Якщо огорнути дівчині шию трьома золотими ланцюгами три рази - вона назавжди втратить...
Книга Мольфарів
Вицілували в золоті шию всі цепи…
Три рази, три рази, три рази…
Шепотіли моя тия, всі рази, всі рази…
Так міста, так міста, так доля.
Ти моя, назавжди, назавжди, сядь сюди.
Сядь сюди, йди сюди…
Шепотіло хлопцю намисто
не з чесна, не з чесна, не з чесна:
"Глянь вона, глянь вона … як тая весна
Ніч темна, ніч темна…
В неії чорнії очі, як ті темнії ночі
В неї білії плечі, що вартії сечі
В неї рухи ті співи, ті коси, що ниви".
Потонула хлопцева думка
Мов луна, мов луна, мов луна.
В золотому лісі забула
Де весна, де весна, де весна.
Цілували золото губи
Три рази, три рази, три рази
Шепотіли ти моя, ти моя, ти моя
Відзивалося золото вітром моря
Шепотіло ви мої, назавжди, назавжди,
Назавжди.