Розділ 9

Мамина рішучість і підтримка надали мені сил. Тепер я навіть не сумнівалася, що за допомогою моїх рідних зможу впоратися з усіма неприємностями та випробуваннями. І готова була з полегшенням зітхнути й хоч на якийсь час заспокоїтись, але, мабуть, доля цього дня вирішила на повну випробувати мене на міцність.

Коли у двері зателефонували, я здригнулася і розгублено подивилася на маму. Наразі мені найменше хотілося побачити на порозі нашої квартири Кондратьєва. Хоча після нашої зустрічі від нього можна було очікувати чого завгодно.

- Мамочко, я сама відкрию, - намагаючись упоратися з хвилюванням, неквапом пішла до дверей.

- Аліно, це я, - почувши голос Ігоря, з полегшенням видихнула і поспішила відчинити двері. - Ти як?

– А ти вже в курсі подій? - Побачивши стривожене обличчя хлопця, зрозуміла, що він уже знає про мою зустріч з Кондратьєвим.

- Так, - кивнув він, проходячи до кімнати. - Льошка нещодавно зателефонував. Вони, виявляється, ще два дні тому приїхали. Ось тільки Петрович так замотався з цим несподіваним поверненням, що не встиг мені раніше повідомити. На мою думку, він і Ніна Василівна не знали про плани Андрія.

- Так, Кондратьєв майстер сюрпризів! - Нервово реготнула я. — Правда, мені б набагато легше і спокійніше жилося без них.

- Ну, судячи з твого настрою і з того, що мені розповів Льоша, зустріч була не найприємнішою.

– Це м'яко сказано. У мене таке почуття, ніби на мене виплеснули відро бруду, — потиснувшись, сказала я. - Хочу просто забути про цю зустріч! А що тобі Олексій розповів?

- Та там було багато тексту. І судячи з агресивного настрою та нецензурної лексики Петровича, намічаються серйозні розбірки, — насупився Ігор. - Я так розумію, що після вашої зустрічі Андрій зателефонував йому та влаштував справжній допит. Кричав, що Льошка не мав права приховувати від нього правду про сина і він розцінює його вчинок як зраду.

- Я навіть не дивуюсь. Всі навколо зрадники, а Кондратьєв прямо ангел у тілі! Мені не здалося, що він зовсім не змінився. От тільки що тепер буде з Петровичем? А з Ніною Василівною? Андрій, мабуть, уже здогадався, що вона теж знала про Олежку? - Схвильовано глянула на Ігоря.

- Так, Аліно, ти тільки не накручуй себе раніше часу! Я не думаю, що все так погано. Загалом Андрій сказав Петровичу, що чекає на нього о п'ятій годині вечора у себе вдома для серйозної розмови. Так от я вирішив також бути присутнім при цій захопливій бесіді як група підтримки, — посміхнувся Ігор. - Думаю, вдвох буде легше протистояти гніву Андрія Миколайовича та...

- Утрьох, - не дала домовити я хлопцю.

- Що втрьох? – Здивовано глянув він на мене.

- Протистоятимемо втрьох. Я йду з тобою, – рішуче сказала я.

- Погана ідея, - суворо глянув на мене Ігор. - Я думаю, що Кондратьєв зараз не в найкращому настрої й твоя присутність... Загалом, я категорично проти! Тобі мало було зустрічі у парку? Не знаю, що там наговорив тобі Кондратьєв... Я не хочу, щоб ти знову пірнула у весь цей бруд!

- Ігорю, навіть не намагайся мене відговорити! Я все одно піду з тобою! - Уперто махнула головою. - Зрештою, це моя вина. Адже я попросила вас не говорити Андрію про сина. Я знаю, як важко вам було прийняти для себе це непросте рішення. І я дуже вдячна тобі, Ніні Василівні та Льоші, що ви зуміли зберегти мою таємницю. А тепер просто не можу дозволити, щоб ви постраждали через мене.

- Аліно, та чому ти впевнена, що хтось має постраждати? Не думаю, що Кондратьєв настільки неадекватний, що зважиться залишитися без найближчих для нього людей. Ти думаєш, він не боїться самотності?

- Я не знаю чого він боїться, - тихо промовила я. - Як виявилось, я взагалі не знаю Кондратьєва. І зовсім не впевнена в адекватності його вчинків. А тим більше коли спливе вся правда. Я думаю, Андрій буде в сказі, коли дізнається, чому ти не поїхав з ними за кордон. Впевнена, він і тебе звинуватить у зраді. А моє спілкування з Оленькою без його відома... Я просто не маю права боягузливо ховатися і перекладати провину на близьких мені людей.

Я бачила по погляду Ігоря, що він не в захваті від мого рішення і готова була навести купу аргументів, щоб переконати його взяти з собою. Але тут мене зненацька підтримала мама. Весь цей час вона мовчала і не втручалася в нашу розмову і тепер...

- Аліночко, я хоч і не в захваті від такого рішення, але, напевно, ти маєш рацію. Після твоєї розповіді про поведінку Андрія під час вашої зустрічі у парку, я теж сумніваюся, що він зможе адекватно відреагувати на всю правду. Тож я думаю тобі потрібно бути поряд з хлопцями та Ніною Василівною.

- Тіто Лідо, і Ви туди ж! - Обурився Ігор. - Ви уявляєте, що доведеться вислухати Аліні?

- Значить, вислухаю! – Рішуче заявила я. - Сховатися та перекладати свої проблеми на вас я більше не збираюся! Мені потрібно, зрештою, показати Кондратьєву, що я не боюся і не збираюся миритися з його марними домислами та звинуваченнями. Я не дозволю йому втручатися у наше життя та претендувати на мого сина. Він зробив свій вибір. На цьому наша історія закінчилась. Хоча ні, вона остаточно закінчиться, коли я віддам йому борг. Адже я так розумію, що Андрій прийняв той факт, що я була з ним виключно через гроші?

Я швидко пішла до себе в кімнату і дістала конверт з грошима. Дізнавшись від Кості, що Кондратьєв повірив у його маячню про мою зраду і корисливі цілі, я була спочатку в шоку. А потім, прийшовши до тями, вирішила, що повинна постаратися віддати ті гроші, які він витратив на лікування моєї мами. Сума за транспортування медичної апаратури для операції була дуже значною, але моє бажання віддати йому борги було набагато більше. Та й батьки дізнавшись про мої наміри розрахуватися з Кондратьєвим, підтримали мене. 

Я переїхала жити до батьків, а мою квартиру ми почали здавати. З кожної зарплати ми відкладали певну суму. І я була дуже вдячна тітці Аллі, що дозволила мені працювати у школі навіть під час декрету. Благо після тієї загрози викидня моя вагітність проходила легко і я, народивши Олежку, вже через місяць знову повернулася до школи. Плюс до всього, весь цей час я займалася репетиторством. Загалом, спільними зусиллями ми з батьками майже змогли зібрати потрібну суму.