5.27 Відмінювання іменників, які мають тільки форму множини

У НАЗИВНОМУ ВІДМІНКУ вживаються:

- закінчення -и:

в’язи, діти, збоїни;

- закінчення -і (після голосного -ї):

гордощі, граблі, двері;

- закінчення -а (зрідка -я):

вила, ворота, вінця.

Деякі іменники, зокрема гуси, діти, кури, люди, мають форму однини, але від інших основ: гуска, дитина, курка, людина.

У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ виступають:

- закінчення -ей:

дверей, курей;

- закінчення -ів:

в’язів, граблів (і грабель□), сходів;

- нульове закінчення:

вил□, воріт□, конопель□.

У ДАВАЛЬНОМУ ВІДМІНКУ виступають:

- закінчення -ам (після твердого), закінчення -и, -а або -і (після шиплячого):

веселощам, вилам, воротам, в’язам, ночвам, радощам, сходам, штанам (і штаням), яслам.

Винятки: гусям, дітям, людям, курям, саням, сіням.

- закінчення -ям (після голосного та після м’якого приголосного):

вінцям, граблям, дверям, помиям.

У ЗНАХІДНОМУ ВІДМІНКУ вживаються форми:

- однакові з називним відмінком:

вила, вінця, граблі, коноплі, окуляри, сани, ясла;

- однакові з родовим відмінком (для назв людей):

дітей, людей;

- обидві форми (для назв деяких свійських тварин):

гусей і гуси, курей і кури.

В ОРУДНОМУ ВІДМІНКУ виступають:

- закінчення -ами (після твердого або шиплячого):

вилами, ночвами, сходами; веселощами, радощами;

- закінчення -ями (після м’якого або після апострофа чи голосного):

вінцями, граблями, коноплями, помиями;

- закінчення -ми:

ворітьми (і воротами),

грішми (і грошима),

гусьми,

дверми (і дверима),

дітьми,

курми,

людьми,

саньми (і санями),

сіньми,

штаньми (і штанами, рідше — штанями).

У МІСЦЕВОМУ ВІДМІНКУ, залежно від попереднього приголосного,вживаються закінчення -ах, -ях:

на вилах,

на воротах (рідше — воротях),

у ночвах,

на штанах (рідше —на штанях),

у яслах;

на граблях,

у дверях,

у помиях.