Розділ 1

Авторський переклад*

 Зорі стежили за ним мільядами крижаних крапок і, здавалося, шепотіли: "Помри, Зоряний Вовче, згинь... Твоя доля - це вічна втеча, але смерть все рівно наздожене тебе!"

 Морган Чейн лежав на пілотському кріслі. Його мозок огортала темна вуаль, а скроні горіли від пульсуючого болю. Чейн усвідомлював, що корабель давно вже вийшов з підпростіру і він мусить негайно почати діяти, якщо хоче залишитись живим.

 А якщо не хоче?

 "Ти зобов'язаний померти, Зоряний Вовче!"

 В глибині свідомості Чейн розумів, що, звичайно, не зорі розмовляли з ним, знущаючись і лякаючи, а якась частина його життєлюблячої і гордої натури не бажала змиритись з неминучою загибеллю - намагалась роздратувати і підняти його на ноги. Але йому не хотілось зараз прислухатись до свого впертого внутрішнього голосу: куди легше було лежати ось так, в сонному заціпенні.

 Легше - але чи краще? Які ж раді були б його недавні друзі з Варги почути про його смерть - і про те, що він сам сунув голову в петлю. Сам? Ні, ще чого!..

 Задурманений мозок вхопився за цю думку, як потопельник хапається за соломинку, і невдовзі Чейн відчував, як прокидається гнів. Ні, він не запезпечить браттям-варганцям таке задоволення! Він видряпається з цієї прірви, чіпляючись за життя зубами і пазурями, як належно істинному Зоряному Вовку, - а потім буде мстити. І горе тим, хто зараз безжально полює на нього, травить, як дикого і пораненого звіра!

 Охоплююча Чейна лють привела його до тями, він привідкрив очі, а потім, скрикнувши від болі, спробував припіднятись і сісти. Він ледь не втратив свідомість від сильного запаморочення, а потім його шлунок майже вивернуло назовні від приступу сильної нудоти. Прийшовши в себе за кілька хвилин, Чейн зібрався з силами і протягнув тремтячу руку до тумблера на панелі управління кіберштурманом. Перед усім потрібно було визначити, де він знаходився.

 На дисплеї замелькотіли вогняні цифри - комп'ютер блискавично вичислив координати зорельота. Чейн машинально зчитував інформацію, але його мозок був ще надто пригальмований, щоб осмислити її. Тоді він підняв очі вгору і почав вдивлятись в тьмяно освітлений оглядовий екран.

 Попереду сяяли розсипи зірок - димчасто-червоні, немов рубіни, сліпучо білі, подібно алмазам, зелено-блакитні, як бірюза, золотисті, немов бурштин... Зоряні скупченняі і темні вогники втонувших світил прорізали чорні каньйони оксамитової порожнечі. Деякий час Чейн отупіло дивися на фантастичну панораму, що відкривалась перед ним, а потім його думки стали поступово прояснюватись, і він згадав, що, перед тим як ескадрилья Зоряних Вовків наздогнала його, він направлявся в туманність Корвус, до великої пилової хмари. Там, у вічній темряві, серед поясів астероїдів і нечисленних кам'яних уламків, його невеликий корабель може знайти сховище. Чейну потрібен був час, щоб оклигати від ран - і сховатись від зграї Зоряних Вовків, які не заспокояться, доки не знайдуть його охололий труп.

 Зібравши в кулак всю свою волю, Чейн поклав руки на пульт управління і направив зореліт до найближчого краю пилової хмари.

 Його думки несподівано знову почали плутатись. "Я мушу не спати, мушу, - шепотів він собі, вчепившись в штурвал до болі в пальцях. - Завтра ми здійснюємо набіг на Хейдес..."

 Ні, все не те. Варганці, в тому числі і він, розграбували Хейдес кілька місяців тому. Чейн злякався, чи не сталось чогось з його пам'яттю. Зібравшись, він спробував встановити події останніх тижнів...

 Вилетівши з Варги, їхня ескадрилья пройшла через бурхливий потік Сагіттаріус, пересікла туманність Сови і несподівано напала на невеличку планету, ситу і щасливу, населену впитаними коротунами. Аборигени сколотили свої багатства на спекулятивних біржових угодах в Піденному секторі галактики і настільки розніжились, купаючись в розкошах, що не виказали ні наймешого супротиву. Їх багаті міста порожніли тільки від одної чутки про наближенні кораблів варганців. Зоряні Вовки славно пополювали...

 Ні, виправи себе Чейн, це було давно, більше року тому. Останній рейд, в якому він брав участь, був націлений на планету Шандор-5. Варганцям довелося витримати серйозний бій з космічним флотом цієї могутньої планети, але Зоряні Вовки, як завжди, взяли гору. Кораблі противника, не витримавши скаженого натиску, в кінці кінців кинулись вростіч і залишили планету на милість переможця. Його товариш по ескадрильї Ссандер тоді весело розсміявся і хвацько викрикнув: "Ніхто не зможе вистояти проти нас! Вся галактика тремтить перед грізними Зоряними Вовками!"

 І тільки тепер Чейн згадав сварку під час поділу здобичі. Коли він почав вимагати свою частку, Ссандер з призирством кинув йому в лице якийсь жалюгідні гроші і сказав: "Сьогодні ти славно бився, Морган, але ти нікого не захотів вбивати. Ти - не справжній варганець, в тобі тече кров жалюгідних землян і твоя частка буде такою ж жалюгідною!" Вони зустрілись в чесній сутичці. І він, Чейн, здолав свого могутнього супротивника. У варганців існував свій кодекс честі, і ніхто не міг засудити Чейна за вбивство під час дуелі, але командирами двох кораблів ескадрильї були рідні брати Ссандера. І Чейну довелося таємно втікати в той же день, рятуючись від помсти розлютованих побратимів. Колишніх побратимів...

 Чейн відполікся від спогадів. Зараз він сидів за пультом управління космольота, що нісся до пилової хмари. Він розглядав своє відображення на екрані дисплея: загоріле лице покрите потом, щоки і підборідок обросли щетиною, очі дикі, як у загнаного звіря...

 Потрібно взяти себе в руки. Якщо темна пелена знову опуститься на його мозок і він втратить свідомість, то тоді його вже ніщо не врятує...

 Зосередившись, він знову взявся за штурвал і націлив корабель в сторону потужної пилової течії. Незабаром, обминувши одиноке сузір'я, в якому світилась в якому світила вишикувались в ланцюжок, він почув шурхіт пилу обшивку зорельота. Кіберштурман допоміг обрати найбільш безпечну траєкторію і триматись краю потоку. Тут корабель зіштовхувався з часточками пилу розміру в кілька атомів. На великій швидкості зіткнення з більшими по розміру пилинками загрожували йому катастрофою.