2 розділ 2

Швидко виходжу з машини і замикаюсь у квартирі на всі замки.

   Чомусь здається, що вже всі про все знають. Що пальцями на мене показувати зараз почнуть.

   Як на зло, погляд одразу ж натикається на наші з Марком фотографії. Весільна, в самому центрі на стіні спальні. І так багато ще...

   Проводжу пальцями по наших усмішках на склі.

   Чого йому не вистачало? Хіба ми з Марком не були щасливими?

   На кожному фото він обіймає мене. На багатьох цілує.

   І це зовсім не постановочні фото! Марк ставився до мене завжди… Просто дивовижно! Завжди цілував, погладжував. А як він любив зариватися в моє волосся! Говорив, що йому так подобається мій запах! Саме мій. Шкіри. Тіла. Не парфуми.

   Коли все пішло не так?

   Я не розумію.

   Адже він повинен був бути, той момент, після якого мій чоловік почав дивитися в бік інших жінок!

   Сестра Марка завжди казала мені, що я неправильна дружина. Що не відповідаю такому чоловікові як Марк Князєв.

   Дружини мільйонерів їздять на розкішні курорти. Купують собі круті машини та діаманти. Усі перекроєні пластичними хірургами та цілими днями сидять у своїх СПА на процедурах!

   А я…

   Я не така.

   У мене майже немає суконь із розкішних колекцій від модельєрів. Зачіска звичайнісінька, найчастіше просто збираю волосся в хвіст. Або просто розпускаю по плечах.

   Та я навіть майже не користуюся косметикою! Ось і зараз, тільки чорна туш на віях і легкий безбарвний блиск на губах.

   - Маша, ти як сіра миша, - згадую нашу останню розмову з сестрою чоловіка.

   Вона кривиться, окидаючи мене поглядом. Барабанить наманікюреними пальчиками по столі.

  - Марку це скоро набридне. Та його нудити від тебе почне! Ну, подивися на себе. Простушка. Наче щойно зійшла з якогось сільського автобуса, що приїхав до столиці. Тобі б губи зробити. Чоловіки таке люблять. Вилиці підняти, і… Я навіть не знаю. Тут роботи непочатий край! Давай я у своєму салоні домовлюся, щоб тебе прийняли. Роботи, звичайно, на місяці, але щось більш-менш пристойне з тебе зроблять!

   - Марк мене любить такою, яка я є. Не розумію, навіщо мені щось у собі міняти?

   Я тоді посміхалася. Впевнена була в коханні чоловіка! А якщо не любить, хіба хоч чимось утримаєш? Та й який сенс тримати того, кому ти не потрібна?

   - Дурненька ти, Маша. Нічого не розумієш. Ти для Марка… Напевно, була просто чимось на зразок екзотики! Ну… Наче польова квітка, щось таке. Тільки ця екзотика дуже швидко приїдається. І хочеться класу. рівня. Того, до чого Марк звик. Адже він тебе і на прийоми майже з собою ніколи не бере. Може, йому просто соромно з тобою з'являтися на людях? Ти про це зовсім не думала?

   - Марк не бере мене з собою, бо я сама не хочу, - знизую плечима. - Мені на цих прийомах просто нудно. Там же  ділові переговори. Або жінки, які тільки й вихваляються, що новими вбраннями та прикрасами.

   – І жінок там таких повно, Маша. Не будь дурною. Налипнуть на нього, а потім дивуватимешся, звідки що взялося!

   – І заради цього я маю ставати як усі? Ти правда не бачиш, що вони після всіх цих процедур просто однакові? На одне обличчя?

   - Як Марк взагалі з тобою одружився. Не розумію, – закочує очі.

   А мені байдуже, розуміє вона, чи хтось інший, чи ні.

   Марк любить мене. А я його. Це найважливіше. А все інше просто марення!

   Його сестра одразу не прийняла мене. Хоч відкрито і не показувала. Але я це відчула з першого погляду. От і біситься

   - З тобою ж йому навіть розмовляти нема про що! Ну про що, сама подумай? Ти навіщось будинок і все побутове на себе взвалила. Для цього прислуга існує, Маша. Тому що свій час потрібно на інше витрачати. Ти свою справу могла б відкрити. Зайнятися чимось. Ну, про що Марку говорити з тобою? Про рецепти страв? Або про новий засіб для виведення плям? Ти нудна, зрозумій! А якщо ти ще й у ліжку така сама, як твоя зовнішність, то… Дуже скоро у вашому подружньому ліжку почнуть з'являтися ті, хто гарячіший! І з родзинкою!

   Я вийшла тоді з кафе і посміювалася з неї.

   Просто вона нічого не розуміє.

   У нас кохання. Кохання, а всі ці хитрощі ... Вони потрібні там, де любові немає!

   Зі всього розмаху ударяю по склу на нашому щасливому фото.

   Кохання! Я й справді дурна і наївна! Вигадала собі якусь казку і сама ж у неї повірила!

   А він… Може, й справді я була для нього екзотикою? А потім набридла і він знову почав захоплюватися такими, до яких звик?

   Скло розлітається на уламки. На руці кров, яку я розмазую по нашій фотографії. Але я навіть не відчуваю болю. Усередині болить сильніше.

Не знаю, що на мене находить.

   Як одержима, починаю просто витягати з шаф усі його речі.

   Сорочки, які я так любовно вибирала Марку. Які прасувала і акуратно розвішувала в шафу. За кольорами. За відтінками, чорт забирай!

   Його костюми. Штани та спортивний одяг! Навіть труси зі шкарпетками!

   Все вигрібаю. Хапаю пачками.

   З ненавистю жбурляю на підлогу.

   Марк не повинен витрачати зайвого часу! Він же такий зайнятий! Нехай йому буде зручно! Щоб відчинив шафу і одразу ж рука потяглася до того, що потрібно!

   Зручно!

   Так, чорт забирай! Я була просто зручною дружиною!

   Ідеальною. Без скандалів та істерик. Без капризів та претензій!

   Дбала про дім і про нього! Старалася, щоб йому було добре. Любила його до безумства і як сонцю, раділа  увазі чоловіка! Ловила, як найбільше благо ті години та хвилини, які ми могли провести разом за його такої величезної зайнятості!

   З ненавистю жбурляю на підлогу все те, що так любовно складала та розгладжувала.

   Намагаюся згадати, чи помічала колись раніше запах іншої жінки?

   Він же мав залишатися! На одязі, на… Шкірі, чорт його подери!

   Не можу такого згадати, але... Але я завжди довіряла чоловікові. Я навіть думки не могла припустити, що Марк… З кимось іншим!