Зрада. Ти-негідник!

1 розділ 1

- Вітаю, Мар'яна Олексіївна! Ви...

- Не може бути.

Я навіть дихати боюся. Притискаю долоні до губ.

- Ви вагітні! Так! Це вже точно! Аналіз крові все підтверджує! Зробимо УЗД?

- Ох. Катя...

Слів не вистачає. Зате сльози самі течуть на пальці.

- Боже, я не вірю! Після всього...

- Тсссссссссс.... Мар'яна Олексіївна! Ну що ж ви плачете! Позитивні емоції, звичайно ж, молодій матусі корисні, але не такі ж сильні!

- Катя! Та перестань ти мені вже по-батькові! Скільки ми всього з тобою разом за ці два роки пройшли! Наче рідні вже. Боже! Я й справді не вірю! Це точно?

Ох, але ж пройшли ми так багато!

Проходили купу обстежень. Аналізів. Навіть два рази ЕКЗ пробували, але нічого не вийшло!

Начебто жодних відхилень ні в мене, ні в Олега не було. Лікарі тільки знизували плечима і говорили про якусь несумісність.

Я вже... Навіть зневірилася.

Потай від коханого почала дізнаватися, як можна всиновити малюка.

Але Олег так мріяв про власну дитину! Про спадкоємця!

Та й хто про це не мріє?

Перший рік ми жили, зовсім не думаючи про дітей. А потім...

Боже! Здається, ми пройшли сто кіл пекла! Але... Боже! У нас вийшло! Спасибі тобі, Господи! Спасииииибі!

- Точніше не буває, - Катерина посміхається і показує мені результати останніх аналізів. - Скоро дитячий голосочок назве вас мамою! Так що щодо УЗД?

- Ми з Олегом разом прийдемо. Такий момент... Таке щастя потрібно прожити разом.

Олег має бути поруч у той момент, коли на екрані з'явиться наш малюк. Це на двох. Я не маю права позбавити його такого моменту.

- Згодна, це дуже хороше рішення. Нехай татко із самого початку вже починає відчувати малюка.

- Катя! Ви просто чарівниця!

Адже це саме вона придумала якусь спеціальну програму. Скасувала все те, чим мене й Олега напихали ці два роки. Прописала нові препарати. І ось... Ось воно, наше довгоочікуване щастя!

- Навіть не знаю, як вам віддячити! Загадуйте бажання! Чоловік усе виконає!

Та хоч клініку їй власну купить!

За таке нічого не шкода!

А Олег дуже щедрий. Тож Катя може не соромитися!

- Тільки прошу вас. Ведіть мене всю вагітність. І пологи, я сподіваюся, теж ви у мене будете приймати!

- Обов'язково.

Катя посміхається, ніби радіє майже так само, як і я.

- Як я таке пропущу? Ми ж уже й справді як рідні.

- Ох, мій час уже закінчився. Побіжу. Ще раз спасибі вам величезне! І подумайте про бажання. Я зовсім не жартую!

Вилітаю з клініки відчуваючи, що хочеться кружляти від щастя.

- Я вагітна!

Хочеться кричати на весь світ.

Одразу ж хапаю телефон. Набираю номер коханого, але...

Ні. Такі новини телефоном не повідомляють.

Тим паче, що Олег зараз не в країні. У нього важливе відрядження. Потрібно сказати найголовніше, коли він поруч буде. Увечері. У нашому будинку. Влаштувати якусь урочисту вечерю. Цей вечір має запам'ятатися нам обом!

Тому збиваю.

Прикидаю, як би все це краще влаштувати.

Подарункову коробку з пінеточками? Чи з оцим аркушем аналізів? Або...

Ох. Я ж не запитала...

- Катя.

Далеко не ховаю телефон. Набираю інший номер.

- Вибачте, - червонію, але... Це все-таки важливо! Особливо для нашого урочистого вечора!

- Я не запитала. Нам... Хм... Можна... Ну, з чоловіком?

- Звичайно, Мар'яно. Повноцінне сексуальне життя вам зовсім не протипоказане. Навпаки. Навіть корисне!

- Дякую, - швидко бурмочу і прощаюся.

Досі ніяково ставити такі запитання. Нехай навіть і лікарям.

Зате тепер я точно знаю, що на нашому особливому вечорі буде особливо сексуальна білизна!

За нею і вирушу. Просто зараз. А про решту у мене ще буде час подумати, поки Олег у відрядженні!

Сідаю в машину і одразу ж вирушаю в торговий центр. Найбільший, щоб було побільше вибору.

З любов'ю кидаю погляд на наше фото з Олегом. Воно завжди прикріплене над дзеркалом.

Ми тут такі щасливі! А скоро станемо ще щасливішими! І на цьому місці буде фото, де нас троє!

- Не так швидко, Мар'яно, - проспівую сама собі. - Ти тепер не одна, а з малюком. І гнати вже не можна!

І сама щасливо сміюся своїм слова. Не одна...

Зупиняю машину біля центру.

Здається, тепер емоції трохи вщухли.

Усміхаючись, опускаю руку на живіт.

Я... Ще не зрозуміла, здається. Чи відчуваю я нашого малюка? Не зрозумію.

- Який же на тебе чекає сюрприз, коханий, - шепочу усміхненому мені з фото Олегу.

Вирушаю в торговий центр.

Вибираю шикарну мереживну мереживну нічну сорочку відомого бренду. Біле. Олег просто обожнює все білосніжне. Тут же готовий зубами з мене стягувати таку білизну!

До неї, звичайно ж, напівпрозорий халатик. І трусики, більше схожі на повітряну павутинку. Такий самий топ.

Так і уявляю, як усе це буде.

У нашому будинку. Вечеря при свічках...

Я скажу Олегу, і він підхопить мене на руки.

Закрутить по всьому будинку, заціловуючи.

А потім... Потім його очі потемніють. Голос стане хрипким, і....

Ми займатимемося коханням до самого ранку!

Сама не помічаю, як опиняюся в дитячому відділі.

Ох. Скільки ж тут усього!

Ліжечка, ці крихітні одежинки. Повітряні кульки!

Хочеться набрати одразу. Усього і побільше. І плювати мені на прикмети! Це все дурниці! Дурниці!

Уже думаю відкласти одне з ліжечок із красивим навісом із зірочками, як телефон у моїй сумочці оживає.