Глава 28

Сергій

Кирило заходить до кімнати, і я одразу розумію, що він щось запідозрив. Він стоїть у дверях, склавши руки на грудях, і дивиться на мене примружено, ніби намагається зчитати з мого обличчя всю правду. Я відчуваю, як мене починає розбирати злість.

Я не хочу зараз це обговорювати. Я не хочу звітувати перед сином. Але з іншого боку… Він має право знати.

– Що сталося? – запитує Кирило, не зрушуючи з місця.

– Нічого, – бурмочу я, стискаючи щелепи.

– Нічого? – він хмикає. – Та ти на себе подивися! Телефон розбитий. Ти ходиш сюди-туди. Мам плаче в кімнаті

Я зітхаю і сідаю на диван.

– Слухай, Кириле… Я хотів би пояснити тобі все по-чоловічому. Без криків. Просто… Я не хочу, щоб ти собі щось надумав.

– Надумав що? – він підходить ближче і сідає навпроти. – Що ти зрадив мамі?

Я здригаюся від цих слів. Він сказав це вголос.

– Це складніше, ніж здається, – повільно промовляю я.

– Так. Всі зрадники так кажуть.

– Кириле, не треба.

– Чому? Бо тобі незручно? Бо ти не хочеш говорити зі мною про це? Бо тобі легше зробити вигляд, що нічого не відбувається?

Я зціплюю зуби.

– Послухай, я доросла людина. У мене своє життя. І так, між мною та мамою все складно. Але ти ще не розумієш, як буває у стосунках.

– То поясни мені! – вимагає  Кирило. – Поясни, чому мій батько вирішив проміняти маму на якусь… хвойду.

Я різко підводжуся.

– Ти не маєш права так говорити!

– Чому? Це ж правда?

– Кириле!

– Що, тату? Ти ж хотів поговорити по-чоловічому. Ось я питаю: ти правда думаєш, що це нормально? Що можна просто… взяти і змінити маму, як старий телефон?

Я вдихаю і видихаю, намагаюсь заспокоїтися. Я хотів пояснити йому все, але він не дає мені такої можливості.

У нього очі Олени, такі ж блискучі, коли вона злиться.

– Кириле, я не хочу, щоб ти втручався у наші стосунки.

– А я не хочу, щоб ти руйнував сім’ю.

Ми дивимося один на одного. Я відчуваю, як мене роздирає зсередини. Я хочу пояснити йому, що я теж не з каменю, що мені теж важко, що я просто…

Але я не встигаю пояснити.

– Що тут відбувається?!

Олена стоїть на порозі, очі налиті люттю. І я розумію: зараз буде ще гірше.