Глава 24

Олена

– Ти сьогодні якась дивна, – помічає Наталка, моя колега, коли ми разом виходимо з бухгалтерії.

Я кліпаю очима. Я ніби виринаю зі своїх думок, і намагаюся видати звичну усмішку.

– Та ні, все нормально.

– Ага, – хмикає вона. – Тоді поясни, чому щойно погодилася з тим, що наш відділ сам винен у завалах звітності?

Я округлюю очі.

– Що?!

– Ти ж буквально щойно сказала: «Так, звісно».

Мені хочеться провалитися під землю. Я взагалі не слухала розмову. Вся моя увага була прикута до думок про Сергія і його ранкову витівку.

Чорт, та що з ним відбувається?!

Він же не був таким. Ну, принаймні, не намагався зранку… Я навіть подумати не могла, що він може так нахабно притягнути мене до себе, ще й з таким виразом обличчя.

І що він узагалі собі надумав? Що я кинуся йому на шию від щастя?

Ні, Сергію, так це не працює.

– Олено, ти в порядку? – питає  інша колега.

Я швидко киваю.

– Так, просто не виспалася.

– Ага, – знову хмикає Наталка. – А я думаю, що це через твого чоловіка.

– З чого ти взяла?!

Вона загадково посміхається.

– Жінка, яка не виспалася, тому що дитина не давала спати, виглядає по-одному. А та, яку не давали спати іншим способом, – зовсім по-іншому.

Я червонію до кінчиків вух.

– Наталко!

– Що? – вона сміється. – А що тут такого? Це ж нормально.

Я не встигаю відповісти, бо в цей момент дзвонити мій телефон починає. Сергій.

О, ну нарешті! Я гордо піднімаю голову, посміхаюся і, не поспішаючи, виходжу в туалет.

Ну що, нарешті зрозумів, що перегнув палицю?..

Я приймаю виклик і, намагаючись говорити максимально байдужим голосом, відповідаю:

– Так.

– Ти готова відпрацьовувати сьогодні? – прямо запитує Сергій.

Я моргаю.

Що?!

– У нас у цьому питанні поки що перерва, – відповідаю я з удаваною холодністю. – Мені не потрібно так багато.

Брешу. Насправді потрібно. Просто я хочу, щоб він вибачився. Щоб зрозумів, що зі мною так не можна.

У відповідь тиша.

А потім – короткі гудки.

Він просто кинув слухавку!

Я дивлюся на екран і вірю своїм очам. Раніше він такого собі не дозволяв. Ну все, Сергію, тепер точно отримаєш на горіхи.