Розділ 15

Божена добре пам'ятала літо після закінчення школи. Це був час, коли вона з одного боку раділа, що більше не прийдеться терпіти знущання однолітків, а з іншого – не знала, що робити із власним життям.
Сиділа на маленькій кухні, де варила гречану кашу і смажила котлети. Сьогодні батько, який працював охоронником на невеличкому приватному підприємстві мав прийти зі нічної зміни аж в обід, через якісь проблеми по роботі.
Вона була щасливою, що батьку нарешті вдалося знайти роботу, де він міг помірно випивати і його за це не звільняли.
Аж раптом від роздумів дівчину відірвав крик у дворику п'ятиповерхового будинку. І все б нічого, але вона почула голос матері.
— Та, що я? Нічого! Я не буду!
— Та нехай його, — волала повнява сусідка Зіна, яка проживала з ними на одному поверсі, — Я вам не наймичка! Чого лише я повинна наш поверх мити?
— А Люба?
Голос мами був п'яним, тому Божені захотілося вибігти й забрати нещасну матір, яка напевно мало, що розуміла.
— Яка Люба? Вона ще пів року тому в Португалію вилетіла! Галько, мені байдуже, що ти п'єш. Он твій Василь і п'є, і на роботу ходить. Так що давай: відро, ганчірку в руки й мий наш поверх. А ні, тоді я за себе не ручаюсь.
І ось це: «Я за себе не ручаюсь» неабияк налякало Божену.
Вона знала, що сусідка пані Віра слів на вітер не кидає. Та або заяву в поліцію напише, або стане під домом і буде жалітися іншим сусідам, як їй бідній не пощастило з нами. Батькам було байдуже, а от Божена червоніла від сорому в таких ситуаціях.

І як тільки мати Божени зайшла у квартиру, дівчина тут же вибігла з відром і ганчіркою у під'їзд. Найбільше вимивала біля дверей пані Віри.
Так вже сталося, на їх поверсі проживали лише вони й одинока пані Віра, яка працювала вчителькою у музичній школі. Та часто затримувалася на роботі, їздила на концерти, але любила чистоту і порядок, тому скільки себе Божена пам'ятала – пані Віра заставляла маму прибирати. От лише мама прибирала лише тоді, коли була тверезою. А такі дні бували не часто.

— Ти…м-м-м, куди зібралася? — запитала мама.
Божена звикла, що п’яні батьки не здатні до аналізу і відро з ганчіркою нічого їй "не сказало"
— Помию у під’їзді.
— А для чого? Батьку обід потрібно готувати.
— Я вже майже зготувала. Залишилось декілька котлет досмажити. Швидко поприбираю і повернусь.

Найбільше Божена любила аромат "Білизни", яку додавала у відро з водою. Його аромат був таким сильним, що міг перебити всю смердоту, будь то запах цигарок, сцикунів і навіть блювотиння. Божена це точно знала, бо не раз приходилося все це прибирати у власній квартирі.
Вона водила ганчіркою по підлозі й думала, що цей день цілком нормальний. Хоч від цієї думки лякалася. Найбільше хотілося, аби батько після роботи ліг спати, або пішов до друзів, з якими вони п’ють у підвалі. Бо від нудьги у квартирі вони часто сварилися з мамою. Найчастіше до батька чіплялася п’яна мама, яка потім могла летіти у другий куток кімнати.

В ці моменти у Божени бракло повітря і їй хотілося накласти на себе руки. Все своє дитинство вона боялася, аби батько не вбив матір. Вже подорослішавши вона зрозуміла, що до цього ніколи не дійде. Просто п’яна мама сама виводить п’яного батька на емоції. Така от взаємодія.
Проте дитячий жах ніяк не міг покинути Божену. Головою вона розуміла, що нічого страшного не трапиться, проте… Згадувалися фрагменти з дитинства, де батько порізав мамині руки ножем, де вона плакала і говорила трирічній Божені: «Бач, доню, він нас вб’є», де вона побачила, як батько душить матір.
Страх. Страх. Страх.
Хотілося кричати, бігти й… знову кричати.
Проте за все своє життя вона навчилася переживати всі емоції в собі. Вона часто мастурбувала аби просто позбутися тривоги, яка не могла ось так просто зникнути. А в моменти, коли всі засинали, вона залазила під ковдру і зосереджувалася на своїх тривогах. Думала лише про свій біль і від того, він виходив у ненависному оргазмі, який вона ненавиділа, бо почувалася розбитою. Можливо це допомагало, а можливо і ні. Проте вона робила це все своє свідоме життя. Найчастіше після сварок батьків.

— Що то за прибиральниця з сексуальною дупцею? — почула позаду знайомий голос.
Божена швидко кинула ганчірку і відро. Посміхнулася, як лише могла видавити з себе посмішку. Вона була рада бачити Олега. Він тримав у руках дві пляшки горілки й від того серце стиснулося. Їй не подобалося, що в якості гостинців він носив її батькам випивку.
— Я вже все, — сказала і швиденько відчинила у квартиру двері.
— Де мама найкрасивішої дівчини у світі? — запитав.
Назустріч вийшла усміхнена мама. Вона була одягнена в потертий роками жовтий халат, а на ногах красувалися сині шкарпетки. Волосся було випаленим від світлої фарби й зібране в розхристаний хвіст на потилиці.
— Затьок, мій улюблений, — посміхнулася побачивши дві пляшки в руках хлопця, — Де ж ти пропадав?
— Та я на роботу влаштувався.
— На роботу? — Божена відкрила рот від здивування.
— А ти сумнівалася?
— Ні, ні просто…
— І хто ти тепер? — запитала мати.
— Вантажник.
— Ох, — мати сплеснула руками, — Вони ж такі великі зарплати отримують. Лише один мінус – важко на спину.
— Та нічого, — Олег стиснув кулак піднявши руку, — Я ж не якийсь хлюпік.
— Воно то так, воно так, — мама затупотіла ногами направляючись у вітальню, яка слугувала також кімнатою батьків, — Проходьте, проходьте діти. У кімнаті трішки не прибрано…
— Нічого, нічого.
Божена знала, що Олег вже звик до безладу в кімнаті батьків. Хоч як вона не намагалася зібрати всі їх речі у шафі, вони все одно розкидали їх по стільцях, підлозі, ліжку…
— Батько скоро буде? — запитав.
— Десь має бути, — відповіла Божена.
— Тьоть Галь, — звернувся Олег до жінки, яка вже всілася на ліжку і дивилася на дітей сонними від випивки очима, — Я більше не можу чекати, — він поставив біля неї дві пляшки горілки, а тоді зібравшись духом продовжив, — Я люблю Вашу дочку Божену. Тому хочу запропонувати їй вийти за мене заміж.
«Заміж» — в грудях шалено загупотіло, — «Їй не почулося?»
— Ой, — в мами дівчини на лобі з’явилися зморшки від здивування, — Чи то мені сниться?
— Ні, ні не сниться, — вишкірився у посмішці Олег, — Я роботу знайшов, поки Божена до мене переїде, а там дай Бог діток заведемо.
«Діток?» — Божена стояла поруч спостерігаючи за всім не вірячи в те, що відбувається. Їй подобався Олег. Він був єдиним її другом і навіть більше. Та вона була впевнена, що до дітей вона точно не готова.
  — Доню, — мама подивилася на Божену п’яними очима, — Ну що готова до сімейного життя?
— Я… — в горлі пересохло і вона не могла вимовити ні слова.
— Нічого, найважчі роки шлюбу лише ті, які йдуть після весілля, — засміявся Олег, а за тим обійняв рукою дівчину за плечі, — Тобі у нас сподобається. Все ж таки у нас з мамою трикімнатна квартира.
— А мама не буде проти? — запитала дівчина.
— Чого їй бути проти? По дому їй будеш допомагати. Вона лише за.
— Ти вже їй казав?
— Ну звісно казав.
Божена була знайома з мамою Олега, проте їй ні разу не вдалося з нею поговорити сам на сам. У жінки було дві роботи від того вона рідко бувала в дома.
— Ходімо у твою кімнату, — запропонував Олег, — Поговоримо про весілля.
«Але я ще не погодилася» — хотіла сказати, але слова застрягли в горлі. Найбільше вона боялася втратити його. Бо до знайомства з Олегом вона відчувала себе взагалі нікому не потрібною.

— Я вже був на базарі й навіть знайшов сукню, в якій би хотів тебе бачити на весіллі. Проте, на те все ще заробити потрібно. Ти ж не проти почекати?
— Ні, звісно, ні.
Насправді дівчина взагалі не розуміла, що зараз відбувається. Вона звісно розуміла, що в Олега серйозні наміри, проте вона планувала хоча б трішки попрацювати, заробити перші гроші перш ніж одружиться і народить дітей.
— Ти така гарна, коли миєш підлогу у під'їзді, — він швидко схопив її за підборіддя і вп'явся своїми губами у її вуста, — Будеш моя, лише моя, — шепотів.
Божена відчувала, що його прутик між ногами затвердів і від того стало страшно. Завжди коли таке траплялося – Олег злився. Бо Божена нагадувала, що не стане спати до весілля. Хоч вона рідко спілкувалася з однолітками, але надивилася по телебаченню передач про небажану вагітність. Ні. Долі матері одиначки вона не хотіла. А Олег хоч і здавався їй надійним, вона вирішила, що так буде правильно. До того ж мати завжди наказувала, аби вона не спала з хлопцями, аби в «пелені не принести»
«Батько тоді тебе вижене» — лякала доньку.

Раптом дівчина помітила, що хлопець стягує зі штанів дерматинового ременя.
— Ні, ти ж знаєш. Лише після весілля.
— Після весілля може бути вже пізно, — шипів збитим диханням.
— Ні, я не можу.
— А тобі не потрібно нічого робити. До весілля ми маємо спробувати чи підходимо один одному.
— Ні, — вона простягнула руки перед собою, — Не потрібно.
Раптом він стягнув ремінь і підняв над нею.  Перелякана Божена аж впала на ліжко від несподіванки.
— Не бий, — прошепотіла.
— Не буду, якщо знімеш з себе це барахло і даси мені приміряти, чи ми підходимо один одному.
По тілу проносилися дрижаки. Тіло тремтіло так, що здавалося вона от от розплачеться.
— Олег, будь ласка.
— Знімай труси! — зашипів.
Раптом дівчина почула голос батька:
— Галько де їсти?
— Пробач, — дівчина скочила на ноги, — Мушу дати їсти батьку.
Але Олег схопив за руку.
— Твоя мама справиться з батьком. А ти маєш справитися з ним, — показав очима на наметик в штанях.
— ГАЛЬКО, ДЕ ЇСТИ? — знову почула голос батька.
— Батько після зміни, мушу йти.
— Гаразд. Але добре подумай. Тобі більше ніхто не запропонує одружитися. Так і будеш все життя тут жити зі своїми батьками. Ти цього хочеш?