9.4 Правопис прислівників разом і через дефіс

Разом пишемо складні прислівники, які утворені:

• сполученням прийменника з іншими частинами мови: вголос (в+голос), навколо (на+в+коло), вперше (в+перше), набагато (на+багато);
• сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, анітрохи, деколи, щовечора, якраз;
• з кількох слів: босоніж, мимоволі, нашвидкуруч, стрімголов, праворуч, спідлоба;
• за допомогою прийменника по та прикметників на -ку, -лу: помаленьку, помалу.

Через дефіс пишемо складні прислівники, які утворені:

• за допомогою прийменника по від займенників і прикметників на -ому, -єму або -и: по-своєму, по-доброму, по-братерськи; також по-латині, по-українськи тощо;
• за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-третє;
• за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-куди, коли-небудь, казна-коли, десь-то;
• з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, сяк-так;
• повторенням того самого слова; поєднанням синонімів, антонімів, слів із тим самим коренем: близько-близько, тишком-нишком, більш-менш, тихо-тихесенько, зроду-віку (але: з усіх усюд)

Першу частину пишемо окремо, а дві наступні через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен тощо.

Через два дефіси пишемо прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли тощо.

Прислівникові сполучення пишемо окремо.