12.32 Види речень за метою висловлювання та емоційним забарвленням

Усі речення залежно від мети висловлювання поділяються на:

- розповідні,

- питальні,

- спонукальні.

Розповідним називається речення, у якому міститься повідомлення про якісь факти, події чи явища дійсності.

Інтонація розповідного речення характеризується зниженням тону наприкінці речення.

Наприклад: Я люблю яблука.

Питальним називається речення, яке містить запитання, що спонукає співрозмовника до відповіді, до роздуму над відповіддю.

У таких реченнях тон підвищуються на тому слові, що містить смислове запитання. У кінці питального речення ставиться знак питання. На початку питального речення можуть стояти питальні займенники (хто, що, котрий), питальні прислівники (як, де, звідки, навіщо, відколи) і питальні частки (хіба, невже, чи, що за). Питання виражається також за допомогою питальної інтонації.

Наприклад: Чи любиш ти яблука?

Риторичні питання - це речення, які не вимагають відповіді, бо вона вже міститься в самому питанні.

Наприклад: Як можна не любити яблука?

Спонукальним називається речення, що виражає спонукання до дії у формі прохання, поради, наказу, заборони, вимоги, заклику, перестороги. Спонуканням найчастіше виражається дієсловами наказового способу, інфінітивом, різноманітною за своїм виявом спонукальною інтонацією.

Більш піднесеним тоном вимовляються речення, що виражають наказ, заклик, застереження.

Наприклад: Любіть яблука!

Усі речення залежно від емоційного забарвлення поділяються на:

- окличні,

- неокличні.

Речення, яке вимовляється з підсиленою інтонацією є окличним.

Оклична інтонація на письмі передається за допомогою знака оклику.

Наприклад: Хто з'їв мої яблука?!

Відсутність знака оклику свідчить про те, що речення є неокличним:

Їстимеш яблука? Я пригощаю.