Зомбяра

Пролог

"- Я не знаю, хто я. Я нічого не пам'ятаю до того моменту, як я прокинулася в лабораторії зі шоломом на голові. Ці нелюди дивилися на мене, як на якогось монстра, фіксуючи всі мої дії. Вони хотіли знати, як пройшов експеримент, а в мене було одне єдине бажання: вибратися звідти... Я не знаю, як мені вистачило сил перебити їх усіх, цих здорових мужиків, і вирватися з цього полону... Я бігла, куди очі дивляться, а мене переслідували інші, що несподівано з'явилися зі зброєю біля входу в ту лабораторію. Я змогла втекти. Я в цьому непрохідному лісі. Я на волі. Відносній. Якщо не вважати, що я можу тут померти, залишившись у цьому лісі назавжди. Думаю, вони будуть шукати мене. Треба бігти, не оглядаючись, щоб точно відірватися від них... Тільки куди? Куди бігти? А потім? Та й зараз? У якому напрямку? Тільки куди тепер мені йти? Бігти? Я це не забула... Я пам'ятаю свій дім... Боже! Допоможи мені! Я хочу додому! Де мій дім? Я не пам'ятаю, хто я! Я не знаю... я... пригадую... Я хочу згадати! Боже! Допоможи мені згадати! Поверни мені моє колишнє життя! У мене точно було цікаве життя. Я це знаю. Я у цьому впевнена. У мене не могло бути нецікавого життя. Я відчуваю це. Я довіряю своїй інтуїції. Мені треба подумати, що робити далі. Але для початку мені треба піти якнайдалі від них..."

Tetiana Bila

Подобається

#908 в Фантастика
#260 в Наукова фантастика
#6041 в Любовні романи
#220 в Любовна фантастика

У тексті є: експеримент, наука, зомбі

Відредаговано: 08.02.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись