Розділ 39

ВАСИЛЬ 

За ці два дні гофмейстер, здавалося, ще більше постарів. Його завжди охайне волосся злиплося, а під нігтями залишався бруд. Голова чоловіка була опущена. Він лише мовчав або знизував плечима, коли слідчий про щось питав.

Повторний допит тривав недовго. Я стояв біля імператора, склавши руки на грудях. Десь глибоко в душі мені було шкода колишнього гофмейстера. Його кар’єра була вже закінчена, єдиний син звинувачувався у державній зраді та скоро буде страчений. Провина Леона була незаперечною, але співучасність його батька ще була не доведена, хоч багато казало про те, що він також міг бути в цьому замішаний.

На своє нещастя, саме він приніс імператорові сувій з Відбором та не приховував свого бажання, щоб його син одружився з принцесою. Слідчий навіть припускав, що сувій міг бути підроблений заради того, щоб Леон зміг потрапити в палац як наречений, але йому заперечив імператор: Леон і так був частим гостем у палаці. А з приводу сувою… виявилося, він згорів у бальній залі три дні тому. Це також зазначили зі слів імператора. Причин не довіряти йому не було, всі бачили, що залишилося від кімнати, де проходило святкування. Наявність у той вечір сувою, з якого все розпочалося, була логічною.

— Ходімо, хлопче, — Філіп поплескав мене по плечу. — Це місце наганяє на мене неприємні спогади.

Я згадав, що окрім короткого полону два дні тому, у юності Філіп де Аурельо провів у застінках цієї ж темниці, чекаючи на страту. Врятувало його те, що тоді стався переворот Гордія і за нього на одну ніч забули. А коли схопилися, він вже був далеко разом з майбутньою матір’ю Емми. Тепер я розумів, від кого у моєї принцеси такий бойовий характер.

Кивнувши, я рушив за імператором.

— Ваша Величносте… — нарешті наважився подати голос я. Ми піднялися сходами, опинившись на вулиці. — Його також стратять?

Філіп гмикнув, подивившись на мене.

— Якщо врешті доведуть його причетність, то так.

— І що тепер буде з його власністю, землями? Кому вони відійдуть?

Чоловік змірив мене поглядом. Кліпнув, ніби вперше розгледівши, хто стоїть перед ним.

— Віддам тобі. Навряд аристократи тепер вже будуть проти.

Я витріщився на нього, забувши, що хотів далі сказати.

— Мені? Але…

— Гадаєш, що цього замало?

— Гадаю, що забагато. Я не впораюся. Це була лише цікавість.

— Ініціатива має наслідки, хлопче. І якщо ти ще не забув, то разом з моєю донькою йде в комплекті ота корона, що лежить в моїх покоях. Ще не передумав одружуватися? — губи імператора знущально зігнулися.

— Я залишуся вірним принцесі до самої смерті. Корона мене не лякає, але й не вселяє радості.

Я витримав його погляд, не опускаючи очей. Помітивши це, Філіп перестав посміхатися.

— Я цьому радий. Моя Емма варта всього на цьому світі. Сподіваюся, ти залишишся при своїх думках, коли заглибишся у мою справу. Корона буває неймовірно важкою. Особливо коли поряд виявляються не ті люди. Впевнюють усіх, що ручний звір, а насправді ніколи не переставав бути левом.

— Ви зараз маєте на увазі вашого дядька?

Філіп кивнув.

— Він занадто довіряв своєму раднику. Філіп Мідний його запевняв, що їх пов’язує давня спільна кров. А потім в один момент вирішив підсипати у кухоль імператора отруту. От тобі порада, хлопче, — імператор завмер, замислився, його очі раптом посвітлішали. — Я хочу вірити, що таке не станеться з вашим орденом. Що ми не опинимося по різні боки. Не хочеться отримати ножем у спину… А потім ще звинувачуватимуть у розпаді імперії…

— Богдан ніколи… Я можу ручатися.

Філіп струснув головою, а його очі знов стали блакитними.

— Звичайно. Ходімо. Бо мої думки знов пішли не туди.

Я не знав, що це тільки що було, але сперечатися з імператором не став.

* * *

ЕММА

За ці кілька днів, що тривало слідство мій настрій коливався від «все нарешті чудово» і до «А якщо знов на нас хтось нападе». Не хотілося б залишок життя провести з параноєю. Крісті відпочивала у своїх покоях, жаліючись на слабкість та нудоту. Артем запевнив, що з її здоров’ям все нормально та підтвердив мої здогадки. Я за неї була дуже рада.

Василь же більшу частину часу проводив з імператором, я лише іноді приєднувалася до них. Мені хотілося частіше сидіти обійнявши його, але цього вже було не можна. Тому довелося йти на компроміси. Поки мій батько був зайнятий зі слідчими, я продовжила спілкування з аристократією. Їм довелося виділити кімнати у гостьовому крилі. 

Артем не справлявся сам з лікуванням усіх постраждалих тому довелося викликати з Веларі барона Андраша — він також мав дар цілителя. Час від часу дружина Артема нагадувала йому, щоб випив цілющі настоянки для підтримування сил. Вона з малолітнім сином мешкала у невеличкому будиночку на території палацу й отримувала платню, як асистентка цілителя.

За цим всім я мало цікавилася що робили фрейліни після того, як повністю одужали. А даремно, бо тоді б не стояла з відкритим ротом посеред своєї вітальні слухаючи принца Елмера.

— Ви просите руки моєї фрейліни Лізи? — я геть розгубилася. — А вона що?

Юнак кинув погляд на диванчик на якому сиділа Ліза, вдаючи що зайнята вишивкою. Але рум’янець на щоках видавав її бажання стати його нареченою. До цього я сама хотіла їх звести.

— Якщо Ліза не проти я дам свій дозвіл та благословення, але треба ще поговорити з Канцлером — він її батько.

Канцлер був не те що не проти — він навіть зрадів цій новині. Я подумки потерла долоні. Врешті у нього є щось у серці, і він не стане наполягати, щоб вона поріднилася з імператором.

В кінці дня Василь повідомив мені ще одну новину. Вона не справила на мене такого враження, але я була цьому рада.

— Я говорив з Канцлером і він сказав, що вони роздумують над тим, щоб запросити Грега працювати у столиці. Йому сподобався його математичний склад розуму і він навіть поділився думкою, що можна спробувати взяти його як помічника.