Розділ 13

Божені ніколи не дарували квіти. Вона розглядала білі троянди так наче бачила подібні квіти вперше. Букетик був середнього розміру. Дев’ять пишних троянд випромінювали ніжність. Божена навіть подумала, що вони нагадують їй крем з тортика. Звісно цей букет був значно меншим, за той, який нещодавно їй подарував Марк та який так і залишився в домі Ваторі.
— Твій букет мені сподобався більше, — сказала Марку, який їв сирними й косився на букет.
— Радий, якщо це так.
Дівчина відчула нотки ревності в голосі чоловіка. Невже думає, що в неї є хлопець?
— Аби ти нічого не подумав, то я хочу завірити, що в мене нікого немає… кхе-кхе, — в горлі запершіло, — В плані особистих стосунків.
Він люб’язно посміхнувся продовжуючи їсти сирники.
— Особисті стосунки не для мене, — продовжувала, — Вони забирають багато часу, який можна потратити на роботу.
Марк закотив очі.
— Наче кохання питає, коли йому приходити, — буркнув.
«А йому звідки знати?» — подумала.
— Ти кохав? — запитала, а за тим відчула сором за власну допитливість.
— А ти?
Божена дістала кришталеву вазу, яка стояла на кухні й влила туди води. Поки займалася букетом думала чи варто розповідати чоловіку про Олега.
— Не знаю, — сказала правду.
— Як можна не знати: було кохання чи ні?

Дівчина сіла поруч і поглянула в миску в якій красувалося три сирники политі полуничним джемом. Ніхто ніколи не виявляв до неї такої турботи, як цей загадковий чоловік, якому вона не байдужа.
— Можна, якщо це було перше кохання, — відповіла прицмокнувши губами. Сирники були смачними. А вона раніше думала, що чоловіки не здатні смачно готувати, — А в тебе було кохання?
— Теж перше, — сказав скривившись, — Воно не мудре, тому стараюсь не згадувати.
— Скільки тобі було?
— Я тоді навчався на першому курсі.
— Довго зустрічались?
— Десь рік.
Божена відвела погляд на квіти: «Хто ж міг їх подарувати?»
В житті ніхто їй не дарував квітів, а тут вже другий букет: перший – від Марка; другий – не відомо.
— Перше кохання – це більше про цікавість, емоції, гормони. Я був молодий, зелений і дурний. Мені хотілося всього й одразу. Навіть запропонував їй руку і серце через місяць зустрічань.
— Ого. І що пішло не так?
— Сам не знаю. Просто в один момент тебе перестають приваблювати її вибрики. Її сльози через дрібниці. Її зверхність перед моїми друзями. Це довга історія. Але зараз я точно знаю, що це не було коханням. Воно інакше.
— Яке ж?
— Хм, — він посміхнувся, а за тим почухав потилицю, — Я ще не знаю, але мені здається – скоро дізнаюся.
«Він на щось натякає?»
Божена розуміла, що чоловік не байдужий, але вона не могла дозволити собі навіть думати про нього. Це все марно, адже його мама ніколи не дозволить їм бути разом.
— В мене теж були відносини, — наважилася розповісти, — Я ніколи про них нікому не говорила. Це те, що ятрить душу і виймає її назовні.
Марк не відводив погляду від її блакитних очей.
— Він був в паралельному класі, — продовжувала розповідь, — Зі мною мало хто з однокласників спілкувався. Я була злидаркою в їх очах.
Марк напружився. Він не був готовий до душевних розмов, але взяв себе в руки, аби в потрібний момент підтримати дівчину.
— Спочатку він просто проводив мене до мого будинку. Потім почав носити мій портфель. Тоді я була щаслива, що в мене нарешті з’явився друг. Тобі можливо не зрозуміти, але в мене ніколи не було друзів.
— Невже і подруг не було?
— Ні. Я була не цікавою навіть собі, не те, аби іншим.
Вона відпила апельсинового соку, який стояв поруч з мискою сирників.
— Мені здавалося, що це назавжди. Він просто зі мною спілкувався в той момент, коли інші ігнорували чи висміювали. Я була настільки йому вдячна, що сама йому зірку з неба дістала б. Та лише тоді я не могла побачити його справжнього. Він… він, — відчувала ніби повітря бракло, тому знову відпила соку, — Пробач, мені важко.
— Він зґвалтував тебе?
Щоки Божени спалахнули червоним рум’янцем.
— Ні, ем… він хотів звісно, але в нас не дійшло до цього. Він вдерся в мою довіру і часто залишався у мене з ночівлею. Іноді міг випити разом з моїми батьками.
Дівчина замовкла. Якийсь комок у горлі не давав розповідати далі.
— Чим же він тебе так образив?
— Він бив мене, — мовила, від чого ненависні сльози покотилися по обличчі, — Йому це подобалося.
Марк не знав, як відреагувати. Ніколи ще жінки не розповідали йому про насилля до них.
— Ти заявила в поліцію? — запитав перше, що припало на думку.
— Ні. Та і хто стане слухати дочку пияк? Мене ніхто ніколи не сприймав серйозно. Все що я чула, що мене чекає участь, як моїх батьків.
— Як тобі вдалося закінчити такі відносини з тим хлопцем?
— Олег. Його звати Олег. Він іноді досі приходить до моїх батьків на випивку. Але найгірше не лише те, що він мене бив. Часто він крав гроші у моїх батьків. Я це неодноразово бачила, але ніхто мені не вірить. Вони люблять Олега і досі мріють, аби я одружилася з ним.
— Чому вони мріють, аби ти з ним одружувалась?
— Бо він хороший товариш по чарці. Їм більшого не треба.

Скільки всього Марку доводилось бачити у своєму житті. Але ніколи ще не зустрічав молоду гарну дівчину з такою долею. На перший погляд, вона просто добре дисциплінована білявка, яка любить прибирання і готування. А всередині неї примари, які роздирають їй душу.
— Знаєш, ніхто з нас не застрахований до народження. Це лотерея: народитися в хорошій сім’ї, де тебе будуть любити й плекати. Та лише кожного дня в нещасних сім’ях народжуються діти.
— Ні, я люблю свою сім’ю, — перебила Божена.
— Знаю. Не прийми за осуд. Просто хочу аби ти жила далі. В дитинстві ти просто не мала вибору. А тепер життя залежить лише від тебе.
— Знаю. Тому я працюю… точніше працювала.
Марк встав з-за столу і почав складати посуд в раковину.
— Я помию, — Божена одразу підвелася на ноги.
— Не варто. Ти тут не прислуга.
Вона подивилася на нього уважно. Боялася, що через її одкровення він втратить цікавість до неї. Хоч вона і не хотіла бути для нього тягарем, але не хотілось його залишати. Це усвідомлення виникло лише зараз.
— Знаєш, у мене є ідея, — почула бадьорий голос Марка, — Ввечері ми з тобою ідемо в нічний клуб.
— Ха-ха. А для чого?
— Ти повинна розслабитися і відпустити ситуацію.
— Впевнений, що у моїй ситуації варто вчинити саме так?
— Розслаблятися потрібно від будь-яких ситуаціях.

***
До вечора Божена не бачила Марка. Він від’їхав на своїй автівці на ділову зустріч. Дівчина міркувала про можливу зустріч з журналістами.
«А що коли він хоче вступити в інформаційну війну з журналюгами?»
А ще той букет не давав спокою.
Вона крутилася біля дзеркала вгамовуючи власну тривогу. Йти в нічний клуб разом з Марком було чимось забороненим, недосяжним і… бажаним.

Серед одягу «на вихід» була лише червона суконька, яку вона тримала для особливих випадків.
Таких випадків ще не було, тому Божена обережно відрізала цінник манікюрними ножицями. Недорога, але елегантна сукня вдало підкреслювала пишні груди й вигини талії.
До вечора вона роздивлялася безліч вакансій в столиці й навіть знайшла пару варіантів, на які могла розраховувати, якщо Марк виставить її за двері. Хоча з кожною хвилиною в цьому будинку – їй не хотілося його покидати.

Хапаючись за бильця вона ступала ногами по сходах на невисоких підборах. В думках виринали красуні, які точно будуть в нічному клубі. Звісно вона не така вже красуня. Звісно Марк побачить, що є набагато гарніші жінки чим вона.
Внизу стояв Марк. Він, як завжди мав гарний вигляд: джинси, світла футболка та окуляри з зеленою оправою. Лише підійшовши ближче побачила, що у вусі була така ж зелена сережка.
— В тебе пробиті вуха? — здивувалася.
— Ти теж гарно виглядаєш, — посміхнувся, — Надіюсь, ти зрозуміла, що я запросив тебе на побачення?
Божена не відповіла. Її спантеличило те, що рука чоловіка вхопила її долоню і не відпускала. Вони вийшли у двір, де він відкрив їй дверцята у своєму новенькому авто бізнес-класу.

У автівці стояв аромат чоловічих парфумів.
— Ти гарна, — сказав Марк, коли його рука опустилася на ногу дівчини.
Дрижаки пробіглися тілом.
«Невже він хоче мене використати?» — пробіглося в думках.
— Хочу тебе, — почула і від того серце затріпотіло.