- Вітаю, Мар'яна Олексіївна! Ви...
- Не може бути.
Я навіть дихати боюся. Притискаю долоні до губ.
- Ви вагітні! Так! Це вже точно! Аналіз крові все підтверджує! Зробимо УЗД?
- Ох. Катя...
Слів не вистачає. Зате сльози самі течуть на пальці.
- Боже, я не вірю! Після всього...
- Тсссссссссс.... Мар'яна Олексіївна! Ну що ж ви плачете! Позитивні емоції, звичайно ж, молодій матусі корисні, але не такі ж сильні!
- Катя! Та перестань ти мені вже по-батькові! Скільки ми всього з тобою разом за ці два роки пройшли! Наче рідні вже. Боже! Я й справді не вірю! Це точно?
Ох, але ж пройшли ми так багато!
Проходили купу обстежень. Аналізів. Навіть два рази ЕКЗ пробували, але нічого не вийшло!
Начебто жодних відхилень ні в мене, ні в Олега не було. Лікарі тільки знизували плечима і говорили про якусь несумісність.
Я вже... Навіть зневірилася.
Потай від коханого почала дізнаватися, як можна всиновити малюка.
Але Олег так мріяв про власну дитину! Про спадкоємця!
Та й хто про це не мріє?
Перший рік ми жили, зовсім не думаючи про дітей. А потім...
Боже! Здається, ми пройшли сто кіл пекла! Але... Боже! У нас вийшло! Спасибі тобі, Господи! Спасииииибі!
- Точніше не буває, - Катерина посміхається і показує мені результати останніх аналізів. - Скоро дитячий голосочок назве вас мамою! Так що щодо УЗД?
- Ми з Олегом разом прийдемо. Такий момент... Таке щастя потрібно прожити разом.
Олег має бути поруч у той момент, коли на екрані з'явиться наш малюк. Це на двох. Я не маю права позбавити його такого моменту.
- Згодна, це дуже хороше рішення. Нехай татко із самого початку вже починає відчувати малюка.
- Катя! Ви просто чарівниця!
Адже це саме вона придумала якусь спеціальну програму. Скасувала все те, чим мене й Олега напихали ці два роки. Прописала нові препарати. І ось... Ось воно, наше довгоочікуване щастя!
- Навіть не знаю, як вам віддячити! Загадуйте бажання! Чоловік усе виконає!
Та хоч клініку їй власну купить!
За таке нічого не шкода!
А Олег дуже щедрий. Тож Катя може не соромитися!
- Тільки прошу вас. Ведіть мене всю вагітність. І пологи, я сподіваюся, теж ви у мене будете приймати!
- Обов'язково.
Катя посміхається, ніби радіє майже так само, як і я.
- Як я таке пропущу? Ми ж уже й справді як рідні.
- Ох, мій час уже закінчився. Побіжу. Ще раз спасибі вам величезне! І подумайте про бажання. Я зовсім не жартую!
Вилітаю з клініки відчуваючи, що хочеться кружляти від щастя.
- Я вагітна!
Хочеться кричати на весь світ.
Одразу ж хапаю телефон. Набираю номер коханого, але...
Ні. Такі новини телефоном не повідомляють.
Тим паче, що Олег зараз не в країні. У нього важливе відрядження. Потрібно сказати найголовніше, коли він поруч буде. Увечері. У нашому будинку. Влаштувати якусь урочисту вечерю. Цей вечір має запам'ятатися нам обом!
Тому збиваю.
Прикидаю, як би все це краще влаштувати.
Подарункову коробку з пінеточками? Чи з оцим аркушем аналізів? Або...
Ох. Я ж не запитала...
- Катя.
Далеко не ховаю телефон. Набираю інший номер.
- Вибачте, - червонію, але... Це все-таки важливо! Особливо для нашого урочистого вечора!
- Я не запитала. Нам... Хм... Можна... Ну, з чоловіком?
- Звичайно, Мар'яно. Повноцінне сексуальне життя вам зовсім не протипоказане. Навпаки. Навіть корисне!
- Дякую, - швидко бурмочу і прощаюся.
Досі ніяково ставити такі запитання. Нехай навіть і лікарям.
Зате тепер я точно знаю, що на нашому особливому вечорі буде особливо сексуальна білизна!
За нею і вирушу. Просто зараз. А про решту у мене ще буде час подумати, поки Олег у відрядженні!
Сідаю в машину і одразу ж вирушаю в торговий центр. Найбільший, щоб було побільше вибору.
З любов'ю кидаю погляд на наше фото з Олегом. Воно завжди прикріплене над дзеркалом.
Ми тут такі щасливі! А скоро станемо ще щасливішими! І на цьому місці буде фото, де нас троє!
- Не так швидко, Мар'яно, - проспівую сама собі. - Ти тепер не одна, а з малюком. І гнати вже не можна!
І сама щасливо сміюся своїм слова. Не одна...
Зупиняю машину біля центру.
Здається, тепер емоції трохи вщухли.
Усміхаючись, опускаю руку на живіт.
Я... Ще не зрозуміла, здається. Чи відчуваю я нашого малюка? Не зрозумію.
- Який же на тебе чекає сюрприз, коханий, - шепочу усміхненому мені з фото Олегу.
Вирушаю в торговий центр.
Вибираю шикарну мереживну мереживну нічну сорочку відомого бренду. Біле. Олег просто обожнює все білосніжне. Тут же готовий зубами з мене стягувати таку білизну!
До неї, звичайно ж, напівпрозорий халатик. І трусики, більше схожі на повітряну павутинку. Такий самий топ.
Так і уявляю, як усе це буде.
У нашому будинку. Вечеря при свічках...
Я скажу Олегу, і він підхопить мене на руки.
Закрутить по всьому будинку, заціловуючи.
А потім... Потім його очі потемніють. Голос стане хрипким, і....
Ми займатимемося коханням до самого ранку!
Сама не помічаю, як опиняюся в дитячому відділі.
Ох. Скільки ж тут усього!
Ліжечка, ці крихітні одежинки. Повітряні кульки!
Хочеться набрати одразу. Усього і побільше. І плювати мені на прикмети! Це все дурниці! Дурниці!
Уже думаю відкласти одне з ліжечок із красивим навісом із зірочками, як телефон у моїй сумочці оживає.
- Еля! Як я рада тебе чути!
- Мар'ян. Ти можеш зі мною зараз зустрітися?
- Прямо зараз? Ти хіба не в Австрії?
#390 в Жіночий роман
#1285 в Любовні романи
#298 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 29.04.2024