Подорож

Минуло кілька днів, йшла усе далі. 

  Батько напевне прочісує весь ліс в пошуках мене. Я мала одружитися з правителем сусідніх земель, щоб закріпити дружбу між князівствами. Та не все так просто. 

   Після запеклої битви між вовками і демонами, перевертні зникли і жодна людина їх більше не бачила, між людьми почалися сварки та суперечки. Хоч Нірілія — королівство, єдиного првиветеля не було і не має. Країна розділена на князівства, між ними почалися суперечки, які згодом перетворювались на війну. Щоб хоч якось знайти розуміння і припинити війну знайшли варіант, закріпити дружбу між землями шлюбом. І саме так мала зробити я. Та політичний шлюб один із варіантів хоч цей варіант використовують найчастіше, укладають торгівельну угоду або обмін ресурсами. Що ж надіюсь вони знайдуть компроміс оскільки про заміжжя не може бути й мови. 

  Демони не змогли захопити Нірілію та досягли певної цілі, посіявши недовіру і ворожнечу між людьми. 

   А подорож все продовжувалась. Харчувалися я плодами лісу, якщо негода знаходила собі укриття. Йшла то вовчицею то ставала людиною (щоб не забути як ходити на двох ногах). 

   "Треба знайти ставок, помитися. " манула думка. Уважно прислухалась і вловила шум води, треба пройти трохи на північ. Вода що треба освіжає, надає сил. Прополоскала свою сукню й лишила на камені, а сама плавала далі. 

   Проходили дні, тижні. З тих пір як я покинула дім вже минуло два місяці. Якби рідні мене побачили то не повірили б що це я, дуже сильно схудла, а що хотіла? Харчувалися ягодами та фруктами. 

  З лісу я не виходила, щоб не натрапити нікому на очі. Скільки князівств я минула? Не знаю. Вовків не знайшла, можливо їхня територія захищена магією, щоб чужинець не зайшов на територію де вони проживають. За лісом були гори. Можливо вони там. 

  Тихо йшла далі як раптом побачила того про кого писали тільки у страшних казках, і кого не я очікувала побачити...