Розділ 8.1

- Не зрозумів.

Макар зависає. Гіпнозує телефон, що надривається. Чоловік повільно осмислює мої слова.

Бідненький. Перевантаження сталося? 

Буває. 

Але нічого. Я якось тримаюся від лавини новин. І Макар якось переживе, що його Лара не така хороша. 

- Відповіси? - прошу невинно, споліскуючи тарілку. - Ти тільки на гучний зв'язок увімкни, гаразд? Мені ж телефонують. Я і буду говорити. А то хвилюється тут дівчина. Переживає. Усе ніяк на свою операцію не потрапить, так?

Макар різко видихає. Його м'язи крижаніють від злості, тремтять. Чоловік так вдавлює палець в екран, що той ось-ось трісне. 

Я на секунду прикриваю очі. Збираю себе по осколках, хапаю істерику за повідець. Зараз не час зриватися. 

- Хто це? - запитую легко, стріляючи поглядом у чоловіка. - Якщо ви з банку...

- Це Лара! - істерично верещить. 

- А. Точно. Знову продати щось хочете? Усе свою зірку нікуди не прилаштуєте? 

- Що?

- Нічого. Не переживайте. Б/в зараз у моді. Особливо з причепом. Швидко візьмуть. Тільки ми з чоловіком порадилися, нам таке не треба. Пошукайте інших клієнтів. 

Я вимикаю воду, струшую краплі з долонь. Ловлю погляд чоловіка. Дивно, що Мак не заступається за свою коханку. Лише куточок губ тремтить.

Коли справа стосувалася мене - чоловік зазвичай одразу втручався. Ще до того, як хтось погане про мене подумати встиг. 

Я тут буквально його чудову Лару товаром називаю, а він нічого не відповідає. Усе? Медовий місяць у них закінчився?

Прикушую губу, відвернувшись. Шкодую, що назвала дитину "причепом". Це зовсім не так! І так, намагаюся нагадувати, що Аня ні в чому не винна. 

Просто складно тримати емоції під контролем. 

І, звісно, вколоти дівчину якомога болючіше хотілося.

- Слухай сюди, - Лара, невже, приходить до тями. - Я знаю, що моя дочка у вас. Можеш не прикидатися. І причіп - це твої нащадки. Можеш починати шукати їм нового батька...

- Ти одуріла, Лара?!

Макар гарчить так, що навіть я здригаюся. Він забирає мій телефон, я не сперечаюся. Упевнена, розмова цих двох буде дієвішою, ніж кинути Лару в чорний список.

І трошки приємніше. 

Я почуваюся рідкісним стервом. Все, що не роблю - з якоюсь зловтіхою. Але так буває. Коли чіпають мою сім'ю, дітей.

Коли до мене лізуть.

Це я для близьких мила дівчинка Ксю, яка віями плескає і посміхається широко, просячи чоловіка вирішити навіть найдрібнішу проблему.

Але для чужих...

Розтерзаю і шкодувати не буду. 

Я закінчую з прибиранням. Це заспокоює і допомагає знайти гармонію. Навіть думки на хвилинку вщухають.

Поки не повертається Макар. Напружений, напружений, напружений. В очах досі палахкотить вогонь злості. Тільки не в мій бік. 

- Більше вона тебе не потурбує, - повертає мій телефон. - Мені шкода. 

- Тільки за це? - смикаю плечем, іду у вітальню. - Вибірковий жаль у тебе, Мак. 

- Вона не повинна була тобі дзвонити. Розуму не прикладаю, як узагалі знайшла твій телефон. 

- А що твоя хороша Лара на це сказала?

- Припини! Я раз це сказав, Ксю. А ти тепер постійно пригадувати будеш? Зауваж, я її гарною не називав.

- Іноді одного разу достатньо. Слухай, а чого ти так проти розлучення?

- У плані?

- Ти ж сам хотів. Коханку завів, планував кинути мене. То кинь зараз. П'ять років, звісно, втратив. Але ж це дрібниця. Надолужиш.

Я розвертаюся до Макара, схрещую руки на грудях. Бодатися з ним немає сенсу. Легше самій на розлучення подати.

Але мене гризе хвора цікавість. Зрозуміти, навіщо Макар взагалі зберіг сім'ю? Через мою вагітність?

Так його Лара теж дитину носила.

Краще б кинув мене! Я б уже оговталася давно, до тями прийшла. Перехворіла і пішла. А не зараз накочувало пекельним болем.

- Я вже пояснив, - розтирає обличчя. - Ти хіба не пам'ятаєш, що в нас були проблеми? Хріново ж було, Ксю. 

- Тобі погано, - огризаюся. - Я думала, що все добре. Ти міг хоч раз сказати.

- Коли? Коли ти між дітьми розривалася. Або коли мені мозок жерла, що я не так щось Тосі сказав?

- Знайшов би час. Шість років йому погано зі мною було, а він мовчав. Великий мученик!

- Не шість, Ксю. Зовсім не шість. Так, було погано. Потім я дізнався про твою вагітність. Вона спочатку складно пішла, я не хотів тебе засмучувати й нервував. Думав, почекаю трохи. Допоможу. Вирішимо з часом. А потім...

Макар обривається. Проводить долонею по темному волоссю, куйовдить його. Дивиться на мене так, немов прикидає. Говорити далі чи ні.