Розділ 32

ЕММА

— Як це третій етап змінено? Хто? — я шоковано подивилася на Крісті, коли вона мені це сказала.

— Імператор. Він вчора для чогось викликав з Лакретії Іулію. Вона вже підготувала все. І я ще чула, що привезли якісь артефакти.

По моїй шкірі пробіг мороз. Ні я не переживала за Іулію, вона була одною з лицарок Гармонії, але батько… Чого він раптом втрутився у мій Відбір? Для чого змінювати завдання, коли вже все було готово? І що ж такого там зробила чарівниця ілюзій?

— Чого я нічого про це не знаю? Мені треба поговорити з нею, — твердо сказала я.

— Навряд, це можливо. Біля її кімнати стоїть варта, яка не захотіла навіть мене пускати.

— А якщо попросити Богдана.

Крісті важко зітхнула.

— Він також нічого не зможе вдіяти. Та якщо буде намагатися, це може викликати питання. Доведеться нам дочекатися моменту третього завдання та подивитися, що вигадав твій батько.

Я стиснула кулаки намагаючись повернути собі хоч дрібку контролю.

— Але якщо там буде щось, що не зможе зробити Вася?

— Твоєму батькові сподобалося, що він відповідав на другому завдані. Він не буде намагатися навмисно завалити його.

— Ой не подобається мені це Крісті, — руки дрібно тремтіли. Горло стиснуло спазмом. — Не до добра це. Треба тікати.

— Заспокойся, — Крісті м’яко торкнулася долонею мого плеча. — Третій етап через годину.  Ми маємо бути там.

— А якщо…

— Якщо щось піде не так, тоді й будемо про це думати. Вір у нього. Він тебе поки жодного разу не підвів.

Два дні пройшли майже чудово. Був бенкет, після похід в театр, що знаходився збоку великої площі. До нього на конях від палацу було лише кілька хвилин. Ніхто навіть не обмовився, що завдання третього етапу було змінено. І найприкріше, що я про це дізналася остання, ніби батько…

— Батько! — скрикнула я. — А якщо він про все довідався і…

— Ми нічого вже не зробимо, — відповіла Крісті.

— Але ж…

— Якщо він не анулював цей відбір значить досі згоден грати. У нас немає вибору. Тобі краще зібратися та при можливості посміхатися.

Я кивнула, зціпивши пальці, так, що ті хруснули. Це було ой як не вчасно. На третьому завдані Василь мав показати суддям усі потрібні для імператора якості. Ми над ним сиділи найдовше. А тепер…

— Добре, — я повільно зітхнула, змушуючи серце трохи уповільнити ритм. — Посміхаємося та виглядаємо щасливою. — моє око нервово сіпнулося. — Та як я можу бути спокійною, якщо сьогодні вирішиться моя доля?

— Ну, якщо виграє хтось не той ти завжди можеш сказати, що не хочеш виходити за нього заміж.

— Наче це можливо? — пирхнула я. — І платники податків дуже зрадіють, коли дізнаються що гроші ми викинули просто так. Мені дуже треба, щоб виграв мій Василь. Інакше я тікаю.

Крісті важко зітхнула, на кілька секунд прикривши очі. Те що сталося руйнувало всі їхні плани. Вона від початку переживала через цей відбір. Скільки б вони не підбирали завдання, але Василь міг врешті кожне з них завалити. Вони не мали достатнього впливу у такому випадку вивести його до переможців. І зараз йому доведеться також покладатися на власні сили. 

— Ходімо. Імператор та наречені вже чекають на нас.

* * *

ВАСИЛЬ

Нас привели у велику бальну залу. Центр кімнати тепер займала дивна конструкція, що мала п'ять граней. Вона піднімалася вгору широкими сходинками. На вершині на п'єдесталі щось лежало, але я не дуже розгледів, що саме.

Судді вже зайняли свої місця на стільцях біля імператорського трону. Вони про щось схвильовано шепотілися, і до мого вуха долинуло: «Завдання мало бути іншим. Імператор мав попередити нас ще кілька днів тому».

Сам імператор також тут був. Сидів на своєму троні, постукуючи пальцями об підлокітник. За його спиною у тіні я помітив Іулію — чарівницю ілюзій. Цікаво, для чого вона тут?

Так значить, завдання було змінено? Чому?

Я гадки не мав, що було задумано перед цим, але те, наскільки напруженою сиділа біля батька Емма, нічого доброго не віщувало.

Що задумав імператор?

Зовні сходинки виглядали цілком звичайними. За спиною почулися кроки. Я озирнувся, побачивши, як у залу заходять придворні.

Чого так багато? На інших випробуваннях не було глядачів.

Імператор повільно піднявся з трону. У залі миттю настала тиша.

— Вітаю. Останнє завдання одночасно просте й непосильне для деяких. Вам треба пройти по п'яти сходинках та забрати першим перстень, що лежить на вершині. Кожна сходинка має ментальні пастки. Тут у вас не буде можливості уникнути їх. Навіть якщо ви спробуєте перескочити. Чи якимось іншим способом уникнути торкання... Як кілька днів тому мені нагадали мої радники, країна потребує сильного імператора. Ви вже довели, що вам не страшна дика природа, і що ваш розум достатньо гострий, щоб виносити справедливі рішення. Це завдання покаже наскільки ви знаєте себе і що намагаєтеся заховати від світу. 

— Перша пастка — Провини. Вона розірве для вас межу між реальністю та спогадами, змушуючи наяву пережити найгірший, найтемніший момент вашого життя. Той самий момент, коли ви не змогли врятувати важливу людину або ухвалили фатальне рішення. Ілюзія буде абсолютною: ви побачите перед собою обличчя загиблих та зраджених вами людей. А я буду дивитися на вашу реакцію зараз.

— Друга пастка — Статусу. Ви забудете свою значущість. Усередині залишиться лише гостре, болюче відчуття абсолютної нікчемності та безправ'я. Ви відчуєте себе так, ніби опинилися на самому дні суспільства. Я хочу побачити ким ви є без своїх грошей.