4.15 Правопис префіксів 2/2

Префікс ПРІ- вживається лише у словах:

прізвище;

прізвисько;

прірва.

Довідка:

Іменник – це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет або поняття і відповідає на питання хто? що? та похідні від них: кого? чого? кому? чому? ким? чим? (учень, школа - учня, школи, учню, школі, учнем, школою тощо);

Прикметник – самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання: який? чий? та похідні від них: якого? чийого? якому? чийому? яким? чиїм? (широкий, мамин - широкого, маминого, широкому, маминому, широким, маминим тощо);

Прислівник – це самостійна незмінна частина мови, яка означає ознаку дії, ознаку предмета чи ознаку іншої ознаки й відповідає на питання як? яким чином? де? звідки? куди? коли? відколи? доки? з якою метою? чому? якою мірою? тощо (затишно, навкруги, влітку, зопалу, навмисне тощо);

* * *

Префікс ПРЕ- вживається:

 1. для вираження збільшеної ознаки:

прегарний, прегарно;

 2. у словах:

презирливий, презирство, префікс;

3. у словах старослов’янського походження:

преподобний, преосвященний, престол, превелебний;

Префікс ПРИ- вживається:

1. зазвичай в дієсловах (що робити?...), що означають:

1.1. наближення (приходити);

1.2. приєднання (приєднатись);

1.3. частковість дії (присісти);

1.4. результат дії (прибраний) тощо;

2. в іменниках (хто? що?) та прикметниках (який?...), утворених від поєднання іменників з при-:

прибережний, прикордонний.