Сергій
Я сиджу в машині біля будинку і не поспішаю виходити. Дивлюся на світло у вікні кухні. Олена, мабуть, уже вдома. Можливо, готує вечерю, можливо, навіть думає про мене.
Але я точно знаю, що вона там не стоїть у мереживній білизні, очікуючи мене. Нажаль…
Уявляю іншу картину.
Я відкриваю двері, а вона зустрічає мене у чомусь короткому, відкритому. Або взагалі без нічого. Стоїть, усміхається тією усмішкою, від якої всередині закипає кров.
«Я чекала на тебе…» – каже тихо.
Уява малює цю картину у всіх деталях.
Вона підходить ближче, кладе руки мені на груди, ковзає вниз. М’яка, тепла, без білизни. Я зариваюся пальцями у її волосся, різко тягну на себе.
Але реальність інша.
Олена там, у своїй звичній старій футболці. А я сиджу тут і думаю, як давно між нами не було нічого схожого на пристрасть.
Я пригадую ще одну фантазію, яка крутиться у мене в голові вже кілька місяців.
Що якби вона приїхала до мене на роботу в плащі?
На перерві або в кінці робочого дня. Вона заходить у мій кабінет, зачиняє двері. І повільно розстібає ґудзики.
Під плащем – нічого.
Вона усміхається і спостерігає за моєю реакцією.
Я відкидаюся в кріслі, облизую губи.
– Це для мене? – запитую, хоча і так знаю відповідь.
– А для кого ж іще? – шепоче вона.
Я підходжу ближче, обхоплюю її за талію, злегка притискаю до столу. Вона розводить ноги, я проводжу руками по її тілу.
Тільки от Олена ніколи не зробить такого.
Ніколи не прийде до мене на роботу в плащі, ніколи не спровокує мене так. Вона ж не з тих жінок. Алена вона просто не розуміє, наскільки це важливо.
Може, мені просто купити їй щось таке?..
Щоб не чекати, поки вона сама здогадається.
Пару сексуальних костюмів – покоївки, медсестри, стюардеси. Щось таке, що змусить її виглядати спокусливо, що покаже їй, як треба.
Я вже уявляю, як вона вийде до мене в такому костюмі.
Спочатку невпевнено, трохи ніяково, але потім…
Потім я змушу її зрозуміти, наскільки це може бути приємно.
Я проводжу рукою по підборіддю, мружуся.
Чорт! Варто справді це зробити.
Я беру телефон, заходжу у браузер і набираю: «еротичні костюми купити».
Зачекай, а що якщо вона ще образиться? Скаже, що я її не сприймаю всерйоз, що це приниження.
Та хай думає, що хоче!
Мені набридло чекати, коли вона зрозуміє сама.
#7702 в Любовні романи
#3026 в Сучасний любовний роман
#2015 в Сучасна проза
Відредаговано: 20.03.2025