3 глава

Кейтлін неохоче відпустила Еліс з обіймів і ще кілька секунд просто дивилася на неї, ніби досі не могла повірити власним очам.

Стільки років вона чекала цього моменту.

Раніше бачила Еліс лише через очі своїх магічних пташок. Спостерігала, як вона росте, як змінюється, як дорослішає.

А тепер Еліс стояла перед нею насправді.

Еліс теж не могла відвести від неї погляду. Вона ще не знала чому, але в рисах обличчя Кейтлін було щось дивно знайоме.

— Еліс… — тихо промовила Кейтлін. — Розумієш, ми з твоїми батьками дуже посварилися. Вони втекли до людей, а коли моя гординя нарешті спала, було вже пізно.

Вона витерла сльози з очей.

— Вони казали, що той світ буде безпечнішим. Але хіба я не заслужила побачити тебе?

Еліс мовчала.

— Після їхнього зникнення я довго не знала, де вони. А коли дізналася, вже не знала, як до вас прийти. Напевно, іноді треба просто переступити через власну гордість.

Кейтлін усміхнулася крізь сльози.

— Особливо заради родини.

Кайла налила їй води та подала склянку.

— Дякую, люба.

Кейтлін зробила кілька ковтків і поставила склянку на стіл.

— А в день народження Кайли я знайшла її. Її мама залишила дитину мені одразу після пологів. Ми з твоїм дідусем не змогли її віддати. Вона стала нашою донькою.

Кайла знизала плечима.

— А я й не скаржилася.

Еліс ледь усміхнулася.

У кімнаті на мить стало тихо.

— У вас обох сьогодні день народження, — раптом сказала Кейтлін. — Тому я приготувала вам дещо особливе.

Вона відкрила шухляду столу й дістала два невеликих кулони.

Вони були схожими, але не однаковими.

— Парні кулони, — пояснила Кейтлін. — Один не може без іншого. А коли ви разом, ваша сила стає більшою.

Вона простягнула їх дівчатам.

— Я сподіваюся, що ви будете ладити.

Кайла одразу взяла свій.

— Я вже вирішила, що ми будемо дружити.

Еліс усміхнулася й одягнула свій кулон.

Кайла зробила те саме.

Спочатку нічого не відбулося.

А потім Еліс завмерла.

Перед її очима з'явилася тонка світла лінія.

Вона виходила від її кулона й тягнулася прямо до Кайли.

Еліс здивовано подивилася на неї.

— Між нами є лінія…

Кейтлін усміхнулася.

— Молодець. Сила таки прокинулася.

— Яка сила?

— Ти ще багато чого про неї дізнаєшся.

Еліс знову подивилася на Кайлу.

— То ми справді родичі?

Кейтлін кивнула.

— Вона твоя двоюрідна сестра. Її мама була сестрою-близнючкою твоєї мами.

Кайла теж здивовано подивилася на Еліс.

— То виходить, я не просто так вирішила з тобою дружити.

— Ти вирішила це ще до того, як дізналася, що ми родичі.

— Інтуїція.

Кейтлін тихо засміялася.

Еліс теж не втрималася від усмішки.

Після всього почутого в її голові залишалося ще безліч запитань.

Але зараз їй хотілося просто побути поруч із ними.

Кейтлін помітила її погляд і дістала ще одну річ.

Невеликий старовинний ключ.

— А це для тебе.

Еліс взяла його в руки.

— Ключ?

— Так. Але не зовсім звичайний.

Вона загадково усміхнулася.

— Ти зрозумієш, коли спробуєш ним скористатися.

Еліс хотіла поставити ще одне питання, але Кейтлін уже підвелася.

— Думаю, нам час повертатися.

Вони зібрали речі й разом вирушили назад.

Коли Еліс, Кайла, Кейтлін і дідусь повернулися до квартири, там уже чекали інші.

— Нарешті, — почувся голос із кімнати. — А то ви вирішили святкувати без нас?

Кейтлін усміхнулася.

— Ніхто не буде сидіти по двоє.

Вона глянула на Еліс і Кайлу.

— Сьогодні день народження у двох дівчат. Отже, святкуватимемо всі разом.

Дідусь поставив на стіл принесені речі, а дорослі почали збиратися у вітальні.

Еліс озирнулася навколо.

Вперше за довгий час вона відчула, що навколо неї справді багато людей.

І цього разу вона була серед них не випадково.