14. Князівство перевертнів та друга частина ключа.

Клара

Як тільки я ступила на землю перевертнів я одразу зрозуміла. Я вдома, нас зустрічала моя сестра, яка саме була викладачем магії землі.

-рада вас всіх бачити. Вас заселять, а завтра вже почнуться заняття. Довго говорити як ви бачите я не вмію, тому можете йти. Клара, рада бачити, як бачиш князівство тебе не відпускає.

-а що ж мені робити, Кейт, сидіти і чекати своєї черги на трон. Переді мною ще 2. Ти та брат, я не готова чекати, а проти вас я не піду, тому хочу вивчитися в найкращій академії.

-почула б тебе Салана. Вона мені здається готова вбити всіх хто стоїть на її шляху.

-знаєш, якби нам не було важко, але якщо так піде далі, то нам потрібно буде знешкодити її, адже побиватися через 1 сестру легше ніж через 5 сестер та 2 братів.

Сказала я, але насправді була проти. Я знаю Салану з дитинства, невже вона могла таке зробити?

-ти права. Мені важко про це казати, але буря наближається, будь обережна.

-що сталося?

-батько присмерті. Лікарі дають йому місяці 3 максимум, на трон має зійти брат, але Салана проти цього. Ми маємо щось зробити, але що?

-відіслати її кудись, можливо, це допоможе.

-ми вже говорили про це з братом. Він теж вважає, що це буде ідеальним рішенням, але я невпевнена, що це її зупинить.

-це ми дізнатися не зможемо, на жаль.

-це так, з братом ми вже все вирішили.

-і що?

-зачислимо її в монастир. Грошей не дамо, вона буквально буде відрізана від сім'ї. Ні грошей, ні зв'язків, ми відгородимо її від світу. Найбідніший та найгірший монастир світу, навчання там ніяке. Вона нічого не навчиться, тобто нічого нам і не зробить.

-але вона буде невдоволена, адже я в одній з найкращих академій світу, а вона в найгіршому монастирю.

-це не важливо, якщо б вона не жадала влади то навчалася в найкращій академії. Мала б все найкраще, ось ти. Ми з братом готові допомогати тобі все життя. Захочеш кинути академію і їздити світом, будь ласка, ми влаштуємо, хочеш навчатися навчайся, хочеш жити поряд з нами в палаці, добре, будеш, а вона цього не заслуговує.

-ви праві, як не як вона сама обрала цей шлях. За свої вчинки потрібно відповідати.

-брат сяде на трон. Звичайно краще, щоб батько жив ще багато років, але це не можливо. З нового навчального року вона вже буде навчатися саме там.

-добре, це правильне рішення, у нас є вільний вечір?

-так. Я думала запропонувати тобі поїхати в палац та там ми всією сім'єю повечеряємо.

-я не проти.

-тоді пішли.

Вже через 30 хвилин ми сиділи за столом та просто розмовляли. Єдина людина з цієї сім'ї хто ні з ким не розмовляв, яка просто сиділа та дивилася в тарілку це Салана.

-Салана, чому ж ти з нами не розмовляєш?

-залиш мене в спокої, Алане.

-що знову не так?

-дійсно, що ж може бути не так? Можливо, проблема в тому, що мене зсилають за те, чого я навіть не робила?Мене вирішили зіслати, ти знаєш куди? Це навіть не академія, знаєш, що це за місце? Монастир Святої Марлени. Я багато дізналася про цей монастир. Там навчаються діти вбивць, грабіжників, а все через те що їм бояться давати хоч якусь освіту. Вони не мають ні гроша, ходять в драньї, а мене зсилають туди. Думаєте я не знаю як там? Ні, я знаю. Я відправила туди людину, щоб він дізнався, що і як там. Ви не бачили їх, хто знає, що зі мною може статися. За поясом у них висить ніж, вони живуть жахливо. Підлога кам'яна, такі самі стіни, їжа жахлива. В нас таке свині їдять, а ви хочете, щоб я так харчувалася.

-ти обрала свій шлях. Ми нічого не можемо вдіяти.

-а в чому моя провина? Я просто хочу, щоб моє слово щось важило. Хочу бути важливою.

-ми не дамо тобі йти по головам заради цього. Подивися на нас. Ми всі притримуємося ієрархії. Брат стане князем, а ми будемо спокійно жити. Подивись на мене. Я закінчила академію та зараз допомагаю практикантам, Клара навчається в академії. Інші живуть спокійне життя. Ада зараз подорожує світом, доки не вступить в академію, якщо вона захоче то до самого вступу буде подорожувати, а це ще 2 роки.  Самара живе в іншій державі. Там брат купив їй будинок, найняв варту. Вона живе спокійно, всі живуть спокійне та більш менш щасливе життя, але не ти. Ти жадаєш влади. Заради цього ти готова перебити всю свою сім'ю. Це не нормально, тому я не хочу нічого чути, брате, скажи їй.

-Салано, йди в свою кімнату, досить з нас цього. Наше рішення остаточне, не хочеш, щоб ми були дружньою сім'єю буде так, це твій вибір.

-і він вдалий. Я не хочу вас бачити.

Салана вибігла з зали та я ще раз зрозуміла, що рішення брата було цілком вірне, але щось в цій історії мені не подобалося. Щось тут було не чисто, притягнуто за вуха. Коли звинуватили Салану в нападі на Кейт все виглядало так логічно, так легко, а зараз мене не покидає відчуття, що вона невинна, що вона нічого не робила і просто опинилася не в тому місці не в той час.

-ти правильно вчинив.

Проговорила сестра, а я не могла промовити і слова. Зараз я на нейтральній території.

-Кейт. Я кожен раз боюся, що роблю щось не те, адже зсилати сестру до монастиря важко. Звичайно за нею будуть наглядати, але мені це все не подобається. Я б хотів, щоб вона навчалася в найкращих академіях, а не в монастирі. Ти чудово знаєш, що це за монастир.

-так, чудово, там живуть діти вбивць та заколотників. Вони незнають, що таке жалість.

-якщо так подивитися то вона така сама.

-Кейт.

-що, брате. Я ж кажу правду. Вона від них не сильно відрізняється, хай проживе там хоча б місяць, можливо, порозумнішає.

-я на це надіюся.

-або просто збреше.

-Кейт.

-добре, добре. Нічого не кажу. Ви занадто до неї добрі, улюблена донька батька, улюблена донька мами. Ось вона і не признає того, що хтось може бути краще, що хтось може зайняти її місце. Завжди поділяла інтереси батьків. Ніколи не сперечалася з ними, робила так як вони скажуть.

-Кейт. Я розумію твою неприязнь до неї, але це занадто.