Розділ 14

Незабаром стіл був накритий і ми всі зібралися за ним, ледве втиснувшись на дивані, кріслах та стільцях. Я комфортно влаштувалася на дивані між Даміром та Костиком. До півночі залишалося трохи більше години, і ми мали час поїсти, випити, послухати веселі байки і просто поспілкуватися одне з одним.

Дамір був напрочуд уважний і нарешті поводився так, як і личило хлопцю, який опікується коханою дівчиною. Він дотримав слова і дійсно не відходив від мене цілий вечір. Приємно було відчувати його обійми, погладжування пальців, випадкові доторки. Мені так не вистачало цього весь час! 

Я нарешті змогла хоч трохи розслабитись та почати насолоджуватись вечором. Навіть поведінка Насті не особливо псувала настрій. А вона була аж занадто помітною: голосно розмовляла, сміялася, постійно намагалася привернути до себе увагу, кидала на Даміра багатозначні погляди, які той, чи то вправно ігнорував, чи дійсно не помічав взагалі.

Мені не хотілося зараз думати про це, бо здається, якби я почала ставити собі питання: чи дійсно Дамір не помічає явний інтерес Насті до себе — відповідь могла мені сильно не сподобатися. Важко не помітити, коли тобі на шию ледь не вішаються, в буквальному сенсі. Проте Дамір, схоже, сприймав їхню взаємодію якось інакше і був такий щирий у своєму нерозумінні, що поки що я йому вірила і не хотіла ні про що інше думати.

Вечір минав у доволі дружній атмосфері, усі були включені в розмову, ділилися веселими студентськими історіями та кумедними випадками з життя. Я також розповіла кілька історії про наших видатних одногрупників, які зазвичай перебувають у центрі цих всіх ситуацій. 

Мені лестило, що інші слухали та сміялися з моїх оповідей. В цю мить я нарешті відчула себе не чужою і зайвою, а ніби частиною цієї компанії, частиною Дамірового життя. І це було надзвичайно приємне та цінне відчуття.

Коли час наблизився до опівночі, дівчата поквапилися написати свої бажання на листочку, та спалити його над бокалом з шампанським. Таку розвагу нам запропонувала Олена, повідомивши що вдома вони з родиною щороку так роблять, і щось зі списку потім обов'язково здійснюється. Я й сама з азартом писала свої побажання, ретельно струшуючи попіл над келихом. Хлопці ж відмахнулися, сказавши, що не вірять у подібні забобони.

Не скажу, що я й сама абсолютно вірила ніби це справді допоможе здійснити усі бажання, але чого б не спробувати? Багато бажань зі списку були нашими спільними з Даміром і я щиро сподівалася, що вони здійсняться незалежно від того, працюючий цей ритуал чи ні.

По телевізору звучали останні слова привітання від президента, і під дзвін курантів ми нарешті випили свої келихи з попелом згорілого листу бажань. А на останньому ударі — ми з Даміром закріпили зустріч Нового року поцілунком.

— З Новим роком! 

— З Новим роком! — залунало за столом зусібіч. 

Я спритно відправила заготовлені наперед повідомлення з привітаннями батькам, Алі та Стасі. І майже одночасно з цим отримала привітання й від них.

Вкотре наповнені келихи дзвінко вдарилися один об одний, зустрівшись над центром столу. За вікном почали гупати та тріскотіти феєрверки і ми дружньою компанією рушили на балкон.