Знищувач Підземель

Розділ 33

Гнів Спасіння Каїна дійшов до піку від безтурботної насмішки Товстого Джека. Чоловік явно звик до повної, викликаної страхом покори. Товстий Джек не виявив страху, навіть натяку. Тад був упевнений, що веселощі Каїна перетворяться на вбивство решти з них. Цей чоловік був ненормальним, повним психом, який завжди добивався свого. Товстий Джек міг почуватися в безпеці в цій горнилі Каїнової люті, але Тад ніколи не відчував себе таким вразливим.

— Ні! Я не ділитиму свою здобич із чоловіком, який навіть сам не може ходити! — зарев Каїн.

— Я з’їдаю все, перш ніж воно зіпсується, страшилко. — Очі Товстого Джека заіскрилися.

Тад заплющив очі. Він сподівався, що в Товстого Джека є план. Що той не просто знущається з цієї сили природи, цієї істоти чистої могутності, заради власної розваги. Його сумнів, мабуть, відобразився на обличчі, бо Товстий Джек кинув на нього погляд чистого самовдоволення, абсолютної зарозумілості. Чоловік розважався за їхній рахунок. Знову.

Ненависть Тада до товстуна наростала з новою силою. Той глузував із нього з першої миті, не припиняючись. Колов у будь-яку щілину в його броні, аби лише пожартувати. А тепер ставив їх усіх у небувалу небезпеку. Навіть Ітан носив маску занепокоєння.

Каїн відвернувся від масивного чоловіка, тицьнув пальцем в Ітана й Тада. — Ви двоє сидіть на місці, поки я наздожену когось йому на заміну. Товстун нікуди не дінеться. Я піду схоплю одного з тих боягузів, що втекли.

Ітан кивнув, розуміючи. Тад наслідував його приклад, і Каїн пронісся повз них до виходу.

— Тобто ми не ділимося? — кинув Товстий Джек, і його слова зупинили Каїна на півдорозі. Той повільно обернувся, його пронизливий погляд, повний ненависті й злоби, скрутив нутрощі Тада.

— Я тебе знищу, товстуне. Шматок за шматком я нагодую тебе свиням. — Каїн кипів, але Товстий Джек не зреагував на його слова. Натомість Товстий Джек почав хрюкати й пищати, як свиня, на кожен крок Каїна, перш ніж той зник у чорному імлистому виході.

Розвага зникла з обличчя Товстого Джека, її замінив рик. — Сукин син. Уб'єш мого доглядача, кажеш. Тад напружився від раптової зміни в манері.

— Ну, ви двоє, часу обмаль, перш ніж він повернеться. Як щодо того, щоб заскочити туди й убити нам боса? — Рик Товстого Джека зник, його замінила самовдоволена посмішка.

Тад почувався трохи дурнем, видавши очевидне. — Але нам треба четверо, щоб відчинити двері…

Товстий Джек помахав руками, ніби робив грандіозний фокус, а потім навів пальцями-кулеметами в протилежний кут підземелля. Тад прослідкував за його пальцями до кута, але там нічого не було. Принаймні, доки щось не ворухнулося, виявивши ледь помітний жіночий силует, що майже ідеально злився зі стінами підземелля.

— У мене не багато магії, але маскування — одне з моїх улюблених заклинань, — сказав Товстий Джек. Клацнув пальцями, і заклинання зникло, виявивши Ліз, яка стояла в кутку підземелля. Її щелепа виглядала опухлою й болючою. — Плюс, я подумав, що ти захочеш провести якісний час зі своєю дівчиною. Він почав чмокати, підкреслюючи свою думку.

Полегшення пронеслося Тадом, мов потік, мов ріка. Він радів, що вона втекла безпечно, але бачити її тут, неушкодженою, змусило його усвідомити, наскільки сильно він хвилювався. Ну, майже неушкодженою — вона тримала свою велику опухлу щелепу обома руками. Тад обережно взяв її щелепу однією рукою, її очі допитливо вивчали його, і він приготував «Зцілення іншого».

Тад ніколи так не прагнув накласти безболісне зцілення. Прагнення палало в ньому. Він уявляв тепло й спокій, сонячне сяйво її волосся, прохолодні озера рідини, якими були її очі. Його здоров'я переливалося з руки в її щелепу. Він зосередився на тому, як вона змушувала його почуватися, коли дивилася на нього, коли сміялася. Коли дражнилася з того, що він робив чи казав. Тоді, обережно, він випустив заклинання в її плоть. Тад тримав її аквамаринові очі своїми. Опухлість спала миттєво, щелепа зрушилася й зафіксувалася без найменшого натяку на біль.

— Вау… — видихнула Ліз, її щоки порожевіли. Це їй пасувало. Може, тому Товстий Джек завжди її бентежив.

— Гаразд, голубки, давайте проведемо якісний час у кімнаті боса. Ну серйозно, він повертається, знаєте.

Важко було відвести погляд від очей Ліз. Він ніколи не відчував такого зв’язку. Ніколи ніхто не виявляв до нього такого інтересу. Але Тад обернувся, щоб вивчити Товстого Джека, переоцінюючи цю людину. Можливо, Тад був несправедливим. Цей чоловік не був божевільним — у нього весь час був план. Коли всі інші, включно з Тадом, або панікували, або вмирали, чи покладалися на милість Каїна. Але не цей чоловік. Ні, він інтригував Каїна і маніпулював ним, наче маріонеткою, що танцює на його нитках. Товстий Джек сховав Ліз від небезпеки Каїна й вигадав план на ходу, щоб витягти Спасіння Каїна з кімнати. І це блискуче вдалося.

— Товстий Джек… Дякую. Я думав, ти з’їхав із глузду й уб’єш нас усіх. — Тад трохи засоромився, озвучуючи слова.

— Пфф, я? Мене ж не дарма звуть Товстим Геніям!

— Ніхто тебе так не називає, Джеку. — Посмішка Ітана швидко знову перетворилася на стурбованість. — Але нам справді треба туди, інакше ми всі трупи, якщо він повернеться.

Товстий Джек подивився Таду прямо в очі. — Тепер, хлопче, я поставив на тебе. Сподіваюся, ти витягнеш. Бо інакше все розвалиться. — Вперше щоки Товстого Джека зарум’янилися. — Тож, сину, піднімеш мене? — Його маска впевненості злегка зсуналася, виявивши невпевненість.

Тада шокувало бачити це. У його уяві Товстий Джек був стовпом абсолютної впевненості, тим, хто любив бути в центрі уваги й змушувати інших почуватися нещасними. Тепер Тад зрозумів, що поспішив із судженням, не дав йому справедливого шансу. Як усі його кривдники чинили з ним.

Сором пронизав Тада від усіх тих гидких думок про Товстого Джека. Під час бою з вовкулакою, під час його глузувань, навіть під час епізоду з Каїном. Хлопець навіть не міг рухатися сам, і, як Тад із його негативною харизмою, це не було його провиною. Масивна статура Джека, мабуть, прийшла разом із відродженням. У Джека не було аспекту створення персонажа, Тад мав повний контроль над своїм виглядом, але Товстий Джек — ні. Конституція Товстого Джека, мабуть, була поза межами уявного, але з нею йшли серйозні недоліки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше