Глава 2.Зомбі-вампір

Пройшов місяць після смерті Доріана, Луїза плакала, майже, кожного дня згадуючи моменти поруч з Доріаном. Вона ніяк не могла змиритись зі смертю свого коханого, адже вона ще ніколи так сильно не кохала, з ним вона відчувала себе неначе дитина, але вже нічого не зміниш…

Одного разу, коли Луїза читала книги в сімейній бібліотеці, вона наткнулась на дуже цікаву книгу,вона була зроблена з людської шкіри, та на обкладинці було справжнє лице людини. Коли Вона відкрила книгу, вмить погасли всі свічки в бібліотеці. Її це не на жарт налякало. На першій сторінці було написано «Некрономікон», що в перекладі означало книга мертвих. Коли вона прочитала назву, в її серці промайнула якась надія, а раптом в ній є щось що допоможе їй повернути з того світу хлопця.
Почавши гортати книгу вона натрапила на одне непросте заклинання, що могло повернути мертвого до життя і її очі загорілись надією. На сторінці було написано:

«Для того щоб повернути будь-яку істоти з потойбіччя потрібно:

Крок 1: Прийти на кладовище, де лежить померлий о 12 годині;

Крок 2: Намалювати пентаграму білою крейдою;

Крок 3: Розкласти свічки по кінцям зірки та по колу;

Крок 4: Покласти тіло невинної тварини в центрі зірки;

Крок 5: Покласти тіло особи, яку Ви  хочете воскресити біля тварини і промовити заклинання «Вітер віє на кладовищі, покриває все навколо туман, введи мене Диявол в спокійний стан, той хто помер хай встане і піде сам, прийми в дар цю тварину, що замінить мерця в потойбіччі, та стане слугою твоїм вічним».

Попередження:…..»

Останній пункт був стертий від старості.

Так як Луїза любила тваринок її налякав четвертий крок, адже вона раніше нікого не вбивала і, навіть, муху не могла зачепити.Але вона розуміла, що це можливо єдиний спосіб врятувати кохання двох підлітків.

Зібравшись з думками і взявши себе в руки дівчинка взяла ніж та пішла в ліс. Йшовши по лісу вона ледь не плакала від думки, що стане вбивцею, але іншого виходу не було.

Вдалині дівчина почула крегкіт і підійшовши вона побачила старого вовка, що вже майже не рухався, він жалібно подивився їй в очі, начебто, благав про смерть. Заплющивши очі Луїза встромила ніж прямо в серце бідної тварини. Вовк  в останній раз вдихнув повітря і назавжди покинув цей світ.

Луїза взяла тушу старого вовка на плечі та понесла в бік кладовища. По дорозі до місця ретуалу її огортали змішані почуття, з одного боку вона скоро побаче свого милого, а з іншого - вона тільки що вбила невинну тварину. Але бажання провести ритуал було сильнішим.

Дійшовши до кладовища, вона знайшла могилу свого коханого, на якій було написано: «Загинув через кохання, вампір що закохався в некроманта», вона вже вивчила цю фразу, адже майже щодня приходила сюди та оплакувала молодого вампіра:

  – Цієї ночі все зміниться, – мовила пошепки дівчина.

Змахнувши сльозу вона дістала книгу і почала робити все по інструкції. Діставши тіло вампіра з труни, вона побачила, що воно не розклалось. Спочатку Луїза злякалась, але потім згадала, що тіла вампірів створені з каменю та не можуть розкладатись. Дівчина поклала Доріана посередині перевернутої зірки біля старого вовка.

Потім маленька некромантка почала читати заклинання:

‒ Вітер віє на кладовищі, покриває все навколо туман,- після цих слів спочатку пентаграма почала сяяти зеленим світлом,‒ введи мене Диявол в спокійний стан, той хто помер хай встане і піде сам, – тіло Доріана піднялось в небо і також засяяло зеленим кольором.

‒ Прийми в дар цю тварину, що замінить мерця в потойбіччі, ‒ тіло вовка вигнулось,  його душа спочатку піднялась доверху, а потім з страшною силою упала донизу та увібралась в холодну землю кладовища.

‒ Та стане слугою твоїм вічним!

В кінці ритуалу в тіло вампіра вдарила блискавка та він обезсилено впав на землю….

Луїза підбігла до тіла коханого, і побачила що він дихає, його груди повільно підіймались та наповнювались повітрям. Подивившись в його очі, вона  побачила, що вони були білого кольору(саме такого, як в книгах про зомбі). Вона ненажарт перелякалась та спробувала привести до тями Доріана, але у відповідь почула лише незрозуміле крихкотіння голодного зомбі – вампіра:

‒Крх, мізки,крх, кров, крх…., ‒ це було єдине що зміг промовити хлопчина.

Некромантка не на жарт злякалась і одразу вирішила відвести Доріана до батьків, щоб вони допомогли їй повернути розум та нормальний вигляд коханого.Але все було не так просто, адже новоспечений зомбі не хотів йти за дівчиною, він хотів лише одного, «мізків». Луїзі довелось розкопати найближчу могилу та дістати мізки. Після того, як вона вбила вовка їй вже нічого не було страшно.

Доріан, як слухняний песик слідував за Луїзою та голодними очима дивився на мізки якогось бідолаги.

Зайшовши до будинку, дівчина почала плакати та кликати батьків.

 ‒ Чому ти плачеш, моя маленька некроманточка? – мовив тато, ‒ тебе хтось образив? І що це за дивний гість прийшов з тобою?

–Тату, це мій коханий Доріан, його вбили місяць тому і я вирішила його воскресити, але щось пішло не так.

‒Де ти взяла заклинання, щоб воскрешати мертвих, адже це під силу лише досвідченим некромантам.

–Я знайшла його в книзі, ‒ через сльози відповіла дівчинка, та показала сторінку із заклинанням.

– Ого, це дуже старовинна книга, та я бачу в чому помилка, в пентаграмі не вистачає одного символу, що відповідає за людську подобу.

‒ Тату, що ж тепер робити?, – ще дужче заплакала дівчина, зрозумівши, що сама винна в тому, що коханий перетворився на зомбі.

‒  Не плач, моя мила, все ще можна виправити, ти молодець, що одразу звернулась до нас, адже ще трішки і його б не можна було повернути в нормальний вигляд. 

Тато розповів Луїзі стародавній секрет, що передавався від покоління до покоління.

– У кожної істоти є свій талісман, який вона або знаходить або викликає сама і в кожному талісмані зберігається часточка душі цієї істоти, і для того, щоб повернути нормальнй вигляд Доріану, потрібно вбити його талісман, щоб часточка душі вселилась в нього.