Уляна
– Згадала, як старанно заплющувала очі на очевидні факти, - відповіла я, не прибираючи посмішки.
– Я тоді сказав правду! - голос Кирила знову налився фальшивою впевненістю. - Вона справді брала мою чашку!
– Звісно. Помада на чашці була випадковістю. Поцілунки сьогодні - непорозумінням. Оксана, яка гладила твоє плече на очах у друзів, теж просто жартувала.
– До чого тут взагалі Оксана?
– До того, що річ не в Діні й не в Оксані, - я підняла долоню, зупиняючи його чергову промову. - Річ виключно в тобі.
Тепер я бачила все тверезо. Кирило Савицький обожнював чуже захоплення. Йому було замало відданої дружини вдома, йому був життєво необхідний постійний шлейф чужої жіночої уваги.
Він перевіряв мої межі крок за кроком. Проковтнула флірт з Оксаною - чудово, можна рухатися далі. Стерпіла чужу помаду на чашці - можна дозволити поцілунки в кабінеті. І щоразу робив винною мене: занадто ревнива, накрутила себе, не так зрозуміла.
– Ти просто випробовував, скільки бруду я готова стерпіти, - підсумувала я рівно. - І щоразу виходило, що зі мною щось не так.
– Я схибив, чуєш! - він стиснув щелепи, очі потемніли від роздратування. - Так, був дурний поцілунок після важкого дня! Я мав виставити її геть, але розгубився. Це була помилка! Я не збирався руйнувати шлюб. Я кохаю тебе. У нас буде дитина! Ти готова спалити сім'ю через один безглуздий поцілунок?
– Мені байдуже, скільки разів ти її торкався, - мій голос прозвучав глухо, хоча в грудях усе пекло від образи. - Один раз чи десять. Був у вас секс чи ні. Я не збираюся рахувати сантиметри до ліжка, де ти вирішив героїчно зупинитися.
Кирилодивився на мене так, ніби дивився на абсолютно чужу людину.
– У нас спільна дитина! - вигукнув він із неприхованим острахом.
– У мене п’ять тижнів вагітності. І я зроблю все можливе, щоб дитина була здоровою.
– Це моя дитина теж.
– Її батьком ти залишишся. Але моїм чоловіком - ні.
Він застиг, переварюючи почуте.
– Що ти верзеш?
– Ми розлучаємося, Кириле.
– Ні, - відрізав він жорстко, роблячи крок до ліжка.
– Що означає твоє «ні»?
– Ніякого розлучення не буде, - він нависнув наді мною, упираючись кулаками в матрац. - Ти в шоці. Ти перелякана, слабка, тобі погано. Тобі потрібен час прийти до тями.
— Для того, щоб викреслити тебе, печатка в паспорті мені не потрібна.
– Ти моя дружина! - голос зірвався на хрипкий крик, маска вихованого бізнесмена остаточно злетіла з його обличчя. - Ти носиш мою дитину! Ми заспокоїмося, поїдемо додому й усе владнаємо!
– Я більше не повернуся в ту квартиру.
– Повернешся! - аркнув він і викинув руки вперед, хапаючи мене за плечі.
Я різко сіпнулася назад, тонка прозора трубка крапельниці натягнулася, голка боляче врізалася у вену. Торкнутися мого одягу Кирило не встиг. Широка долоня мертво зафіксувала його зап'ястя й різко викрутила назад.
– Відійшов від неї, - пролунав чоловічий голос над його плечем.