Зрада замість квітів

Глава 7

Він поклав зброю на консоль біля стіни, потім нахилився до мене й уперся долонею поруч із моїм плечем, фактично перекриваючи можливість підвестися.

— Отже, — промовив він, дивлячись просто в очі, — якщо ти не від Черкаського, то якого біса ти робиш у моїй квартирі в такому вигляді й чому хвилину тому намагалася мене пристрелити?

— Я не намагалася вас пристрелити!

— Звісно. Просто вирішила потримати заряджений пістолет, направлений мені в груди.

— Це все тому, що ви на мене накинулися! — вигукнула я.

— Тому що я вирішив, що ти та жінка, яку мені прислали.

— А я вам сказала, що сталася помилка!

— Після того як направила на мене зброю, — вигнувши брову, промовив він.

— Після того як ви полізли мені під сукню!

Ми втупилися одне в одного.

Повітря між нами наче стало густішим. Я була налякана, зла, принижена й усе ще недостатньо твереза, щоб нормально осмислити хоча б половину того, що відбувалося, а він виглядав як людина, яка намагається вирішити, чи становлю я для нього небезпеку, чи просто є найдивнішим непорозумінням у його житті.

Різкий дзвінок у двері розірвав тишу так несподівано, що я смикнулася всім тілом. Звук боляче віддав у скронях, і на секунду мені здалося, що я знову тримаю в руках пістолет і він випадково вистрілив.

Чоловік змінився в обличчі миттєво.

Його плечі напружилися, погляд метнувся до дверей, а тіло знову стало зібраним.

— Ані слова, — кинув він, повернувшись до мене.

Його рука на секунду піднялася, ніби він збирався прикласти палець до моїх губ, але зупинилася за кілька сантиметрів від обличчя. Схоже, навіть він зрозумів, що після попереднього досвіду торкатися мене зараз було не найгеніальнішою ідеєю.

Я залишилася сидіти біля стіни, машинально підтягуючи сукню нижче. Волосся сплуталося, одна бретель зісковзнула з плеча, у голові шуміло, а серце калатало так швидко, що мені здавалося, його цілком може почути людина за дверима.

Чоловік підійшов до вічка.

Я стежила за його спиною й зовсім не розуміла, чого хочу більше: щоб там виявилася поліція чи щоб там узагалі нікого не було. Після історії з пістолетом пояснити представникам закону, чому прокурорка-стажерка сидить напівроздягнена в квартирі невідомого чоловіка й щойно розмахувала його ж зброєю, було б непросто навіть у моєму найпрофесійнішому стані.

Він подивився у вічко, і напруження в плечах ледь помітно послабшало.

Потім відчинив двері.

До квартири разом із холодним повітрям увірвалися солодкі квіткові парфуми й надто бадьорий жіночий голос:

— Привіт, красунчику! Зачекався?

На порозі стояла ефектна блондинка в короткій світлій шубці, з-під якої виднілася червона сукня зовсім символічної довжини. На ногах були високі чоботи, губи блищали яскравою помадою, а в руках вона тримала невеликий подарунковий пакет із величезним серцем.

— Ну не дивися так суворо, — продовжила вона, поправляючи волосся. — Я трохи затрималася. Сам розумієш, свято, затори, таксі взагалі не впіймати. Зате тепер я вся твоя. Готовий святкувати?

Вона переступила поріг, не чекаючи запрошення.

Потім побачила мене.

Її усмішка зникла настільки швидко, що це було б майже смішно, якби я не сиділа на підлозі з розпатланим волоссям, задертою сукнею й виразом обличчя жінки, яка щойно пережила збройний конфлікт.

Блондинка зупинилася.

Її погляд ковзнув по мені, потім по господарю квартири, а тоді знову повернувся до мене.

— Оу, — протягнула вона. — Бачу, ви вже почали без мене.

Мої щоки спалахнули так сильно, що я відчула жар навіть під шаром косметики. Я поспіхом смикнула сукню вниз і спробувала повернути бретель на місце, чудово розуміючи, яку картину являю собою збоку.

У кращому разі — коханка, яку застали на підлозі в квартирі чоловіка.

У гіршому — учасниця якоїсь дуже специфічної розваги.

Правдива версія була ще гіршою.

Чоловік тим часом дивився на блондинку з виразом, якого я раніше на його обличчі не бачила. Підозра зникла, небезпечна зосередженість теж, і на якусь коротку секунду там з’явилося справжнє нерозуміння.

— Ти хто? — різко запитав він.

Блондинка здивовано моргнула.

— У сенсі?

— У прямому. Хто ти така?

Вона подивилася на нього так, ніби підозрювала, що це частина дивної гри.

— Я з агенції, — нарешті відповіла вона й знизала плечима. — Мене вам замовили в подарунок на День святого Валентина. Пакет «Valentine Extra». Мені сказали, клієнт серйозний, любить ефектні сюрпризи й мінімум розмов.

Після цього вона знову подивилася на мене, тепер уже набагато уважніше.

— Тільки про другу дівчину мені ніхто не казав. Якщо це трійничок, там інший тариф.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше