4 розділ 4

Але чоловік розвертається, і я розумію, що помилилася.

   Обличчя здається знайомим, але він швидко зникає в натовпі. А я так і не можу збагнути, звідки його знаю.

   Тільки залишається дивне відчуття, що він тут зовсім не до місця. Наче із зовсім іншого життя.

   Зітхаю і тягну свої пакети до виходу.

   Важко і дико незвично.

   Помічаю, що на мене обертаються. Тут я, мабуть, як і той чоловік. Явно виділяюся і наче опинилася зовсім не там, де маю бути.

   Погода ніби збожеволіла.

   Вітер лупить крижаними потоками.

   Уся зіщулююся і ледве добираюся до квартири.

   Хоч би не захворіти. Мені тепер про дитину думати треба. А ще працювати. Дуже, дуже багато працювати!

   Навіть не сумніваюся, що Елька виконає свою погрозу. І справді виставить цю квартиру на продаж. Чисто для того, щоб просто мені напаскудити. Бо насправді гроші їй тепер зовсім не потрібні. У неї Олег є. А він дуже щедрий чоловік, як би себе не повів.

   Так що потребувати колишня подруга вже точно ні в чому не буде!

   Зате вона чудово розуміє, що грошей на те, щоб викупити її частину, у мене немає!

   І звідки ж у ній стільки ненависті? Хіба їй мало того, якого удару вони мені з Олегом завдали?

   Уже зовсім пізно.

   Тому просто готую найпростішу вечерю. Міняю білизну на старенькому ліжку і вирушаю спати, гарненько відкиснувши в теплій ванні.

   Навіть думати не хочу про те, що, схоже, завтра з самого ранку доведеться дзвонити Ельці.

   Потрібно забрати свій одяг хоча б. Бо на такий холод завтра я не вийду у своєму єдиному платтячку!

   Але про це... Про це я буду думати вже завтра.

   Як і про те, як ці двоє зі мною потупили!

   А зараз мені потрібен сон.

Вранці не одразу розумію, де я.

   За вікнами вже світло. І явно вже давно.

   Зі стогоном перевертаюся, закриваючи очі руками.

   Знайома і вже призабута обстановка квартири б'є по очах набагато гірше, ніж сонячне світло.

   Ні. Мені все не наснилося.

   Я і справді в тій самій квартирці. А мого будинку... Його вже немає!

   Здається, я злегка застудилася. Горло пече.

   Але важливіше інше.

   Змушую себе розслабитися й уважно прислухаюся до відчуттів у животі. Здається, все гаразд. Принаймні, нічого не болить і не тягне. І це найголовніше. Головне, не втратити дитину на такому стресі!

   Змушую себе піднятися і відчуваю, що геть розбита. Наче фізично по мені каток проїхався.

   Оглядаю все у квартирі, цього разу вже без непотрібних спогадів і ностальгії. Усі їх я рішуче заштовхую глибше. Інакше зовсім розклеюсь.

   Звісно, ні градусника, ні якихось елементарних ліків у будинку немає.

   Роблю собі уявну позначку, що потрібно купити все для домашньої аптечки.

   Звісно, того, що я вчора притягла, шалено мало. Ще є тисячі дрібниць, які просто необхідні в будинку. Тут разів п'ять потрібно сходити в магазин, ніяк не менше.

   Довго вожуся у ванній і ще довше п'ю чай, налаштовуючись на дзвінок.

   За вікнами вже така погода, що про те, щоб вийти в моїй сукні, немає й мови.

   Нарешті збираюся з силами і рішуче набираю Ельку.

   - Та що ж ти настирлива така!

   Одразу ж чую її невдоволений голос.

   - Так і знала, що будеш канючити, щоб Олег до тебе повернувся. Але блін, Мар'яна. Май якусь гордість. Хоча про що я? Яка гордість, до чортової матері? Просто май хоч трохи мізків. І зрозумій. Уже все вирішено. Олег до тебе не повернеться. Припини нас смикати! Інакше ми обидва просто змінимо номери! Дістала ти вже!

   - Мені речі свої забрати потрібно, - чеканю найкрижанішим голосом, на який здатна.

   Тому що в мене й справді вона є. Гордість.

   На відміну від моєї колишньої подруги.

   І реагувати на її слова я не стану! Хоч дуже хочеться висловити все, що я про неї думаю. Але вона цього не гідна. А мені потрібно берегти нерви. Заради мого малюка!

   - Ти впевнена?

   Хмикає.

   Боже, та вона явно насолоджується ситуацією! Ось же... Змія!

   - Куди тобі ці речі, ммм, Мар'ян? Вони в твоїй квартирці навіть не помістяться! Тим паче, що ти її все одно не зможеш у мене викупити. Де ти будеш із цими коробками тягатися? На вулиці? Під сміттєвим баком якимось? Перед бомжами красуватися? Зніми квартиру спочатку, а потім уже про речі думай. Та й носити їх тепер тобі вже нікуди. Не в тому ж шикарному районі хизуватися речами, які коштують як півквартири там! А я, між іншим, умію рахувати гроші і бути економною. Мені ці речі якраз знадобляться. Навіщо Олегу зайві гроші витрачати? Упевнена, він оцінить мою турботу про сімейний бюджет!

   - Ельвіра.

   Вдих. Вихід.

   Намагаюся не піддаватися на провокації, але вдається дуже важко!

   - Мені. Потрібні. Мої. Речі.

   - Ой, ну гаразд. Жлобина яка. Тупо з принципу їх забрати хочеш. Гаразд уже. Приїжджай. Годині о п'ятій тільки, раніше в мене не вийде. Зйомки. І так, щоб ти до сьомої встигла вже виїхати. З Олегом перетинатися і падати йому в ноги навіть не думай. І в нас до того ж, романтичний вечір намічається. Інтимний, сподіваюся, ти зрозуміла. Не хочу, щоб ти збивала нам настрій. Ясно тобі? Або тоді завтра, якщо сьогодні не встигнеш.

   - Двох годин мені цілком вистачить, - відповідаю таким же крижаним голосом.

   Змушую собе просто відключитися.

   Наче все це мене не стосується. Немов розмовляю з абсолютно сторонньою людиною. Ну...

   Наче речі просто з хімчистки хочу забрати.

   - Тоді о п'ятій. До зустрічі.

   Відключаю дзвінок і довго ще сиджу на кухні, дивлячись просто перед собою в одну точку.

   Ні. Я цього ще не усвідомила.

   Не можу зрозуміти, що мій дім уже не мій!

   І що там живе інша жінка. Не просто інша, а моя Елька!

   Саме та єдина, до кого б я пішла, якби раптом в Олега з'явилася інша! У кого б ридала зараз на плечі за інших обставин! А так... Мені навіть виплакатися, і то нікому!