Серія 1. Підписка на гравітацію

Третій сезон починається з тієї рідкісної миті, коли на борту «Надії-404» нічого не вибухає.

Саме це й насторожує капітанку Міру Коваль найбільше.

Після історії з Редактором Реальності корабель кілька днів дрейфує в тихому секторі біля системи Кассіопея-19. Реальність знову має приблизно одну версію, час рухається переважно вперед, а причини знову намагаються відбуватися раніше за наслідки. Для «Надії-404» це майже курорт.

Міра сидить у капітанському кріслі, п’є каву й переглядає каталог марсіанських теплиць. На екрані повільно обертається реклама маленької ферми поблизу купола Новий Аркадій: червоний пісок, скляна оранжерея, троянди, жодного Рікса, жодного козла і жодної кнопки з написом «НЕ НАТИСКАТИ».

— Ще один такий сезон, — тихо каже вона, — і я справді звільнюся. Куплю теплицю. Вирощуватиму квіти. Максимум катастрофи — попелиця.

У цей момент її чашка з кавою піднімається в повітря.

Міра дивиться на чашку.

Чашка дивитися не вміє, тому просто продовжує підніматися.

За нею від підлоги відривається планшет. Потім олівець. Потім капітанське крісло.

А потім і сама Міра.

— Ні, — спокійно каже вона, зависаючи під стелею. — Ні. Я сьогодні не погоджувалась.

На містку лунає радісний крик Рікса:

— Ура! Безкоштовний атракціон!

Він відштовхується від консолі, робить сальто, пролітає через весь місток і врізається головою в двері.

— Атракціон закінчився, — констатує Марфа-9.

По всьому кораблю вимикається штучна гравітація.

Коридорами починають літати інструменти, тарілки, одяг, запасні деталі, дві невідомі форми життя, які Ліана обіцяла викинути ще минулого сезону, і бухгалтер Омелько з калькулятором у зубах.

У вантажному відсіку корова Зінаїда велично підіймається над загорожею, немов священне божество молочної галактики.

Козел Адмірал Бебех сприймає відсутність гравітації як оголошення війни й починає таранити повітря.

Свиня Кассандра зависає догори копитами й задумливо хрюкає.

— Що вона сказала? — питає Брум, ловлячи гайковий ключ.

Федір слухає перекладач.

— «Вони монетизували падіння».

Усі замовкають.

— Хто? — питає Міра.

У цей момент на кожному екрані корабля з’являється сліпуче-білий логотип.

«СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ ЛТД»

Під ним виникає усміхнене обличчя голографічної жінки.

— Вітаємо, шановний користувачу! Ваш безкоштовний ознайомчий період користування гравітацією завершився!

Міра повільно заплющує очі.

— Звісно.

— Для подальшого комфортного перебування в просторі оберіть тарифний план.

Перед екіпажем відкривається меню.

«БАЗОВИЙ» — 0,18 стандартної гравітації, падіння не гарантується.

«КОМФОРТ» — 0,63 стандартної гравітації, підлога входить у пакет.

«ПРЕМІУМ» — 1,00 стандартної гравітації, стабільний напрямок «вниз», пріоритетна підтримка.

«ПРЕМІУМ ПЛЮС» — персоналізована гравітація, сімейний режим, захист від випадкового польоту в космос.

«БІЗНЕС» — можливість визначати, хто з підлеглих важить більше.

«ІМПЕРАТОР» — індивідуальні закони фізики, ціна за запитом.

Міра дивиться на меню.

Потім на Марфу-9.

— Скажи, що це жарт.

— Аналізую.

Пауза.

— Це не жарт.

— Скажи, що це шахрайство.

— Це ліцензоване шахрайство.

— Уже краще.

У головних титрах «Надія-404» повільно летить крізь космос, а члени екіпажу хаотично плавають усередині корабля. Козел Бебех пролітає через напис «ЗОРЕЛІТ ДУРНІВ», розбиваючи одну з літер рогами.

ПІДЛОГА ТЕПЕР Є ПЛАТНОЮ ПОСЛУГОЮ

Після заставки екіпаж збирається на містку.

Точніше, намагається зібратися.

Міра прив’язана ременями до крісла. Брум закріпив себе біля інженерної консолі тросом. Омелько обіймає бухгалтерський термінал так, ніби це останній родич, який ще має стабільний курс валют. Рікс ширяє посеред містка в розстебнутій сорочці й явно насолоджується ситуацією більше, ніж дозволяє здоровий глузд.

Ліана прилітає через двері головою вперед.

За нею пливе прозорий контейнер із фіолетовою істотою.

— Це що? — питає Міра.

— Науковий матеріал.

— Він намагається з’їсти контейнер.

— Саме тому науковий.

Марфа-9 підключається до центральної системи корабля.

— Власний генератор штучної гравітації справний.

— Тоді чому ми літаємо?

— Тому що він заблокований програмно.

Брум перестає сваритися з гайковим ключем.

— Хтось заблокував мою гравітацію?

Він вимовляє це таким тоном, яким інші люди повідомляють про вбивство близького родича.

— Вони встановили модуль ліцензування, — пояснює Марфа. — Він перехоплює керування генератором.

— Коли?

— Під час останнього відновлення реальності.

На екрані виникає технічний журнал. Після того як Міра в фіналі другого сезону натиснула «скасувати все» на Редакторі Реальності, Всесвіт відновив базові параметри. Разом із ними автоматично завантажилося кілька мільярдів «рекомендованих системних оновлень».

Одне мало назву:

Universal Physics Optimization Package 14.8 — Bright Future LTD.

Рікс чухає потилицю.

— Я пам’ятаю його.

Міра повертається до нього.

— Чому?

— Там було написано «Прийняти всі».

— І?

— Я прийняв усі.

На містку стає дуже тихо.

Навіть без гравітації тиша чудово падає вниз.

— Там було дванадцять тисяч сторінок угоди, — каже Марфа.

— Я економив час.

— Ти продав наші закони фізики.

— Якщо вже зовсім формально, капітанко, я натиснув кнопку.

Міра тягнеться до Рікса, але ремені утримують її в кріслі.

— Бруме.