Розділ 13

Пам’ятав уривками, як його,закованим, вели кудись. Потім Губин, постаті людей, що викрикували йому щось в обличчя. А далі всю ніч його били в одній з кімнат в бункері, змінюючись група за групою, пари оплотівців.

Наступного ранку його виволокли на площу перед бункером, де вже зібрався натовп. Далі привели Ноя, що також ледве стояв на ногах та кинули його біля Микити. Ной, відкашлюючись, прошепотів:

- І тебе схопили… Нас здало СБУ. Всіх “злили”. Скажеш Вермонту, кожну середу о восьмій вечора, почув?

Микита кивнув йому у відповідь.

- Про що ви там гавкаєте? - гримнув на них Сєрий, що саме підійшов з бункера та схопив Ноя ззаду за комір і потяг його ближче до юрби.

Ной дивився в очі Жилі, потім посміхнувся і промовив:

- Часу… Тільки півгодини…

- Що ти там верзеш? Та, байдуже, - і Сєрий звернувся до натовпу, - Так буде з кожним хто підніме руку на Оплот! - і пустив кулю з пістолета Ною в голову.

Кров багряним струмком хлинула на площу, а юрба радісно заревла.

Потім Сєрий підійшов до Микити.

- Що скажете? Що з ним зробимо? В мене є для вас три варіанти. Перший: пристрелити, як попереднього. Другий: виколоти йому очі і відрізати руки, ноги та відпустити. Або третій: зв’яжемо йому руки, накинемо мішок на голову і згодуємо його диким свиням? Як вам?

- Свині! - прозвучало у відповідь.

Сєрий зайшовся сміхом і додав:

- Значить вирішено. Добудьте мені трьох сікачів, а ми змайструємо свою арену, а то вже давно мені нарікали, що в нас тут немає ніяких культурних заходів!

---

До вечора викопали на окраїні Губина круг, глибиною два метри і в діаметрі метрів вісім, а також дістали мутантів з Зони.

Ввечері запустили туди свиней, а самі розсілися по колу, спустивши ноги вниз, та з цікавістю спостерігали за всім дійством.

Спочатку скинули туди труп Ноя, якого свині з верещанням порвали на шматки і з’їли. Далі Сєрий скомандував вивести полоненого і після того як привели людину зі зв’язаними руками і мішком на голові, скинув її вниз.

Невдаха, чуючи вереск свиней, старався від них втекти та кожного разу, як добігав до стіни отримував ногою по голові від захоплених глядачів. Під сміх і крики публіки, свині все-таки його наздогнали і також роздерли та з’їли.

---

Ранок цього ж дня.

До Варави в кабінет у бункері зайшов Кант, що без зайвих пояснень сказав:

- Ти ж знаєш, що це не він вбив Костяна!

- Знаю і що з того?

- Його сьогодні скине до свиней Сєрий!

- Тобі також сподобалася його ідея? Хочуть, най скидають.

- Аякже кров оплотівця на руках Гвоздя?

- Кров то вона кров, але Сорока забезпечує мене працівниками, хорошими збирачами, а це головне в нашому бізнесі.

- Головне в бізнесі це повага. А коли хтось “вішає лапшу на вуха” тим самим пригріваючи змію за пазухою, це не є повага.

- Що ти хочеш?

- Я хочу справедливості! Я хочу, щоб ти відпустив Жилу!

- Справедливість дорого коштує.

Потім Варава, помовчавши, додав:

- Я покараю Гвоздя, але ти маєш зробити мені дві послуги.

- Які?

- Перша. Гвоздь вкрав у покійного гроші, десь біля п’ятнадцяти тисяч. Поверни їх.

- А друга?

- Я бруднити руки не буду. Приведи мені сюди Гвоздя сам і ми обміняємо їх місцями.

Кант схвально кивнув, а Варава кинув йому вслід:

- Маєш час до вечора.

---

Після збору Соболь з Гвоздем направилися в бар. Здавши зібрану руту Сичу, хотіли йти в бараки, але бармен їх спинив:

- Не допоможете винести мішки наверх на склад?

- Ні, ми стомлені, - відповів Макс.

- Я тисячу спишу з боргу, - підмітив Сич.

Нехотячи, Гвоздь пересилив себе і сказав Валєрі:

- Пішли.

Піднісши перші мішки за бар, на склад, побачили там Канта і Локі, що кинулися на них. Швидко зметикувавши, Соболь позадкував і рвонув назад та за ним ніхто не побіг. Макс витяг розкладний ніж і з оскалом хотів відбитися від нападників, але його ззаду по голові “огрів” грубим поліном Сич.

---

Варава щось читав за столом, коли до нього знову підійшли Локі з сумкою і Кант, що тримав зв’язаного Макса з мішком на голові.

- Тут п’ятнадцять тисяч, - поставивши сумку на стіл, промовив Локі.

- І як Сорока дізнається, що це ви зробили?

- Ми відпустили Соболя, а він нас бачив.

- Добре, але поки ви тягли з рішенням, я вирішив додати ще одне завдання.