6 розділ 6

Ми танцюємо і я буквально шкірою відчуваю на собі пронизливий погляд Марка. Він обпікає. Змушує покриватися спину мурашками.

   Помічаю, як хмуриться і Філатов, коли повертаюся в танці до них обличчям.

   Як він хапає Марка за лікоть, явно змушуючи залишитися і продовжити їхню розмову, замість того, щоб кинутися зараз до нас. Бачу, як роздуваються ніздрі у Марка. Наче він у люті.

   - Так давно ти все закинула, Маша?

   - Вибач. Що?

   Розумію, що Віталій уже давно про щось говорить, але я ні слова з цього не чую.

   - Здається, ти витаєш у хмарах. Або десь іще. Ви з Марком посварилися?

   - Ні. Звісно ж, ні.

   Посміхаюся, знизуючи плечима.

   Віталій просто чудово танцює. Як же давно я не танцювала! І взагалі, нікуди не вибиралася з дому! Потрібно просто розслабитися. І перестати ловити краєм ока чоловіка, вдаючи, що я зовсім на нього не дивлюся.

   - Цього вечора в нього і Руса справді важливі переговори. Вони повинні вмовити їх підписати цей контракт. Рік уже ми за ним ганяємося. Усе просто має вийти! Тож пробач чоловікові, що не приділяє тобі зараз уваги. Не ображайся на нього. Робота, сама зрозумій.

- Якщо в нього немає часу, не розумію, навіщо йому знадобилося, щоб я сьогодні тут була.

   - Маш. Марк завжди підкреслює те, що він одружений. І що у вас міцна і надійна сім'я. Хто б там що не говорив. Але, схоже, цей наш поки ще не партнер хоче до контракту прилаштувати і свою доньку. Гадаю, Марк хоче ясно дати їм зрозуміти, що про таке не може бути й мови. Але це ще не все. Для другого з партнерів дуже важливі сімейні цінності. Саме на цьому він хоче зробити наголос, адже йдеться саме про мережу сімейних готелів і ресторанів по всій Європі. А звідки взятися справжнім сімейним цінностям, якщо ти й гадки не маєш, що таке сім'я?

   - Зрозуміло.

   Киваю. Що ж. Марк і казав, що це потрібно виключно для бізнесу. Не для розваги ми сюди сьогодні приїхали.

   - Вип'ємо чаю?

   Танець закінчується, а Марка та інших я більше не бачу. Занадто багато людей.

   - Не заперечую.

   Віталій проводить мене крізь справжнісінький натовп. Ось саме тому я і не люблю всіх цих прийомів. Занадто людно. Як на мене, проводити час набагато приємніше у вузькій невеликій компанії.

   - То що в тебе з картинами? Ти ще пишеш?

   Віт знаходить відносно відокремлене місце. Наливає мені ароматний чай із принесеного офіціантом скляного заварювального чайника.

   - На жаль, ні, - хитаю головою, віддаючи належне напою.

   - Забула вже насправді, коли востаннє пензлик тримала в руках.

   Занадто багато нервів у мене йшло на те, що не виходило завагітніти. Саме на цьому останнім часом зосередилися всі мої думки. Натхнення не приходило. Виходила тільки якась мазня. Ось і закинула.

   - Може, хочеш згадати? Я галерею купив. В Австрії.

   - Ого! Власну галерею!

   - Чому б ні? Ти знаєш, я люблю мистецтво. І все красиве. Даси подивитися твої роботи? Ну те, що поки що є? Буду просто щасливий, якщо ти дозволиш мені їх виставити в себе.

   - І давно ти, Віте, так почав цікавитися мистецтвом?

   Здригаюся, бо Марк, незрозуміло як тут опинившись, просто гарчить над вухом.

- Я завжди ним цікавився. Дуже, - Віт стискає щелепи, не відриваючи від мене погляду. - А ось ти, Марку, мені здається, навіть не розбираєшся в мистецтві. Тобі цікавіші цифри і будівництва.

   - Решетов. Ти зараз. Що? Хочеш цим сказати?

   - Абсолютно нічого, - Віталій знизує плечима. - Адже ми про прекрасне зараз говоримо, чи не так?  Усього лише хочу сказати, що ти більше прагматик.

   І чому мені здається, що мова зараз взагалі про інше? І Віт саме зараз натякає...

   На інших жінок мого чоловіка! Чи в мене вже й справді параноя?

   - Маша. Ходімо звідси.

   Марк різко хапає мене за плече.

   Смикає так, що стає боляче.

   - Гей. Друже. Полегше.

   Віт піднімається з місця, і я бачу, як люто схльостуються очима чоловіки.

   Навколо просто іскрить дика лють. І... Чомусь в обох.

   - Це моя дружина, якщо ти не забув, Віте. Якщо комусь і варто було б пригальмувати, то не мені.

   Чорт.

   Ще трохи, і, схоже, вони влаштують тут бійку!

   - Ходімо, Марку. Ти хотів мені щось сказати?

   Ні.

   Зараз я зовсім не дбаю про репутацію мого чоловіка. Про те, що цей прийом йому потрібен у бізнесі, і він усе провалить, якщо влаштує скандал, я думаю далеко не в першу чергу. А ось сама в центрі скандалу опинитися зовсім не хочу!

   - Дуже хотів, - шипить Марк, виблискуючи очима.

   Він розлючений? Серйозно? З чого б це раптом?

   - Ходімо, Машо.

   Він буквально тягне мене через увесь зал.

   Дорогою я намагаюся, як і він, посміхатися знайомим і кивати на знак привітання. Тільки ось посмішка виходить дерев'яною.

   Помічаю тут усю компанію Марка. Олег Знаменський, ще один із його друзів і партнерів. Кір Амелін, відомий на всю столицю адвокат. Цікаво, у нього хоч раз хтось вигравав судовий процес? І чи вдасться мені, якщо Марк усе ж таки буде проти нашого розлучення?

   Сестра Марка теж тут. Бачу, як здивовано розширюються її очі, коли ми з Марком проносимося повз неї, встигаючи тільки кивнути. Тут і Віола, вихованка його матері. Та й ще десятки, якщо не сотні, спільних знайомих!

   - Ти що твориш?

   Шипить Марк, буквально заштовхуючи мене в якусь підсобку.

   - Я? Я щось творю, Марку? Ти впевнений? Нічого не переплутав?

   - Так, чорт забирай! Саме ти, Маріє! Що ти влаштувала взагалі? Що з собою зробила? Що це за дешевка, ммммм? Розмальована, як ....

   - Пригальмуй, Марку,

   Даю йому такого дзвінкого ляпаса, що в самій у вухах починає дзвеніти. Рука злітає сама. Перш, ніж я встигаю подумати.

   - Пригальмуй і притримай язик.