Розділ 15

Тад лежав на своєму ліжку. Воно почнеться незабаром. Опівніч давно минула, і разом із нею поповнилися обидва заряди його плаща. Він повернувся додому трохи після десятої, до танцюючих, допитливих очей свого брата та великого полегшення матері. Вона підігріла для Тада тарілку вечері, поки Ліам розпитував його про пригоди в підземеллі тієї ночі, зосереджуючись на найжахливіших деталях. Тад пропустив Сіфона в оповіді. Невдовзі після цього він пішов спати, але будь-які спроби заснути розвіялися перед завданням, що нависало перед ним.

Він був повністю зцілений, повністю екіпірований, чоботи жаби знову на ногах. День видався довгим. Два підземелля успішно очищені, але скільки людей він бачив мертвими? У першому — жодного, а в другому — майже двадцять. Добре, що він не спробував очистити підземелля банші самотужки, інакше б загинув. Банші виявилася грізною противницею.

Неймовірно, як така маленька зміна зробила підземелля таким складним і смертельним. Майже несправедливо. Навіть без символів на дверях бос інколи просто не пасує тобі чи твоїй команді, майже загрожуючи повним знищенням партії. Вбивство Сіфоном трьох учасників ще до бою з босом, мабуть, послабило і їхній моральний дух, і можливості.

Як імпровізований керівник підземелля, Тад зібрав усе спорядження загиблих, включно зі спорядженням Сіфона, і повернув його до зали підземелля. Хоча більшість із цих речей належала негільдійським членам, він не знав, що ще з ними робити. Залишати собі здавалося неправильним, і він навіть не оглядав спорядження Сіфона. Не хотів нагадування про свою першу вибраковку. Крім того, він обіцяв Блейзу не брати жодного скарбу з тих двох підземель. Іклоріз у його уявленні був винятком із цього правила. Ніхто б не добув тіло боса, крім нього самого.

Блейз лютував через те, що вони втратили Сіфона, «одного з наших найкращих керівників підземель», — ментально закричав він. Тільки Калі повернулася з ним, щоб приєднатися до Гільдії. Тад дав їй солідну рекомендацію, особливо тому, що вона нічого не сказала про деталі, які призвели до смерті Сіфона. Вона дала Таду свій номер, з власної ініціативи, і сказала йому подзвонити. Незручна тиша заповнила простір між ними, аж поки вона не додала: «щоб рейдити ще підземель». Якби Тад не знав кращого, він би сказав, що вона зацікавлена в ньому.

Але це не могло бути правдою. Калі просто вражена його силою, як і Сара колись, незалежно від того, що казав Блейз.

Тад намагався заснути, але його думки були неспокійними. Він витягнув ліхтар душі й поставив його на стіл біля ліжка. Кімнату наповнила музика, коли крихітна золота банші заграла на своїй мініатюрній скрипці. Щупальця на її голові шалено тягнули золотаву пластину при її роті. Тад старався не дивитися на створіння. Музика заспокоювала, на відміну від шаленого босового саундтреку, який вона грала раніше. Тад викупив її назад у Гільдії. 80 000 доларів. Грошей не вистачало, але його частка від підземелля зубоблендера плюс вся есенція африканської ліаної істоти, поділена лише на чотири, вистачили, щоб погасити залишок.

Але воно того вартувало. Він шкодував, що не зберіг боса-комара й особливо боса-ящірку. Незалежно від того, наскільки боляче було б на них дивитися.

Випав скарбовий сундук, але, як обіцяв, він віддав його Гільдії. Звісно, не без того, щоб спочатку відкрити. Всередині лежав смичок скрипки банші. Це був одноручний меч, що давав носію здатність грати на скрипці на рівні вище експертного. Важко було відпустити цю річ, але тепер борг погашено. Язик Гарпії коштував набагато дорожче за той меч, принаймні для Тада.

Він повторював ту саму стратегію, яку перебирав сотні разів. Зілля посилення характеристик були готові, щоб максимізувати його силу. Він буде холодним і жорстким, як Зеро був у своєму випробуванні на підвищення рангу. Перемагати монстрів швидко, мінімізувати зазнану шкоду. Взяти всі можливі нагороди на вибір. Легше сказати, ніж зробити, але Тад уже відставав. Пропущений подвійний бонус до статів досі палив у його голові. Чи Зеро назавжди буде вдвічі сильнішим за нього? Тад відігнав цю думку з голови. Логіка була циклічною, і він завжди повертався до того самого.

Спочатку йому потрібно було розподілити очки статів. У нього чекало сорок очок, і він не знав, куди їх вкласти. Збільшення сили не дало жодних здібностей, те саме з спритністю — з часів прихованості. Харизма й мужність здавалися скарбницями особливих здібностей, але їхнє підвищення не приносило великої винагороди. Магію він не піднімав давно.

Його мана почала здаватися обмеженою. У останньому бою він використав лише дві Грози та кілька дрібних заклинань. До того ж, більше мани означало швидшу регенерацію мани. Щоб оживити Іклоріз, він міг зробити це лише чотири рази. Порівняно з рештою його статів, особливо тими, що подвоював клас, його магія здавалася жалюгідно низькою. Колись це був його найвищий стат. Здається, це було так давно.

«Зцілення» теж стало менш корисним, бо здоров’я перевищувало запас мани. Зцілювати себе навряд чи вартувало. Більший запас мани був би поблажливішим. Дозволив би частіше використовувати заклинання й навіть більше гратися з Іклорізом. Нарешті вирішившись, Тад підвищив ману, по одному очку, розчарований, що жодне наступне не навчило новим заклинанням. 19 очок статів зникли в спалаху.

Досі жодного сповіщення.

Він мусив бути близько до нових заклинань. 50 магії точно щось дасть, він був упевнений. Тад додав ще десять очок до магії.

У голові Тада продзвенів два музичні дзвіночки.

*Магія досягла 50! Ви вивчили наступні навички:

Землетрус: Витрачає 80 мани. Протягом 10 секунд ви можете контролювати шипи з скелі та землі за власним бажанням.

Магія досягла 50! Ви вивчили наступні навички:

Ви вивчили пасивну навичку «Життєкров Чаклуна».

Життєкров Чаклуна: Тепер ви отримуєте 3 мани за кожен пункт Магії.*

Так! Дійти до 50 окупилося, і окупилося по-крупному! Землетрус здавався крутим, але перехід від 2 до 3 мани за пункт збільшив запас мани на п’ятдесят відсотків! Тепер він міг викликати Льодовий Вихор сім разів, перш ніж мана скінчиться, і навіть зцілити більше, ніж усе здоров’я.