Розділ 6

Завдяки підтримці Ігоря та Ніни Василівни, я змогла трохи заспокоїтись і вже більш-менш контролювала свої емоції. Тепер мені потрібно було вирішити, як менш болісно розповісти мамі про розрив наших стосунків з Андрієм. Я достеменно знала, що для батьків це буде сильним ударом. Вони ж так раділи за нас і щиро полюбили Кондратьєва. Та й до Олі вони ставилися як до рідної внучки. А тепер я навіть не знаю, як пояснити їм, що сталося. І мені необхідно було хоч трохи часу, щоб остаточно прийти до тями й знайти вихід з ситуації. 

Подякувавши своїм близьким за їх підтримку та турботу про мене, я почала збиратися додому.

- Аліночко, я думаю, що тобі не варто залишатися одній. Давай сьогодні ти переночуєш тут. Ну, а завтра вже вирішимо, що робити далі, — почала вмовляти мене Ніна Василівна.

- Вибачте, Ніно Василівно, але я правда не можу залишатися у цій квартирі. Це буде неправильно. Та й перебувати тут мені дуже важко та боляче. Я краще поїду додому. А Ви не хвилюйтесь за мене. Дурниць я точно не нароблю, — постаралася посміхнутися я.

- Ну, те, що ти не наробиш дурниць, я навіть не сумніваюся. Але Ніна Василівна має рацію, залишатися одній тобі точно не варто. Тож я готовий скласти тобі компанію. І заперечення не приймаються, — рішуче заявив Ігор. - Знаходитись одній в порожній квартирі й з цілою купою похмурих думок те ще те випробування. Повір мені.

Ігор говорив так переконливо, що я погодилася з ним. Мені справді не дуже хотілося залишатися наодинці зі своїми переживаннями.

Перед тим, як піти, я зайшла до кімнати Олі й присіла на її ліжечко.

- Моя дівчинко, я обіцяю, що ніколи не кину тебе, - тихо прошепотіла я, торкаючись її подушки. – Я обов'язково знайду спосіб зв'язатися з тобою. Ти завжди будеш моєю маленькою, коханою дівчинкою.

Вийшовши в коридор, я зупинилася біля нашої кімнати з Андрієм. Рука мимоволі потяглася до дверей, але в останній момент я злякано відсмикнула її. Я розуміла, якщо переступлю поріг кімнати, то знову не зможу впоратися зі своїми почуттями. Там кожна річ нагадує про нього, просякнута його запахом! За цими дверима залишилися найщасливіші та найсвітліші моменти мого життя. Я рішуче махнула головою, відганяючи непотрібні думки та швидко пішла до зали. 

Ми з Ігорем попрощалися з Ніною Василівною та поїхали до мене на квартиру.

Ігор мав рацію, коли казав, що мені буде важко залишитися наодинці зі своїми переживаннями. Я була вдячна йому за те, що не залишив мене саму, але водночас і не став мене особливо турбувати розмовами. Взявши з мене слово, що я постараюся заспокоїтись і заснути, хлопець пішов у сусідню кімнату відпочивати. А я так і не змогла тієї ночі заплющити око. Спогади яскравими картинками з'являлися перед моїми очима. Перше знайомство з Андрієм, поява в класі Олі, наші емоційні сварки, машина, під колесами якої ми мало не загинули, а потім найкращі дні в моєму житті, сповнені любові та щастя. Тепер все це здавалося таким далеким та нереальним...

- За що? За що ти так зі мною? - Тихо повторювала я, вдивляючись у темряву.
Тоді я навіть не здогадувалася, що незабаром отримаю відповідь на своє запитання. Але від того, що я дізнаюся правду, мені легше не стане.

Ранок наступного дня був ясним та сонячним. І мені здавалося, що це добрий знак. Напевно, мені потрібно відкинути всі свої похмурі думки та впустити у своє серце лише добрі емоції. Так, я розуміла, що мені буде нелегко. Але заради свого малюка я готова була багато на що.

Щоб не зациклюватись на своїх проблемах, я вирішила поїхати на квартиру до батьків. Через два дні приїжджав тато і я хотіла трохи прибратися і приготувати йому поїсти. Ігор сказав, що поїде зі мною. Допоможе мені по господарству, а потім відвезе до мами в лікарню. І попри всі мої заперечення, хлопець наполягав на своєму. В результаті я все ж таки здалася і не пошкодувала про такого помічника. 

Ми дійсно дуже швидко впоралися з прибиранням та приготуванням. Та й у компанії Ігоря мені було набагато спокійніше. Ось тільки я не знала, що цей день принесе мені ще одне жорстоке випробування. 

Ми вийшли з під'їзду, і я, зробивши буквально кілька кроків, завмерла. Біля машини Ігоря, схрестивши руки на грудях і розпливаючись у єхидній посмішці, стояв... Костя. Після нашої останньої зустрічі я не сумнівалася, що від нього можна очікувати будь-якої підлості. Моє серце злякано стиснулося у тривожному передчутті...

- Яка зустріч! Наша принцеса зволила ощасливити цю скромне житло своєю присутністю! Чи ти вже не принцеса, подруго? Щось виглядаєш кепсько. Невже багатенький чоловік кинув тебе? - Злісно вишкірився Костя, окинувши мене нищівним поглядом. - А я ж тебе попереджав, що пошкодуєш.

- А ти, власне, хто такий? - Почула я грізний рик Ігоря і не встигла навіть схаменутися, як опинилася за його спиною.

- А я власне колишній хлопець Аліни, якого вона покинула заради багатого спонсора. Але тепер я бачу, що у нашої скромної та порядної дівчинки безліч запасних варіантів. Одного не вийшло захомутати, вона одразу на іншого перекинулася, — хитро засміявся мій колишній друг.

Слова цього виродка вплинули на мене як протверезний ляпас. Усередині піднявся цілий ураган злості та ненависті. І я, забувши свій страх, вийшла з-за спини Ігоря і рішуче рушила на цього упиря.

- І коли ти був моїм хлопцем? Я що тобі давала привід так думати? Чи ти просто не хочеш визнати, що це все твої хворі фантазії? У тебе особливий пунктик, щоб я обов'язково стала твоєю? - Злобно прошипіла я, наступаючи на Костю. - Так ось, запам'ятай, "друже", я краще все життя буду одна, ніж підпущу до себе таку наволоч як ти!

Я бачила, що Костя не очікував від мене такої агресії. В його очах промайнула розгубленість, і він навіть зробив кілька кроків назад. А я вже не могла зупинитися і ладна була вчепитися в його ненависне обличчя.

- Аліно, заспокойся! Тобі не можна нервувати. Подумай про дитину. Зараз я сам розберуся з цим виродком, — схопивши мене за руку і притягнувши до себе, рішуче сказав Ігор.