Розділ 31

ЕММА

Сидіти ці кілька годин за ілюзорною стіною та дивитися, як вони виконують свої завдання було важко. Увесь цей час мене з’їдало хвилювання. Я постійно поглядала у бік суддів, що робили якісь свої записи по кожному з кандидатів. Батько зацікавлено слухав доповіді кожного. Іноді він хмурив брови, іноді на його губах з’являлася ледь помітна посмішка. Від цього хвилювання підіймалося все сильніше. 

Василь виглядав максимально зібраним та часто втручався в обговорення. З деякими його словами я не дуже була згодна, деякі рішення мене щиро здивували — напевно я б у такій ситуації сказала б трохи інакше. Але це у мене були два роки поглибленої освіти спадкової принцеси, а у нього лише звичайні уроки. І то це не було обов’язковим, мій Василь сам вирішив попросити за навчання у неробочі години.

Нарешті старший суддя оголосив про закінчення другого етапу. Я завмерла, переставши навіть дихати.

— Ви добре впоралися з сьогоднішніми завданнями. Результати будуть відомі увечері.

На цьому все. Перший зі свого місця піднявся мій батько, за ним вирушили Канцлер та члени Малої Ради. Останніми виходили Крісті та Богдан.

— Ну що? — одними губами спитала я.

— Та наче все нормально, — зітхнув Богдан, несподівано втомлено позіхнувши. Кинувши погляд в спину Канцлер, хлопець стишив голос. — Він сподобався суддям, тому можемо очікувати високих оцінок.

— І те що він не аристократ пройде?

— Він тут як представник мого ордену, тому це трохи вище за усіх інших. Ми кілька днів до того мали серйозну розмову з суддями, вони мають оцінити їх не за титулами. 

Я прикусила кінчик губи. Цей етап був дуже ризикованим. Як і перший загалом.

— Усе буде добре. Вір у нього.

Я й ніколи не втрачала цього. Для мене він був завжди найкращим, але ж зараз вирішувалася моя доля. До того ж мій чоловік колись стане імператором, через це до нього ще більше вимог.

— Ходімо, я накажу, щоб нам у вітальню подали чай, — Крісті торкнулася мого ліктя. — Наш цілитель Артем дуже його рекомендував. А Богдан поки побуде з комісією.

Богдан кивнув, подарувавши підбадьорливу посмішку. Я спочатку кивнула, а потім заперечно хитнула головою.

— Не хочу чаю. Я у тій вітальні себе з’їм за кілька годин. Піду разом з тобою. Я ж також маю право голосу у цьому відборі.

Крісті не стала зі мною сперечатися, а Богдан лише знизав плечима.

* * *

Сказати, що я була задоволена, це нічого не сказати. Василь дійсно сподобався суддям. Я почула від них, що він продемонстрував незвичний для людини його статусу державницький підхід. Батько це сприйняв спокійно, хоча я не була впевнена, що він цьому зрадів.

Слідом за Василем в останній тур пройшли принц Елмер за ідеальне апелювання законом, гнучкість та милосердя. Князь Дорін, що продемонстрував вміння бачити картину цілою, знаходячи найкращу вигоду для Корони. Князь Томаш — його рішення у власній справі було зваженим і не виникало нарікань. Та барон В’ячеслав. Останній сподобався суддям за сміливість заперечувати чужі рішення та пропонувати свої ідеї. Його відмітили разом з Василем.

 Я була неймовірно рада, що Відбір покинув Леон. Коли чоловік дізнався про це, здається його обличчя ледь не луснуло від злості. Судді сказали, що він непогано впорався, але має стратегічну короткозорість. Те, що Леон махлював на першому етапі та підкупляв інших кандидатів я змовчала. Від мене йому дісталася найменша оцінка.

Пізніше підійшли Алексис з капітаном Боривітрів та принесли свідчення кількох підкуплених кандидатів. На цьому блискуча кар’єра Леона на цьому Відборі завершувалася. 

Інші чотири наречені не сильно відзначилися на другому етапі. Я поділилася думкою, що пан Грег занадто розумний, щоб мати крамничку десь у глибинці області та треба роздивитися варіант, щоб запросити його у столицю. Врешті те що у мене вже був кандидат на мою руку та серце я не збиралася бути сліпою та не бачити в інших вигоду. Якщо це вдало піднести, то після Відбору ми зможемо отримати не ображених наречених, а вигідні зв’язки.

* * *

ІМПЕРАТОР

Кабінет імператора освітлювали кілька магічних світильників, кидаючи довгі тіні на стіну де висів блакитний гобелен із золотим левом. Філіп сидів, склавши руки на столі. Це він робив для того, щоб стримати пальці, що вже хотіли нервово постукувати по стільниці. Зовні роздратування імператора було не видно. Після доповіді доньки отамана йому було не приємно знаходитися в одній кімнаті з Гофмейстером. Хоч проти вірного до цього часу слуги він нічого не мав, але його син його дуже розчарував.

— Ваша Величносте, — почав Гофмейстер, намагаючись надати голосу максимальної шанобливості, хоч всередині нього все кипіло. — Місяць тому я мав честь знайти той старовинний указ, що започаткував це відбір. Я діяв виключно в інтересах Корони… Але після того, що сталося сьогодні… я маю просити, щоб ви втрутилися.

Імператор стиснув пальці, впиваючись пальцями в зовнішній бік долоні. Його погляд досі був важким та непроникним.

— Продовжуйте, — кинув монарх.

— Відбір виглядає... викривленим, — обережно підбираючи слова, сказав Гофмейстер. — Завдання ніби підлаштовані так, щоб зганьбити аристократів і вивести вперед простолюдинів. Цей Василь... і навіть той селянин Грег. Вони дивним чином отримують справи, які ідеально підходять їхньому досвіду. Ваша Величносте, якщо відбір не зупинити чи не змінити правила фіналу, може статися катастрофа.

— Грег вибув.

Гофмейстер схопив ротом повітря та зробив крок ближче до столу.

— Знать не зрозуміє, якщо виграє голота. Аристократи ніколи йому не скоряться і не визнають. Це призведе до розколу в державі. Ми тільки почали оговтуватися від війни і нова нам не потрібна. Тому прошу вас, перегляньте результати. Пропоную замінити охоронця на когось з вибулих аристократів.