Розділ 26

Конверт. Лист. Запрошення.

Стоячи навпроти лакованих дверей, я боялася увійти.

Тиждень тому, після собачих боїв, я отримала записку із запрошенням. У той час я була дуже щаслива, а тепер металася у сумнівах своїх думок.

Всі ці дні Лестерн таємно навчав мене грати в покер, і це був чудовий час. Хлопець також навчив мене шахраювати, але я досі сумнівалася, що зумію це приховати, адже Росс був чудовим азартним гравцем і чимало ігор побачив; таких, як я, він швидко розкусить.

Мінді приходила і привітала мене з перемогою, а ось її брат і слова не промовив навіть за обіднім столом. Можливо, зараз це і зовсім був жарт у мій бік? Жодної гри не буде, а мене просто занурять у бруд, оскільки я це зробила з Харісоном?

Страх огорнув мене, змушуючи потіти долоні.

З Хелен теж не все було ясно. Дівчина благала батьків не віддавати її назад у притулок і навіть ревіла, кажучи, що робитиме все, що вони захочуть, аби її залишили. У відповідь на її благання дорослі передали дівчину матері її прийомного батька, так що тепер Харді фактично жила зі своєю бабусею.

За словами подруги, жінка не вирізнялася ні суворістю, ні жорстокістю, лише турботою та увагою, яких дівчині не вистачало. У школу Хелен продовжувала ходити, хоч і доводилося пересідати на три автобуси та крокувати пішки кілька кілометрів. З Чемберсом справи були стабільні – ні краплі натяку на те, що вони спілкувалися.

Моє навчання було не краще, ніж у Харді. Сон я заміняла тонними підручниками, а відпочивати дозволяла лише під час ігор з Лестерном. До речі, він не був радий моєму способу життя.

Сівши за стіл, я почала оглядати десятьох противників під час роздачі карт.

Разом зі мною брала участь ще одна дівчина, а решта конкурсантів були молодими хлопцями в дорогих костюмах. Моє вбрання було схоже на те, що я носила тижнем раніше, тільки тепер це була довга з усіх боків сукня з паєтками, що нагадували зірки. Декольте було велике, а бретельки на плечах замінили довгі рукави. З прикрас у мене були великі блискучі сережки-кільця та намисто, що підкреслювало відтінок моїх очей.

Малий блайнд поставив примусово половину мінімальної ставки, а великий – мінімальну суму.

Кожен із гравців виражав холод на обличчі та професіоналізм. Моє серце прискорювалося щоразу, коли я відчував на собі погляди всіх гравців, включаючи Росса.

Дилер розпочав префлоп. Отримавши дві карти, кожен зрівняв максимальну ставку перед флопом.

Коли чоловік показав три карти, усі учасники почали оцінювати свої шанси на перемогу. На моєму обличчі була маска беземоційності. Один із гравців скинув свої карти, тим самим заявивши, що виходить із гри, а двоє підвищили свої ставки. Я мовчки чекала, як і Росс. Здавалося, ми були спорідненими душами, які мали однаковий характер і читали думки одне одного, але це було лише ілюзією. Я йому підігравала, підлаштовувалися, вдавала такою, як він.

Дилер виклав четверту картку. Я і ще двоє обрали рейз, решта нас підтримала, а один покинув гру.

Моя нога трохи постукувала від нервів, і я намагалася її заспокоїти. Ніхто не повинен знати про мої емоції.

П'ятеро покинули гру, коли відкрилася остання карта. Нас залишилося лише троє: я, Росс і один із хлопців.

Ніхто за столом не обмінювався гострими фразами та іменами. Усі були на голках і боялися здобути поразку. Можливо, тут були навіть люди, які боялися перемогти?

У моїй свідомості прослизнула думка, що перевернула все з ніг на голову, але маска не злетіла з лиця.

Якщо я виграю, то перейду дорогу Харісону. Чи вибачить він мені свою другу поразку?

Кожен із нас поставив ва-банк. Втрачати було нічого, окрім власної репутації та... життя, якщо хтось вирішить прибрати тебе зі свого шляху.

Почалося розкриття карток. Моя нога почала стукати сильніше, ніж раніше, і руки трохи затремтіли. У голові було порожнє, а серце шалено стукотіло.

Моя долоня потяглася до фішок, забираючи їх усе собі, а посмішка перетворилася на щасливу та лукаву.

Почувши оплески у свій бік, я встала і обійшла стіл, прямуючи до дилера. Прошепотівши йому на вухо, щоб він переказав мені всі гроші, я попрямувала до виходу, навіть не глянувши на Харісона або когось, хто програв. Хтось прокричав, що хоче зіграти ще одну партію, але про ще одну гру не було написано у листі. Одна зустріч, одна записка, одна гра.

М'який, тихий сміх долинув до мого вуха. Я обернулася.

Покерний стіл був у самому центрі зали. Лампи з різнобарвним склом, на якому були зображені різноманітні візерунки, ідеально вписалося у світ азартних ігор. Ліворуч від столу був бар, де кожен відвідувач міг відпочити та замовити напій. Біля бару знаходилися сходи, які вели на другий поверх з кімнатами для потіх, а навпроти розташовувалися ігрові автомати, казино, рулетки, колесо удачі та інші азартні ігри. Людей було багато. Усі начебто прийшли подивитися, хто ж виграє у сьогоднішній битві.

Я помітила Лестерна біля бару. Хлопець усміхнувся та підняв келих, що означало привітання з перемогою. Я зміряла його коротким поглядом, у який вселила всю подяку за навчання.

Розвернувшись, я вийшла із зали.

Серце вистрибувало з грудної клітки, а усмішка так і просилася вирватися на волю, але я заборонила їй це робити, як і бажанню стрибати від радості. Зараз був не той час і не те місце. У кожному коридорі за мною могли спостерігати чужі очі. Вихлюпнути всі емоції я можу собі дозволити тільки у власній кімнаті, де не буде сторонніх.

Пройшовши кілька метрів, мене хтось покликав. Я зупинилася і обернулася.

Росс біг до мене. Його волосся не розтріпалося, а костюм досі тримав свій первісний вигляд.

—Я хочу подякувати тобі за гру, - сказав Харісон, як тільки зупинився.

Я кивнула.

—Ти гідний суперник. Рой, на жаль, не зміг взяти участь, як і Елсі, а Лестерн не захотів, але я думаю, що ми всі разом змогли б добре провести час.

Сірі очі хлопця випромінювали тепло та світло. Він начебто відкрив мені частину своєї душі, яку нікому не показував. Росс, здавалося, дивився на мене з хвилею захоплення та здивування. Він нарешті побачив у мені рівного суперника і споріднену душу, а не багату простолюдинку, яка хоче завоювати його серце. Я змусила його бачити в мені людину, яка хоче потоваришувати і поговорити з кимось. Людину, яка має кілька прихованих захоплень та секретів. Людину, за якою варто бігати та пізнавати її цікавий світ.