Пролог

Того дня у маєтку стало тихо. Більше ніхто не кричав, ніхто не лаявся. Друзі мирно снідали та вечеряли, обговорювали насущні проблеми, вечорами грали у карти, тепер уже без ставок, бо силою волі відмовлялися від бажання володіти один одним і намагалися просто відпочивати від метушливого світу. 

Тарен покірно проводжала Ревільса до моря, то вранці, то ввечері і, так само покірно, чекала його повернення. Вона жила думкою, що майор захищає її від війни, від крові і болю, і, будь-що, їй не слід пориватися до нього, проте, нагадала Респонду про своє слово і обіцяла, щойно її допомога знадобиться, бути поряд. Та і Мерелед взяла за звичку його супроводжувати, все-таки море було їй куди ближче, і про здоров'я та життя коханого графиня більше не переживала.  До того ж Тарен тепер могла зв'язатися з ним будь-якої миті, навчання магії не відняло багато часу і батьківський перстень дівчина більше не знімала, навіть вночі, як і перстень принцеси.

Першим листом графиня сповістила Респонда ll, що її людей більше не буде на верфі, а всі рибальські кораблі роззброєні і відправлені на ремонт. У відповідь він надіслав королівський дозвіл, подяку за службу та обіцяв приставити до нагороди. Шкода поміщиця не знала, що Ревільс, того дня, клявся батькові всіма богами, що приструнить норовливу селянку і одружитися наступної осені, аби тільки відкликали хлопчиків.

Найскладніше було з візитами у відповідь. Мерелед добре попрацювала і не скасувала жодної зустрічі, а отже, треба вшанувати всіх. Сарбс відмовився залишатися в маєтку, хоча, швидше за все, він виконував наказ, тому тепер утрьох вони об'їздили пів країни, кидаючи маєток на Фіско.

Дол і Тамріел поїхали, щойно морські баталії вщухли. Тамрі має повернутися на навчання, а її наречений обіцяв розібратися з весіллям і повернутися в маєток.