12. Секрети Фенегал та практика.

-дорогі студенти. Сьогодні відбудеться розподіл на практику. На превеликий подив всіх нас двох студентів з нашої академії прийме світла імперія, тож давайте не будемо тягнути та одразу скажемо результати.

-Клара Емір-князівство перевертнів.

-Стелла Кельман, Фенегал Кароліна-королівство ельфів.

-Вільям Деспенсер та Аманда Сміт-королівство демонів.

-Едгард Сміт та Даніелла Корс-світла імперія.

Це все, що я почула, адже на інших студентів мені було байдуже.

-на цьому все, через три дні ви порталами відправляєтеся в назначені вам держави.

-ти диви, а твій брат справді все добре зробив. Все вийшло так як ми хотіли.

-це не тільки Ніколас допоміг, Едгард пішов до ректора та переговорив з ним, як бачиш це допомогло.

-ага.

-ти краще глянь туди.

-що там, Стелла?

Ми синхронно повернулись та побачили Фенегал, яка була зла як чорт, а вже через хвилину вона швидко кудись пішла.

-і куди вона?

-незнаю, але цікаво дізнатись, стійте тут.

-Даніелла, ти куди?

Я махнула рукою дівчатам, а вони не розуміли чому ж я так швидко побігла.

Вже через хвилину я під заклинанням, щоб мене не помітили прошмигнула до туалету та стала біля стіни. Очікуючи, щоб вона трохи заспокоїлась, перестала плакати та можливо, щось сказала сама до себе, адже вона думала, що тут зовсім одна.

-що ж це таке. На її місці повинна була бути я. Батько все дитинство готував мене до відносин з принцом, а він обрав цю Корс. Що в ній є такого чого нема в мене? Тільки довгий язик, з яким в палаці довго не проживеш, що він в ній побачив? Я все життя готувалася, вчила манери, вчила його характер, щоб сподобатись йому, а він обрав цю. Батько буде розчарований мною.

От би дізнатись побільше про неї, про її дитинство, можливо, вина в її батьку, а не в ній. Як тільки я подумала про це то опинилася в незнайомому мені місці, це була вітальня, скромна, але затишна. Посередині кімнати був диван, поряд з ним журнальний столик. В кутку біля вікна був писемний стіл. Я підійшла до нього та побачила багато згортків бумаги, листів, також я побачила купу боргових розписок. На всіх було різні прізвища. Не змінювався тільки боржник, всюди було написано Р. Фенегал. Справжнє ім'я можна було тільки гадати. Єдине, що я одразу зрозуміла так це те що це скоріше за все батько Фенегал. Якщо я правильно пам'ятаю її ім'я то її звати Кароліна. Поки я роздивлялась ці боргові розписки до кімнати вбігла розлючена дівчина. На вигляд років 13-14. Вона всілась на диван посередині кімнати, схрестила руки на грудях та терпеливо почала чекати. В цей самий момент до кімнати ввійшов кульгаучий чоловік, на його волоссі вже давно виднілась сивина, зморшки вкривали його обличчя, а погляд був важким. Від такого погляду ніхто не очікує любові та ласки, схоже саме цієї ласки Фенегал так і не отримала. Від Вільяма я дізналася, що її мати померла коли вона була зовсім мала. Батько завжди був в воєнному корпусі, дочці він приділяв мало уваги.

-Кароліна Резенд Фенегал, що я тобі казав? В тебе немає іншого виходу. Іди сюди.

Чоловік схопив дівчину за волосся та потяг до писемного столу. Він розгорнув їй боргові розписки. На які я тільки нещодавно дивилась.

-дивись, дивись уважно. Бачиш в які борги я вліз заради тебе? Подивись, це за твої уроки по танцям, це за твої манери, це за твої наряди, а ось це бачиш? Найдорожче, навчання в академії. Ти ще туди не поступила, а я вже розплачуюсь за ці роки. Такими темпами в нас заберуть цей будинок, а ось це наряди на званні бали, а все для того, щоб ти сподобалась сину імператора, щоб ти жила прекрасно. Ти думаєш, що це все? О ні, ще далеко не все. Верхова їзда, часні вчителі, щоб ти змогла вчитись битись на мечах. Це твої прикраси, це виходи в місто, кафе, ресторани. Все це є тут. Погортай, можливо, совість прокинеться. І після всього цього ти кажеш, що не хочеш бути з ним? Бо тобі вже рік подобається інший хлопець з простої сім'ї. Скажи, він оплатить це все? Якщо б тебе полюбив граф, герцог, в врешті решт барон і ти його також, можливо, я б дозволив все це, але щоб після цього ти зустрічалась з простим хлопчаком.

По цій розмові я зрозуміла, що їй тоді було явно не 13-14, можливо, 15-16. Тепер розумію її, але це не виправдовує її. Звичайно після такого життя, після такого дитинства, якщо вона захоче виправитись то я звичайно допоможу їй, але після цього всього чи захоче вона цього, ось в чому питання. Тим часом я знову з'явилась в туалеті та знову побачила дівчину, яка нарікає на свою долю.

-так. Фенегал, зберися, пригадай слова батька. В тебе немає вибору.

Як тут я знову попала в той самий кабінет. Тільки речі вже були спаковані, а дівчина вже була доросла. Батько ж був пожилим.

-я тобі казав братися за розум. Тепер дивись в якій ми ситуації, нас виселяють. В академії ти навчаєшся перший і останній рік, адже у нас немає грошей для твого навчання. Ми в боргах. Всі просять у нас грошей, а їх нема, через борги забирають будинок. Ми будемо жити в глухому селі, а ти навчатися будеш в звичайній академії в цьому самому селі. Плата там мізерна, що нам підходить. Через тебе ми будемо зводити кінці з кінцями.

-я все вирішу, у мене ще є час. Я закохаю його в себе, у мене вийде. Раніше ж вийшло, тому зараз теж вийде. Мені просто потрібен час.

-я даю тобі останній шанс.

-я не підведу тебе, батьку.

Значить закохаєш, так? Як тут в моєму серці щось тьохнуло. Що зі мною? Чому я так реагую? Невже я закохалася? Ні, цього не може бути. Вам не бути разом. Нічого тебе життя не вчить, скільки разів ти так само закохувалася, а потім нічого не отримувала. Втихомирь свої почуття. Це просто симпатія, та й він мені багато допомагав. Я і не помітила як опинилася в туалеті та просто стояла під закляттям караючи себе за свої почуття. Надіючись, що вони як і інші минуть з часом, адже в мене вже так було. Я добре пам'ятала як це закінчилося. 

Дівчина швидко витерла сльози та вийшла з кімнати, а я зняла заклинання та через кілька хвилин теж вийшла. Я нацепила свою вічну маску буденності та побігла до дівчат. Я швидко знайшла дівчат та захекана почала говорити.