Каштан
Згорають свічки білих пелюсток
Троянд зелених в’яне листя
Чи осінь то зробила тихий крок
Чи кроки людям тільки щоб у сміття.
Ворота й Башата, поряд них каштан
Розбіглися дерева наче ріки
І в книзі кольорів та барв строки
свої минають жити, все капкан.
Життя як віск, і долі мить
Мине як з квіток ті жуки…
І під ногою тиша пелюсток, і руки
любої так голосно співають...
А мить та листя все кружляють.