Розділ 23

Розділ 23

Навіть бабуся Ріната не вірила, що біомати Марка раптом схаменулася і вирішила повернути собі дитину з добрих мотивів.

— Крім батька Ріната мені нема на кого подумати. Але, якщо чесно, то в його причетність я не вірю. Адже він не дурний, щоб плямувати своє ж прізвище.

— Тут ти маєш рацію, — Клавдія кивнула, — одного разу Дана заїкнулася про розлучення, так Аркашка за клацанням пальців став раптом милим і чемним. Злякався, що його ім'я зганьблять і зруйнують репутацію у вищих колах. Благав Дану не рубати з плеча, а вона, дурна, погодилася на його умови.

— А більше немає варіантів. Я ні з ким не конфліктувала і гадки не маю, яка ще впливова людина могла раптом затаїти на мене образу. Та й за що?!

— Якщо підозрюваних немає, готуйся до суду.

Я зітхнула, а Клавдія із задумливістю вдивилася туди, де бігав Марк. Готуйся... сказати легше, ніж зробити! Навіть якщо Рінат переконував мене, що до суду справа вочевидь не дійде, але що робити, якщо все ж доведеться зіткнутися з біоматір'ю Марка віч-на-віч? Та ще й з Іваницьким! Невже він справді батько Марка і вимагатиме на суді зробити тест ДНК?

— Вам не можна! Стійте! — коли до вух долетіли слова, я різко випливла із задумливості.

Клавдія піднялася і заявила, що зараз у всьому розбереться, але було вже пізно. Судячи з голосів і шерехів позаду — Князєв старший не бачив ніде заборон. Тому, наплювавши на охоронця, який його зупиняв, прорвався до нас на задній двір.

Я сиділа до нього спиною і була захована за густим листям винограду, що обплелося практично по всій довжині решіток альтанки. Помітила раптом, як одразу змінилася бабця в обличчі — з доброї та привітної перетворилася на грізну й навіть підібгала губи.

І як би мені не хотілося просто зараз втекти або розчинитися в повітрі, але сиділа, ніби прибита до лавки, і не ворушилася. Молилася про себе, щоб інший охоронець разом із Марком зникли з поля зору Князєва. Адже розмова явно не обіцяє нічого доброго.

— Вони у вас, чи не так? — заорав він, коли наблизився максимально близько до альтанки. — Інакше з якого переляку мені не можна заходити у цей дім?

Клавдія Альбертівна витримала паузу, після чого гордо підняла підборіддя і вперла руки в боки.

— Аркаша! Що за цирк ти влаштував у моєму будинку? — останні слова вона чітко виділила, ніби намагалася присоромити зятя. — Зменш тон, бо я не в настрої вислуховувати твої скарги.

— Я теж не в настрої гратися в ігри. Де ця приживалка зі своїм нащадком? Чи краще сказати — з краденим?!

Скільки ж було єхидства і насмішки в голосі! Прямо в ту секунду я навіть подумала, що Князєв все ж і є той самий "впливовий" покровитель біоматері Марка. Ну просто реально нікому більше! Нікому ми з Марком більше не стоїмо кісткою поперек горла.

— Я тут! — прошипіла і встала з лавочки, а Клавдія вчасно схопила мене за руку і перетягнула ближче до себе.

Я не бачила поки що ні чоловіка, ні його виразу обличчя, очима шукала сина, але здавалося, що на ділянці порожньо. Лише коли точно переконалася, що Марка немає поблизу, глянула прямо в обличчя Князєву.

За очманілим поглядом зрозуміла, що чоловік дійшов до крайньої точки озвіріння. Батька Ріната вже явно не турбувало нічого, тільки його власна думка і благополуччя. Та хіба з таким упертюхом можна хоч про щось посперечатися?

Проте, ризикнула заговорити:

— Мене можете ображати як вам заманеться, але сина я не дозволю ображати! Ні вам, ні найнятими вами людьми, не зламати мене. І якщо ви ще раз хоч щось образливе вигукнете на адресу мого сина, я притягну вас до відповідальності за наклеп і заподіяння мені моральної шкоди.

Він лише посміхнувся на мої погрози:

— Чим ти мене лякати зібралася, шмаркачка? — навіть іржав наді мною, мені ж коштувало зусиль залишатися спокійною і впевненою в собі.

— Строк ви, звісно, не отримаєте, але нічого, зате по судах доведеться побігати. І в мене навіть свідок є, правда, Клавдія Альбертівна?

— Спритно, уже й старуху обробила. Клавдія Альбертівна, ви хоч у курсі, що ховаєте у себе вдома злочинницю? Вам на старості років захотілося адреналіну чи кримінальний строк отримати?

Ця неможлива людина... та як у нього язик тільки повернувся подібне ляпнути при бабусі?

Оскільки ми з Князєвим грали в витріщалки, а пауза надто затягнулася, я з небажанням розірвала зоровий контакт і обернулася. Пискнула від паніки, що прошила тіло, ніби електричним розрядом. 

— Клавдія Альбертівна!.. — у мене тремтіли руки, поки тягнулася до неї, хоча абсолютно не розуміла, як допомогти.

Бабуся, поки ми сперечалися, впала на лавочку і знепритомніла. Руку вона тримала на серці і, судячи з грудей, що здіймалися, дихала. Серцевий напад? Рінат казав, що в його бабусі хворе серце... Чорт забирай!

Почула, як крізь вату у вухах:

— Так, Клавдія Альбертівна, вірогідно, інфаркт. Чекаємо.

Інфаркт... Я так багато хотіла просто зараз сказати Князєву, але проковтнула всі образливі слова на його адресу. Нехай Клавдія і непритомна, але вистачить із неї потрясінь і лайок.

Швидка приїхала досить стрімко і, поки лікарі ставили запитання Князєву, я втекла в будинок і знайшла сина. Не наважилася сама, тому попросила охоронця зв'язатися з Рінатом і повідомити, що сталося з його бабусею. Той запевнив мене, що знає, куди її відвезуть, запропонував підкинути мене, але я рішуче налаштувалася поїхати на "швидкій".

— Краще привезіть до мене трохи пізніше Марка, гаразд? А я поїду просто зараз із Клавдією Альбертівною. Усе ж, у її стані є і моя провина.

Він без заперечень кивнув, а я нечітко і рвано пояснила синові, що добрий дядько покатає його на крутій автівці.

Вийшла якраз вчасно, бабусю затягували на ношах у "швидку", а Князєва ніде не видно було. Змився під шумок? Типу навіть не при справах? Мерзенний тип!

Я ж нахабно залізла за фельдшером і сіла поруч із бабусею. Узяла її за руку і зігріла у своїй, нехай і не дуже теплій долоні.