2.6 Вигук та самостійні частини мови

Щоб успішно впоратись із завданнями ЗНО,  приділіть увагу не тільки питанням, на які відповідає частина мови (це популярна помилка), а й в більшій мірі тому, що частина мови називає (виділено жирним).

ЗНО обов'язково містить питання, які вимагають розуміння саме функції частини мови, тобто орієнтуючись лише на питання, на які відповідають частини мови,  можна допустити помилки.

До того ж, знання з цієї теми є фундаментом для розуміння інших розділів. Успіхів! 
 

Вигук –це особлива частина мови (не є самостійною чи службовою частиною мови), що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх.

Наприклад:

О, як люблю я рідну землю;

Ура! Ми перемогли!;

Будь ласка, пробач.

Довідка:

Самостійні частини мови (6) - називають предмети, ознаки, дії, кількість, обставини. Вони:
- мають лексичне значення;
- виступають членами речення;
- відповідають на питання;

* * *

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

1. Іменник – це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет або поняття.

Відповідає на питання хто? що? та похідні від них: кого? чого? кому? чому? ким? чим? (учень, школа - учня, школи, учню, школі, учнем, школою тощо);
Назва іменник походить від слова "ім'я";
 

2. Прикметник – самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета.

Відповідає на питання: який? чий? та похідні від них: яка? яке? якого? чийого? якому? чийому? яким? чиїм? (широкий, мамин - широкого, маминого, широкому, маминому, широким, маминим тощо);
Назва прикметник походить від слова "прикмета", яке означає "те, що характеризує кого-небудь або що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість";
 

3. Числівник – це самостійна частина мови, що означає число, кількість предметів або їх порядок при лічбі.

Відповідає на питання скільки? котрий? та похідні від них: скількох? котрого? скільком? котрому? скількома? котрим? (один, перший - одного, першого, одному, першому, одним, першим тощо);
Назва числівник походить від слова "число";
 

4. Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.

Займенник відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? та похідні від них: 

- він, ми, вона, воно, хто, ніхто, що, ніщо (вказують на особу або предмет, але не називає його: не Марічка, а вона);

- той, мій, всякий, який, ніякий (вказують на ознаку, але не називає її: не Марічкин, а її);

- скільки, стільки (вказують на кількість, але не називають її: не тисяча, а стільки));
Назва займенник походить від виразу "замість імені";
 

5. Прислівник – це самостійна незмінна частина мови, яка означає ознаку дії, ознаку предмета чи ознаку іншої ознаки.

Відповідає на питання як? яким чином? де? звідки? куди? коли? відколи? доки? з якою метою? чому? якою мірою? тощо (затишно, навкруги, влітку, зопалу, навмисне тощо);
Назва прислівник походить від "той, що при слові";
 

6. Дієслово – це самостійна частина мови, що означає дію.

Відповідає на питання що робити? що зробити? та похідні від них: що зробив? що робила? що зробиш? що роблю? тощо (читати, радіти, слухати - читав, слухав, радію тощо). Дієслово має декілька форм;
Назва дієслово походить від слова "дія";