Розділ 22

Розділ 22

Втомившись боротися і не бажаючи завдавати мені болю, Рінат з бурчанням припинив спроби втечі. Він так і стояв натягнутий, ніби струна, і не ворушився. Та невже я настільки сильно поранила його почуття втечею? Та й чи можна було назвати спонтанне рішення від відчаю втечею?

— Я доставила тобі так багато проблем, а сама боягузливо сховалася в будиночку.  У підсумку весь бруд, звісно ж, полився на ваше прізвище. Я не подумала про це. Мені стало раптом так соромно, що просто не розуміла, куди себе подіти. Ось ноги й понесли мене геть.

Рінат зітхнув і відразу розслабився. Здувся. Цього разу я дозволила йому прибрати мої руки. Коханий розвернувся до мене обличчям, а я миттєво опустила погляд у підлогу. Усе ще було соромно дивитися в його очі. Хотіла як краще, адже...

Рінат доторкнувся долонями до моїх щік і дбайливо потягнув голову вгору, так, щоб наші погляди зустрілися. 

— Асю, кохана, ти думаєш, я не розумів, куди вляпався, і чим мені це загрожувало? Чи ти вважаєш, що в сім'ї кожен має вирішувати свої проблеми самостійно? Це раніше ти могла покладатися тільки на себе, але зараз ти не одна!

— Я розгубилася, — випалила зі сльозами, Рінат одразу стер сльозинки великими пальцями й заперечно хитнув головою.

— Батько може говорити, що завгодно, це його проблеми. Але ти маєш вірити в мене. Слухати мене і тільки мене!

— Але ви ж із ним... я ж... так не хотіла... — промовила дуже тихо, але Рінат почув:

— Наша з ним ворожнеча триває вже дуже багато років. І не надумуй, не ти стала причиною сварки. Я не знаю, він влаштував нам капості чи ні, але батько все ще хоче звести мене з дочкою магната. Погрожував, якщо залишуся з тобою, відбере спадок і той будинок.

Мене не цікавили гроші Ріната, але...

— А холдинг теж? — Рінат кивнув, і я не змогла приховати обурення: — Адже ти на нього стільки сил витратив! Стільки нервів і часу!

Коханий посміхнувся, я не побачила й краплі жалю в його чарівних очах. Він не шкодував ні про що, що міг втратити через нас із Марком.

— Я отримав набагато більше, ніж втратив.

Рінат смикнув мене до себе і поцілував так відчайдушно пристрасно, що підігнулися коліна. Просто розслабилася і махнула рукою. Віддалася у владу чоловіка і потонула в безодні його ніжності. Навіть забула на кілька хвилин про всі проблеми.

Рінат розірвав поцілунок, але міцно утримував мене в обіймах, а я ніжилася в них, як у теплій ковдрочці зимового ранку. Затишно й надійно! Комфортно настільки, що можна запросто заснути під заколисуючий стукіт серця коханого.

Через довгий час мене ніби в бік вжалило:

— Щось Марк притих...

Я різко підняла голову вгору, ніби змогла б подивитися крізь стелі. Звичайно ж, нічого не побачила, тільки насупилася сильніше.

— Звичайно, притих, — у словах Ріната прослизнули веселощі, яких я явно не зрозуміла, — йдемо, тільки тихо.

Коханий переплів наші пальці і, приклавши палець до рота, повів мене сходинками вгору. Як і він, намагалася не шуміти, але цікавість розігралася так, що я виразно чула стукіт свого серця. 

Нагорі виявилося всього три спальні і, судячи зі звуків, Марк був у найдальшій від сходів. І, коли ми до неї підкралися, вчасно затиснула рот рукою. Тому що... та це явно кімната, як із картинки на "пінтерест"!

Вона ділилася на дві зони: ігрову і спальну. З однієї зони стіни були пофарбовані й розмальовані під стиль моря і піску внизу. Збоку на стіні знизу доверху розташовувалися зачепи для скелелазіння, а на підлозі дбайливо постелено мат. Поруч, з того ж боку, на стелі звисав гамак, а до нього нагору вела драбина, по якій потрібно підніматися. Знизу ж щось на кшталт малесенького басейну з м'якими кубиками всередині. І якщо дитина впаде, то явно не розіб'є собі лоба. А ще невеликий батут і неподалік дитяча шведська стінка.

В іншій зоні кімнати біля сіни стояло ліжечко у вигляді машинки, і частина стіни була стилізована під трасу. Поруч невеликий стіл і шафка для речей. Полиця для книжок. Ще я помітила кілька наборів нерозпакованих конструкторів і залізницю.

Але сина, чомусь, з усього цього зацікавила стіна для скелелазіння. У нього не виходило, він намагався зачепитися пальчиками, але падав на мат. Я вже було хотіла підійти допомогти, Рінат зупинив мене.

Відвів раніше, ніж встигла обуритися на нього. Проте в мені все ще плескався захват упереміш із шоком. Я думала, нагорі всі кімнати в строгому стилі для дорослих і явно не очікувала побачити таку дитячу! Тобто... Рінат... він... готувався? І явно в стислі терміни!

— Ти... це... і кімната... я... — не могла зв'язати й два слова, натомість просто міцно обійняла Ріната і розридалася в нього на грудях.

Але ж я навіть не просила. Не заїкалася і не сміла казати, що Марку потрібен "особливий" простір. Чесно кажучи, я мріяла про таку кімнату, може, не на сто відсотків таку саму, але гортала і "пінтерест", і просто розглядала картинки в "гуглі". Повільно відкладала на кімнату гроші, собі у всьому відмовляла, але впевнено йшла до заповітного ремонту. І якраз коли нас затопили сусіди, вирішила — час діяти! Не встигла... 

Рінат затягнув нас у спальню і зачинив двері. Притулив мене до них спиною і впевнено заговорив:

— Я замислювався про переїзд того самого дня, коли вперше побачив Марка і порахував його своїм сином. Саме сюди. Той будинок був батьковим і, якщо чесно, мені завжди там було "холодно". Але жив, бо і до холдингу близько, і спогадів не викликав жодних. А цей... — Рінат запнувся, я ж дбайливо приклала пальчики до його губ.

Без різниці. Якщо йому важко, нехай не продовжує. Він не забував про нас і не збирався кидати, дізнавшись гірку правду. Більшого мені й не потрібно. Думаю, на цьому моя підозра до чоловіка зникла назавжди. Проте він поцілував пальчики й обережно відвів їх убік. Твердо продовжив:

— Цей будинок належав моїй матері. Бабуся купила його для неї на повноліття, по сусідству з ними. Але після заміжжя батько не захотів жити так близько до свекра і свекрухи, тому купив будинок максимально далі. Усе це пізніше мені розповідала бабуся. Адже я спочатку не розумів, як матері було важко. Вона чекала батька щоразу до пізньої ночі, а він... і говорити не хочу. Десь років у тринадцять-п'ятнадцять я повільно став усвідомлювати, що відбувається між батьками. А одного разу навіть застав його в офісі зверху на коханці. Просто поїхав туди, щоб запитати, чи не хоче його дупа повернутися додому! До законної дружини та сина.