Глава 29

Сергій

Олена входить до кімнати, і я одразу розумію: зараз буде справжнє пекло.

– Кириле, – голос у неї ніжний, майже лагідний, але очі – холодні. – Хочеш знати правду?

Я вже напружуюсь. Олена не просто так вийшла сюди. Вона має план.

Кирило дивиться на неї насторожено, але не відступає.

– Мамо, що ти…

– Твій батько нас зрадив, – безжально ріже вона. – Він проміняв нас на якусь молоденьку…

– Олено, досить! – ричу я і роблю крок до неї.

Вона навіть не здригається.

– Що «досить», Сергію? Ти боїшся, що твій син дізнається, який ти насправді?

– Тату, це правда?

Я бачу, як син намагається тримати обличчя, як його губи ледь помітно стискаються.

– Це складно, – кажу я.

– О, звичайно! «Це складно», – Олена знущально повторює мої слова. – Що тут складного, Сергію?.. Все дуже просто! Я тебе більше не влаштовую. Уявляєш, Кириле? Я виявилася не такою, як треба твоєму таткові.

Я заплющую очі й роблю глибокий вдих.

– Олено, ти перегинаєш.

– Перегинаю? – вона сміється, але сміх різкий, нервовий. – А ти не перегинаєш, коли говориш, що я більше не сексуальна?

Кирило розширює очі.

– Що?!

– Олено!

– Так-так, синку. Саме це він мені сказав. Що я вже не та. Що я стала занадто старою. Що він хоче когось свіжого, молодого.

– Це неправда! – гарчу я.

– О, правда? То скажи нам, в чому справа. Скажи, що тебе не влаштовувало!

Я мовчу.

– Тоді я скажу, – Олена робить крок до Кирила. – Йому захотілося нових експериментів! Але не зі мною, бо я для цього вже стара!

Я міцно стискаю кулаки.

– Кириле, ходімо. Ми маємо поговорити.

Я не хочу сваритися. Я просто хочу сісти з ним у кімнаті, пояснити все спокійно, без криків і звинувачень. Я хочу сказати йому, що мама зараз говорить у пориві злості. Що вона болісно переживає цю ситуацію. Що вона плутає причини і наслідки.

Але Олена не дозволяє.

– Ти не будеш говорити з ним наодинці! Я забороняю!

– Ти не можеш мені заборонити, Олена! Це і мій син теж!

І тоді вона сміється.

– Ти в цьому впевнений?..

Кирило завмирає.

– Що ти сказала?.. – питаю.

Я відчуваю, як мене розриває зсередини.

– Олено, навіть не смій…

Вона дивиться мені прямо в очі.

– Кажу, що ти завжди любив грати в дорослі ігри, Сергію… Але, можливо, ти не знаєш усіх правил.

Все. Вона перейшла межу.