Зрада. Тепер я не твоя

Розділ 18

Ціна перемоги

Кирило

 

Відправивши повідомлення Уляні, я змусив себе перемкнутися на роботу.

Проєкт другого автосалону чекав на моє рішення. Приміщення на Окружній було майже погоджене. Постачальники чекали підтвердження замовлення, банк розглядав нову кредитну лінію.

Я прорахував усе до дрібниць. Власний внесок, закупівлю автомобілів, зарплати, рекламу, резерв на перші місяці. Навіть у гіршому сценарії перший салон залишався стабільним, але на масштаб потрібні були кредитні ресурси. Ризикувати тим, що вже створив, я не збирався. Але для нового фінансування банк хотів побачити гарантовані продажі.

Тут і мав допомогти Дем’ян Черненко. Тесть обіцяв організувати зустріч із генеральним директором агрохолдингу, який збирався оновлювати корпоративний автопарк. Сорок автомобілів. Не подарунок і не благодійність. Я сам мав провести переговори, запропонувати вигідні умови, підписати контракт. Але без Дем’янових знайомств до потрібної людини довелося б пробиватися місяцями.

І це була не єдина перевага родинних зв’язків. Охорону першого салону забезпечував «Форпост».

Гліб із Берестом працювали якісно. Відеоспостереження, контроль доступу, супровід дорогих автомобілів. Жодного криміналу - чистий договір, але тариф для родича вони зробили вдвічі нижчим за ринковий. Другий салон на Окружній я теж планував віддати їм, економлячи солідну суму щомісяця.

Тепер, можливо, доведеться шукати інших. Знайду. Не проблема. Але навіщо витрачати більше, якщо все вже було налагоджено?

Я подивився на рамку з фотографією Уляни біля клавіатури. Вона сміялася на березі моря, примружившись від сонця. Моя руда. Усе ж було добре.

Невже вона не розуміє, скільки ми вже побудували разом? І як невчасно вирішила показувати характер!

Я зітхнув.

Ні, не треба на неї злитися. Вагітність, лікарня, нерви. Вона справді пережила сильний стрес. Треба дати їй трохи часу.

Головне - прибрати Береста з нашого життя.

Цей самовдоволений тип, звісно, може возити її по курортах, пригощати десертами й удавати ідеального чоловіка. Але Уляна не забула, як він покинув її три роки тому.

Я тоді знав, як діяти. Не поспішав, не тиснув відкрито. З’являвся саме тоді, коли був потрібен. І поступово вона перестала чекати дзвінків від Береста. У мене все було прораховано. І цього разу теж буде.

На столі завібрував  телефон. Сповіщення від банку. «Кириле Вікторовичу, доброго дня. Кредитний комітет призупинив розгляд заявки на фінансування другої торгової точки. Для відновлення розгляду просимо надати підтверджені корпоративні замовлення або додаткове забезпечення до середи».

Я важко видихнув. Прогнозу продажів і бізнес-плану їм замало. Їм потрібен підписаний попередній договір. А договір висів на зустрічі з Вороніним, яку мав забезпечити тесть. Якщо до середи я не покладу на стіл банку контракт, бронь на приміщення на Окружній злетить, постачальники оштрафують за зрив постачання.

Я знайшов у контактах номер тестя й натиснув виклик. Пальці стиснули корпус. Дем’ян - людина сувора, але прагматична. Він не стане руйнувати бізнес майбутнього батька свого онука через побутову сварку.

– Слухаю, Кириле.

– ДДем’яне Павловичу, доброго дня. Вибачте, що турбую посеред робочого дня. Хотів уточнити, чи вдалося погодити зустріч із Богданом Вороніним на цей тиждень? У мене банківський комітет у середу, горять терміни?

– Про Уляну поговоримо спочатку, - відрізав тесть.

Я завмер.

– У нас із нею звичайне непорозуміння. Вагітність, емоції. Ми самі розберемося між собою.

– Невелике? - перепитав тесть. - Моя донька після вашого «непорозуміння» опинилася в лікарні й тепер найняла адвоката для розлучення.

Я промовчав.

– То дай мені відповідь, Кириле, - продовжив Дем’ян. - Ти справді набрав мій номер зараз тільки для того, щоб поговорити про свій автосалон?  




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше