— Чого ти розлютився? — зазвучав голос Лії, а за мить вона особисто з’явилася перед нами, — вирішив пограти в шляхетність? Чи зоряна хвороба? Доброго здоров'я, — кинула вона мимоволі у бік змії, яка хоча і мала вигляд Нагі, проте була значно менших розмірів, і знову звернулася до мене, — поки ти вирішував просити допомогу чи ні, Мотрійка все зробив за тебе.
— Рідненька, ти себе неввічливо поводишся перед Головною Дружиною Фараона, — Лія зніяковіло повернулася, а Клео вже змінила свій вигляд на істинний.
— Королева Валікірок?!
Я створив зображення королеви Валікірок. При подібності, яка здавалась на перший погляд, відмінності виявилися разючі.
— Вибачте, ваша високосте, я не знала, — вона чемно схилила голову.
— Не треба цих церемоній. Я так розумію, ви дружина Шамана.
— Ви маєте рацію. Вибачте, але Шаман потрібен для обговорення бою.
— Геро, Клео теж з нами.
— Ви на корабель? — поцікавилася цариця.
— Так.
— Чи можу я забрати свою охорону? Мені здається, що ми на Землю вже не повернемося.
— Звісно. На борту Мотрійки місця достатньо.
Частка миті і всі охоронці Клео поруч. Мить і ми на борту. Перед нами була вся команда Янголів на чолі з Дідом навіть Люсі. Дивно. Адже Дід її не залучав на космічні бої, а зараз чомусь прихопив.
— Здрастуйте, шановна царице. Я Дід. Бос Притулку. А цього шолопая треба покарати. Проте цього разу вибачаю. Хоча після завершення операції забираю додому і більше нічого йому шастати у пошуках пригод.
— Я їх не шукаю, вони самі мене знаходять.
— До виходу ворожого флоту в тривимірку залишилося дуже мало часу. Хоча знищувати ворогів у зетці флейтою не можна. Люсі стверджує, що може не лише Земля постраждати, а й Сонце вибухнути. Все ж на мою думку їх не можна пускати в тривимірку. Ми вирішили сховатись під усіма маскуваннями. Велика царице (просто Клео, — буркнула та). Так навіть краще. Клео, чи можете ви показати на голограмі ваш типовий корабель? У нас є дані, але потрібне реальне зображення.
Клео створила голограму свого корабля.
— Де знаходиться командир та штурман? І як вони рухаються під час польоту, особливо у бою?
Цариця поглянула на одну із Валькірій.
— Але ж це секретні відомості…, — заперечила та.
— Показуй, показуй.
Після того, як усі питання щодо корабля з'ясували, Дід з посмішкою промовив:
— Клео, погляньте в оглядове вікно.
— Це ж наш корабель! Звідки він тут? Він же розбився, — здивувалася штурман.
— Реально наш, — підтвердила Клео, — навіть бачу командира та штурмана. Лиш рухи якісь повторювані. Душі бачу, але щось не так.
— Все буде так. Мотрійко, інфу іншим кораблям!
— Невже це голограма, створена вашим кораблем? — Дід лише ствердно кивнув.
— Часу вже нема. Кожен своє завдання знає. По кораблях!
Уся команда випарувалася. Дід також.
— Командоре, можете поки що з Клео відпочити.
— Я тебе точно на запчастини розберу. Зараз має розпочатися бій, а ти мені пропонуєш відпочивати, — бортовий комп відверто засміявся.
— Якщо ви мене розберете, то хто вам розповість, як спланували майбутній бій?
— П'ятисекундна готовність, — пролунав голос Діда.
Колись навіть п'ятитисячний бойовий флот здавався величезним, а тут з зетки випало вісім мільйонів кораблів. Випадали вони під невидимкою, проте бортовий комп'ютер Мотрійки їх чудово бачив. Несподівано між ворожими кораблями почали з'являтись кораблі Валькірій, і вороги миттєво відкривали ураганний вогонь. Тільки стріляли вони по привидах. Природно, розстрілювали один одного. З багатьох кораблів екіпаж встигав втекти коротким телепортом.
Проте далеко вони не могли втекти. Була створена потужна куля-пастка кремніків, яка повністю охоплювала поле бою, і втікачі розтікалися по внутрішній поверхні пастки, як волога по склу. Їхня життєва енергія поглиналася цією універсальною пасткою. А волання воргів про допомогу за межі пастки не поширювалися.
— Командири є, — прозвучала доповідь Дума. Після цього не минуло й секунди, як шквальним вогнем невидимих, як ніндзя, кораблів було знищено залишки ворожого флоту. Знищили навіть тих, хто злиняв зі свого розстріляного корабля, хоча пастки не торкнувся.
— Всі? — Запитання Діда.
— Всі, — спокійна відповідь Анжеліки.
— Кремніки!
Куля зникла. Знову вся команда на борту Мотрійки. Дід запитливо поглянув на Дума.
— Вісім. Це командири окремих флотів. А в решти бійців великої сили не зафіксували. Полонити не мало сенсу.
— Вистрибнули всі?
— Ні. У зетці залишалося п'ять спостерігачів. Екіпажі та кораблі знищені, — доповів Сокіл, — жодного повідомлення від них не зафіксовано.
— Друже, у тебе немає знань їхнього спілкування. Я хочу подивитись запис з твого кокону, — обережно поцікавився у Паратіктеля. Той мовчки запустив голограму.
— Хтось…
Фраза мовою воргів з одного корабля-спостерігача почалася і не закінчилася. Його перепитали, що він хотів сказати, природно відповіді не було.
— Мотрійко, визначити можеш звідки надійшов запит?
— Так. З двадцятичотиримірки, звідси.
На голограмі Великих Домів 24мірки виникла миготлива точка, що вказувала Дім. Масштаб змінився. Мотрійка визначив світ, потім Всесвіт, нарешті галактику.
— А це випадково не ті кори, де знаходиться основна база воргів-піратів?
— Командоре, кори бази я можу вказати аж до зоряної системи, а кори джерела сигналу з такою точністю визначити не в змозі.
— На жаль, туди моя влада не поширюється. Потрібно повідомляти Ліна та Джина. Або на крайній випадок Хеопса. Клео, а що ви про це думаєте? — поцікавився у цариці Дід.
— Вважаю, що мені необхідно зі своїми дівчатками ґрунтовно відпочити. Шамане, ви зможете нам надати місце для відпочинку? — а телепатично додала так, що чув лише я, — присипляй їх.
На підлозі замиготіла стрілка, створена Мотрійкою, що вказувала шлях прямування. Усі були настільки шоковані неадекватним вчинком цариці, що уваги не звернули на моє зникнення. Тільки-но з'явилися в потрібну каюту, я, перемістившись у вимір Кама, спритно пройшовся Валькіріями. Вони вмить засинали на тих місцях, де знаходилися, та підклавши під голови крила, мирно сопіли. Цей процес зайняв трохи більше секунди.
— Повертаємося, — сказала Клео, і ми відразу опинилися в командній рубці перед усіма.
— Я вибачаюсь у присутніх за затримку, але моя охорона не має знати про моє рішення. Справа в тому, що мій чоловік пов'язаний з покійним ватажком злодіїв. Я хочу, щоб він поніс заслужене покарання так само, як і інші зрадники. Але перш за все хочу повністю знищити не лише основну базу бандитів, а їх усіх до єдиного, хоча це з мого боку незаконно.
І лише після цього зв'язуватись з чесними, непродажними представниками спілки Великих Домів, створеної спеціально для розшуку та знищення космічних бандитів. Інформація про розташування всіх необхідних для затримання бандитських баз є у Шамана. Ну і, звісно, у мене.
— Клео, можна запитання? — подала голос Тріада.
— Звісно.
— Ви говорили, що такі дії для вас є незаконними. А чи є хтось, для кого ці дії виявилися б допустимими?
— Для цивільних без влади у моєму вимірі щодо цього немає жодних обмежень. Хоча я чула, що не караються будь-які дії представників низькорівневих вимірів, які перебувають у вищих рівнях. Дії, що служать для захисту чи при загрозі від представників більш високорівневого виміру.
— Клео, ваші побажання можна виконати, якщо знайдуться бажаючі з команди Янголів, — сказав Дід.
Він не встиг договорити, як усі до одного зробили крок уперед. А Люсі зробила крок першою. Цариця з подивом дивилася на різношерсту команду, в якій були білкові, кремніки, Духи та навіть Енергіки.
— Вибачте, але вони належать до різних форм життя і, як бойова команда, не зможуть нічого зробити з воргами. Ті їх знищать миттєво.
— Клео, Шаман теж з цієї команди. Ви вважаєте, що він надто слабкий?
— Ні, шановний Босе Діду. Він навіть сильніший за мене, що в принципі абсурдно, хоча я переконалася в цьому.
— Усі члени команди Янголів мають приблизно однакову силу. До того ж вони представники мікросвіту мінус другого ступеня щодо вашого вимірювання, а деякі навіть мікросвіту мінус третього ступеня. Я не наполягаю. Не маю права наказувати, тим більше виконувати будь-які дії не у своєму вимірі. Хоча дуже хотів би, щоби банди космічних піратів зникли з моїх володінь. Наскільки я зрозумів, у піратів ще залишилося близько п'яти мільйонів потужних кораблів.
— Ну, що ж. Янголи, отже Янголи. Я теж у їхній команді, — сказала Клео, але моментально почулись невдоволені ремствування.
— Клео, я категорично проти.
— Шамане, але ви вже зі мною брали участь у знищенні ворогів і проблем при цьому не виникало.
— Була справа. Хоча там ви особисто беззаперечно підкорялися мені, звичайному цивільному. До того ж з низькорівневого виміру. Ми були не командою, а на нещастя лише тимчасовими партнерами. Є кілька вагомих перешкод щодо вашої участі у нашій команді. По-перше, ваш статус. Не можна командувати царицею, якщо вона є повноправним членом команди. А наша команда унікальна не тим, що у її складі представники різних форм життя, а тим, що в ній немає постійного командира.
Залежно від ситуації, командування може взяти на себе будь-хто з команди і всі інші беззаперечно виконують його накази. Команда існує багато тисячоліть, а ви не знаєте і навіть не уявляєте, які стосунки між членами команди. Крім того, по завершенню доведеться показувати відео для солідних представників вашого виміру. А на тому відео мелькатиме ваш вигляд.
Раптом цариця змінила свій вигляд на людський. Всі розпливлись у поблажливій посмішці, а я не стримався, засміявся на весь голос. Поки вона знаходилася у своєму справжньому вигляді, нічого не було помітно. Проте, коли вона перетворилася на земну дівчину (до речі дуже гарну), то на її голові виявилася чудова золота діадема з великою кількістю смарагдів та сапфірів, символ царської влади. Тепер я згадав, що коли вона набувала вигляду Нагі, то діадема теж була присутня, але я тоді на це не звертав уваги. Крім того, душа не відповідала нашому Всесвіту.
— Клео, навіть якщо раніше хтось і не помітив би вас, то зараз усе буквально кричить, що перед нами цариця.
Мотрійка послужливо створив щось у вигляді дзеркала і в його відображенні замиготіла діадема.
— Цей знак царської влади видає вас з тельбухами. Крім того, ви змінили фізичну подобу, а вигляд душі без змін. І він не відповідає душам білкових нашого Всесвіту в цьому вимірі. Хоча навіть, якщо ви усунете ці невідповідності, то ми не зможемо вас прийняти в команду, інакше нам доведеться підкорятися вашим наказам, а це в деяких випадках рівнозначно поразці. До того ж ви будете набагато слабшими за будь-кого з нас.
— Шамане, ви не маєте рації. Моя сила не нижча за вашу.
— Згоден. Сила не нижча. Але у вас немає такого захисту, як у нас. Вдарте мене, — царицю довго просити не довелося. Вона приклалася десь у півсили і мало не завила від болю. Її кисть виявилася роздроблена. Мить і кисть вже без пошкоджень, загоїв дуже швидко. Я змінив вигляд на кремніка і попросив її знову вдарити. Ну, не могла ж броня трансформуватися! Вона знову вдарила. Цього разу кисть не тільки роздробилась, а й спалахнула. Клео, пронизав подив. Хоча вона швидко загасила та загоїла кисть.
— Шамане, ви застосували магію?
— Жодної магії. Це лише броня, яка трансформується разом зі зміною вигляду. Навіть якщо перетворюємося на Енергіка. Доказав вам, що немає сенсу вас включати в команду?
— Прикро, що я така безпорадна. Але хоч чимось я зможу допомогти?
— Найкраща допомога, не заважати нам. До того ж вам у такому випадку не доведеться порушувати закони свого виміру.
— І все-таки я прошу вас, не проганяти мене. Можу я хоча б поспостерігати?
— Звісно. Мотрійка надасть вам будь-який огляд. Але якщо ви спробуєте качати свої права, він вас просто полонить.
— Шановна царице, Шаман не жартує. Адже навіть у цьому вимірі (для вас мікросвіт мінус два) я живий і я напарник Шамана. Я радий, що ви погодилися з його доказами, а це означає, що ви не порушуватимете правил та законів свого виміру.
А далі почалось бурхливе обговорення. Клео з подивом переводила погляд з одного на іншого і не вірила, що з цієї суперечки щось вийде, бо всі обговорювали на рівних. Іноді навіть бортовий комп щось своє додавав, і ніхто не відмахувався від його пропозиції.
— Народ! — перекричала всіх Люсі, — мій Лаб пропонує використовувати ту саму тактику проти ворожих кораблів, що й у попередньому бою, поки решта розбиратиметься власне з воргами.
Дід не втручався, лише уважно слухав. Коли вже все вирішили, він поцікавився:
— У них лише одна база? Чи є ще?
— Є ще тридцять шість кор. Хоча ці місця і базами назвати не можна. Так, лиш склади, великі склади. Проте скрізь сторожова охорона, яка не перевищує сотні піратів. Незвичайність цих складів у тому, що вони не на планетах, а на космічних станціях.
Янголи перезирнулись.
— П'ять груп? — поцікавилася Анжеліка.
— Я розумію, що серед нас лише п'ятеро кремніків, але груп потрібно створювати шість. Я теж зможу створювати шар-пастку кремніків. А хто з ким у групі, всі знають, — сказала Тріада.
Знову подала голос Люсі.
— Ці дрібні бази-склади необхідно знищити насамперед і непомітно, щоб не проникло жодного сигналу.
Усі погодились.
— Ну що ж. Успіху. Я з вами не маю права пересуватися. Доповісте, коли закінчите операцію, — з сумом промовив Дід. Йому дуже хотілося взяти участь, але він чудово розумів, що не можна.
Перемістилися в двадцятичотиримірку, в сьогодення.
— Увага, Янголи! — почувся голос Дума, — флоти залишаються на місці. Групи! Приступаємо до знищення складів! Вперед!
Клео залишилася на борту в гордій самотності. Вона уважно вдивлялася в оглядове скло корабля, де в напівпрозорому зображенні показувалася карта багатьох Великих Домів. На цій карті блимали 36 червоних крапок. Незабаром шість з них змінили колір на зелений, потім ще шість. Проблем не виникало ніде. Минуло не більше хвилини, і всі засвітилися зеленим, а Янголи знову зібралися на борту Мотрійки.
Поки бортовий комп'ютер усіх підгодовував, переглядали, що і як відбувалося. Ворги встигали зреагувати на появу чужих істот, проте зробити нічого не встигали. Шакрами спрацьовували швидше куль, а ті, хто їх не метав, розривали душі, які залишали вмираючі тіла. Після цього кремнік проробляв отвір у пастці, і Янголи покидали кулю. Відразу пастка починала зменшуватися, поки не перетворювалася на точку і згодом взагалі зникала.
Клео не витримала:
— Який сенс у знищенні шакрамами, якщо можна створити кулю-пастку, яка стискається, і всі загинуть?
— Можна, — спокійно відповів Дум, — хоча, як потім довести, що там були саме ворги, космічні бандити? А так наочно. З'явилися представники низькорівневого виміру, вбили всіх, а потім знищили й саму космічну станцію. Все наочно, ілюстративно. При цьому вбивали не невидимою зброєю, магією чи зброєю масового ураження, а звичайною механічною, якою користуються дикуни. Адже вам потрібні докази, що загибель воргів-піратів на совісті якихось слаборозвинених представників мікросвіту?
Цариця навіть рота розкрила від подиву. Дійсно на голограмах чудово видно, що сторожові ворги були вражені механічною зброєю, яка в 24мірці вважається застарілою зброєю, зброєю дикунів.
— На жаль, на головній бандитській базі так не вийде.
— Там буде інша тактика.
— Яка?
— Клео, майте терпіння. Побачите.
— Янголи, готові? — Запитала Тріада.
— Мати Тріадо, ми як піонери: «завжди готові».
— Шамане, не пересмикуй. Адже від тебе залежить частина операції на планеті. Краще зосередься.
— Ага, зосередитись, і при цьому не розгубити півкоманди. Жартую, жартую, жартую (постарався загладити підколку, побачивши, як невдоволено скривилася ельфійка).
— Люсі, від тебе та твого Лаба залежить, чи зможеш успішно переграти досвідчених командирів кріогенників. Та й обдурити власне кріогенники, якщо вони живі. Янголи, до бою! — суворо промовила ельфійка.
Наступної миті Клео здивовано подивилася на мене. Адже всі зникли з поля зору, крім мене. Вона відчула, що не всі втекли з Мотрійки. Хтось залишився, хоча вона не змогла побачити. Поки вона намагалася виявити, зник навіть я. Перемістився на планету в 24мірці, на якій розташовувалася основна база воргів-піратів. Я з'явився безпосередньо між ними.
— Вибачте, я помилився, — буркнув мовою піратів і «спробував» відразу ж виконати стрибок на орбіту, хоча лише злетів на кілька десятків метрів і знову безсило опустився на ґрунт. Адже, коли я з'явився, на мене миттєво розпочався ментальний вплив. Ворги намагалися, застосовуючи магію, не дати можливості нахабному білковому втекти. Звісно, їхньої сили не вистачило б, щоб утримати мене.
У цьому й був задум, щоб вони вважали, що впоралися з несподіваним візитером. Адже вони бачили білкового з трохи меншою силою, ніж будь-кого з них. А з огляду на те, що я був сам, то ніхто й не подумав піднімати тривогу з приводу несанкціонованого проникнення до їхнього табору. У цей час півкоманди Янголів, які заздалегідь причепилися до мене, але прийняли габарити навіть не 12мірки, а тривимірки, при цьому створивши по кілька тисяч фантомів, метнулися по воргах.
Насамперед намагалися впровадитись у тіла командирів. Ворги з порушеними деякими зв'язками всередині їхніх організмів, не засинали, як завжди, опускаючись у глибокому сні, а продовжували нерухомо сидіти чи стояти. Залежно від того, в якому саме положенні їхнє тіло знаходилося в момент впливу. Кілька воргів, яких Янголи не чіпали, глузували з мене, погрожуючи вбити, знищити.
— Будь ласка, відпустіть мене. Я вам не зробив нічого поганого. Я навіть не боєць, а звичайний цивільний.
У відповідь отримував лише погрози та болючі штурхани.
— Ой. Боляче. Не бийте. Пощадіть, — але ворги, бачачи, що абсолютно не отримують здачі, взялися і фізично, і морально знущатися, над несподіваним гостем.
Кількість бандитів була величезною. Понад чотириста тисяч. Їх усіх необхідно було виявити та нейтралізувати. Чим власне й займалося півкоманди Янголів з їх численними фантомами, перебуваючи у тривимірці (у мікросвіті мікросвіту щодо цього виміру). Нам було відомо точну кількість бандитів, виходячи з даних пам'яті їхнього ватажка.
— Готово,— прозвучало в моїй голові,— крім п'ятьох, які знущаються з тебе.
— На допомогу! — закричав на всю міць легень, — іііххх!
Я вистрибнув на висоту в кілька десятків метрів, обертаючись при цьому в багаторазовому сальто. Тієї ж миті смертоносні шакрами обезголовили цих п'ятьох. Їхні душі лише почали покидати вмираючі тіла, як були роздерті на дрібні частини.
Поруч зі мною з'явилося півкоманди, які повернулися в 24мірку, але вже без фантомів. Почалося методичне знищення воргів. Ворги були знерухомлені і не могли зробити навіть найменшого руху, як виявлялися без свого основного атрибута, без голови. Душі не могли залишити мертві тіла. Через порушені зв'язки в тілах злодіїв, душі виявлялися, як у клітці. Це було дуже жорстоко, по варварськи, по дикунськи.
Ми не боялися, що когось пропустимо. Вони й так помирали повільною неминучою смертю, життєва сила повільно покидала нерухомі тіла. А ми грали, як в театрі, грали на камеру, як у якомусь занедбаному театрі. Адже камери не показували основну роботу, роботу зі знешкодження противників.
Коли частина команди, яка працювала зі мною, повернулася на борт Мотрійки, решта вже була там, обговорюючи те, як перемогли п'ять мільйонів кораблів. Хоча космічного бою, як такого, не було. Наші нечисленні флоти та друга половина команди Янголів, під керуванням Люсі (навіть Тріада беззаперечно підкорялася наказам талановитого вченого), невидимі, як ніндзя, оточили кораблі воргів, готові будь-якої миті розпочати знищення ворожих кріогенників.
Янголи, створивши безліч фантомів, за допомогою енергетичної гармати Землян знищували старших командирів ворожого флоту. Після цього з'явився між кораблями їхній флагманський корабель. Я навіть не знав, що його захопили під час попереднього бою, яким теж керувала Люсі разом зі своїм вірним корабликом Лабом.
Так ось. Накази цього корабля мали найвищий пріоритет для всіх воргівських кріогенників. На даний момент бортовий комп флагмана зняв заборону у всіх кораблях на заподіяння шкоди своїм командирам. Кораблі виготовлялися у тривимірці. Незважаючи на те, що вони були в 24мірці живими, вони не були симбіозними. Лише було розробниками закладено функцію «не завдавати шкоди своєму командиру». Наказ флагманського корабля, посилений Лабом, мав більший пріоритет, ніж програма, закладена розробниками.
Тому флагман ще не встиг видати повного наказу на негайне знищення їхніх командирів, як велика кількість кріогенників, відчувши свободу, моментально знищили своїх командирів. А решта, після наказу флагмана. П'ять мільйонів найпотужніших кріогенників залишилися цілими. Зараз всі п'ять мільйонів кораблів покірно чекали наказу флагмана, що ж їм робити далі.
Коли ж подивилися на дії моєї групи, решта скривили кислі пики.
— Спрацьовано грубо, по-дикунському і довіри не викликає, — сказав хтось з Янголів.
Вирішили спочатку запросити до нас Ліна, Джина та Нагі. Ті, з'явившись, здивовано дивилися на Клео.
— Царице, а як ви опинилися з командою Янголів? — моментально пролунало триголосе запитання. Замість неї почав говорити я.
— Не дивуйтеся, саме вона стала першопричиною того, що у вашому вимірі ліквідовано численне угрупування космічних бандитів, проти яких навіть створено спілку Великих Домів. Але ви не могли впоратися з ними протягом тисячоліть тому, що серед вас є дуже багато зрадників.
— Шамане, ви не смієте нас ображати! — обурився Лін.
— Шановний Босе Лін, я не сказав, що це ви, чи хтось з присутніх тут керівників. Зрадники у керівництві створеного альянсу. Замість слів, пропоную подивитись кілька цікавих відео. Клео, почніть ви.
Прибулі з цікавістю дивилися, як кораблик Клео повис на хвості у бандитів. Аж до того, як вони потрапили на Землю. Далі замиготіла вже моя голограма. Дивно, але всі дивилися з цікавістю, а не з нудним виглядом. Побачивши, як Клео розправилася з ватажком воргів, Нагі попросила тимчасово зупинити.
— Клео, за способом застосування, я бачу, що ви застосовували магію моєї цивілізації не зовсім правильно. Відчувається, що ви не відпрацювали до кінця потрібні навички. Ви чистий маг, але в даному випадку працювали, як рукопашник, який здобув ці навички несподівано. Отже, ви отримали ці знання від Шамана.
— Нагі, потім проводитимеш інструктаж, щодо використання твоїх навичок, — обурився Лін, — нам зараз треба побачити, що ж було далі.
Змія без жодних образ замовкла і лише кивнула, щоб я продовжував. Коли йшло відтворення знімку пам'яті ватажка піратів, керівна трійка 24мірки і подих затаїла. Тільки-но закінчився знімок, Лін зупинив.
— Шамане, постривай. Цей знімок пам'яті мають переглянути керівники альянсу, створеного для затримання космічних піратів.
— Босе Лін, але ж ви бачили, що багато хто з них, навіть деякі Боси, є спільниками космічних бандитів.
— Джине, не перебивай, я ще не закінчив. Але ще раз повторюю. Цей знімок спочатку мають переглянути всі керівники альянсу, не причетні до зради. Хоча, якщо у посібництві піратам замішаний не власне Бос, Господар чи Фараон, то обов'язково присутність і таких керівників, тобто командирів зрадників. Щоб вони побачили зраду своїх підлеглих. А коли ознайомляться з усіма матеріалами у цій справі, викликати посібників бандитів. Показати їхню допомогу космічному тероризму.
Хоча в будь-якому випадку ми, я маю на увазі команду Янголів, не маємо права вказувати, як чинити керівникам зі своїми підлеглими. Ми також не маємо права карати Босів, учасників альянсу, які ступили на слизький шлях.
— Шановний Ліне, вибачте, що перебиваю, але ж можна не караючи покарати дуже вагомо. Поширити між усіма відомими Великими Домами інфу про їхню підлу зраду.
— Шамане, ти, як був варваром, неосвіченим дикуном, так ним і залишився. Перебивати старших за посадою, верх невихованості. Але твоє «вибачте, що перебиваю» зводить нанівець твоє порушення. Сказано – дипломат. То що запрошуємо?
— Звісно, запрошуємо. Хоча ми й не встигли ще все переглянути. Переглянемо разом ними. Крім того, я хотів би запросити одного зі своїх Фараонів, Хеопса, адже команда Янголів належить до його території. А також безпосереднього командира команди Янголів Боса Дідоха.
— Я вже тут, — сказав Дід.
— Дозвольте запитання? — подала голос Анжеліка.
— Лисице, що ти хотіла?
— Ліне, представники вашого виміру з'являться з охороною чи без?
— Якщо ти запитала, то щось відчула. Пропоную Янголам зустрічати тих, хто прибуває, за межами цього кріогенника. У разі потреби, згідно з моїм наказом, проводиш виявлення та демонструєш тому, в чиїй охороні знаходиш ваду. Після перевірки охоронці залишаються поза межами корабля, інші ж переміщаються всередину. Після цього він має бути ув'язнений у пастку максимальної сили, особливо, коли на його борту опиняться зрадники.
— Якщо хтось спробує втекти, рятувати, щоб не торкнулися пастки чи дозволити займатися суїцидом? — поцікавився Тритон.
— Це буде їхнє рішення, а ми не маємо права їм заважати.
Почали прибувати керівники альянсу. У кількох з них Анжеліка виявила завербованих. Охоронців-зрадників ніхто з господарів не шкодував. Знищували миттєво без суду та слідства.
— Ліне, це ж команда Янголів, яка наводила шум у багатьох Великих Домах.
— Шановний Босе Рам, ви маєте рацію. Але я дозволив собі сміливість зібрати вас для того, щоб продемонструвати, як представники низькорівневого виміру позбавили нас колосального головного болю. Від космічних піратів-воргів. Задля знищення яких тисячі років тому було створено цей альянс.
— Підстава, — авторитетно заявив один із Босів.
— Ви ще не побачили доказів, а вже стверджуєте про брехню. Почати пропоную з доказів, наданих царицею Клео, головною дружиною Фараона Гетора, вашого підлеглого, — обернувся Лін до одного з Босів.
— Я вибачаюсь у присутніх, і заздалегідь повідомляю, що мій чоловік є спільником ватажка злодіїв. Хоча я цього не знала до перегляду знімка пам'яті ватажка. Дивіться самі.
Почалося миготіння голограми. Де потрібно, я додавав голограму зі свого кокона. Усі сиділи тихо, як миші. Якщо спочатку проскакувала емоція поблажливості, то з кожною секундою їхній інтерес зростав. Коли побачили, як син замінив убитого батька і цього ніхто не помітив, тиша стояла така, що було б чутно пролітаючу муху, якби вона раптом опинилася на борту Мотрійки. Як відбувалося знищення ворожих баз та злодіїв на їхніх територіях, Дід не знав, тому теж дивився дуже уважно.
— Клоуни! — майнула в нього думка, коли переглядали, як нищила воргів моя група. А захоплення в полон п'ятимільйонного флоту без жодної втрати для присутніх виявилося шокуючим. Ця операція виявилася унікальною. Голограми зникли. Усі перебували у глибокому шоці.
— Хто з талановитих генералів провернув операцію з полоненням ворожого флоту? — поцікавився один із Босів.
— Оця мила дівчина. Але вона не генерал і навіть не боєць. Вона цивільна, вчений-винахідник з низькорівневого виміру. Підлегла Боса Дідоха.
— Ви наказали цивільній брати участь у бойових діях, де вона могла загинути? — з осудом подивилися на Діда відразу кілька Босів.
— Не сваріться на мого Боса! Він мені не наказував, я самовільно брала участь! Вам не подобається, що ми знищили найбільше угруповання космічних піратів вашого виміру? Чи вам завидно, що це зробили якісь дикуни за дуже короткий час, а ви ганялися за ними тисячоліттями! То може ви з ними за одно?!
— Люсі! Не смій! — у розпачі вигукнув Дід.
— Слухаюсь та підкоряюся, — слухняно схилила голову дівчина і сховалась між Янголами. Якийсь час стояла напружена дзвінка тиша. Потім цю тишу розірвав гучний регіт.
— Діду, як ти з нею справляєшся? — крізь сміх поцікавився один із Босів 24мірки, — судячи з неординарної методики, проведеної операції, винахідник вона видатний. Крім того, не було жодних порушень. Цивільні мали право чинити, як вони вважають вірним, а тим більше з низькорівневого простору.
Вони допомогли нам вирішити проблему, яка не могла вирішитись тисячоліттями. Це ще раз доводить, що наші закони недосконалі, хоча і лояльні. Дійсно, якби упіймання проводилося представниками нашого виміру, то був би повний провал через різні обмеження. Хоча я з задоволенням надав би такому вченому найкращі лабораторії для досліджень. Дівчинко, підеш до мене?
Хеопс не витримав.
— Шановний Босе, я не маю права сперечатися з вами, але протестую. Ви користуєтеся своїм вищим статусом, ніж Бос Дідох.
— Хеопсе, помовч, — перебив його Джин, — не ганьби мене непокорою. Люсі, а як ти вважаєш? Приймеш пропозицію Боса 24мірки?
— Шановний Босе Джин, я ніколи не була зрадницею і не збираюся зраджувати свого Боса. Якщо мене все ж таки заберуть, користуючись своїм вищим статусом, то обіцяю там влаштувати справжнє пекло. І мене доведеться або вбити, або повернути назад.
— Нахабна відповідь, — засміявся Бос, який пропонував Люсі перейти до нього, — зате чесна. Босе Дідоху, я вам заздрю, що у вас такий талановитий учений. Водночас співчуваю. Впоратися з таким норовом справді дуже важко. Справа зовсім не в тому, що дівчинка сперечається, незважаючи на ранги та посади. Адже таким і має бути справжній учений-дослідник, щоб міг захистити та впровадити свій винахід.
Все ж таки мені здається, ви не звернули уваги на одну її фразу «Не сваріться на мого Боса!». Більшість особистих охоронців покірно пожертвують своїм життям заради свого командира. Саме пожертвують, але ніхто з них не заперечуватиме проти рішення когось з вищим статусом, ніж його командир. Ця ж дівчинка показала не тільки верх відданості, але й доклала всіх своїх сил, щоб її командир не отримав жодних наслідків у разі його незгоди, а всі стріли перевела на себе, неординарно захищаючи його. Босе Дідоху, пишайтеся, що у вас є такий безстрашний вчений. Хоча ми відволіклися. Запрошуємо зрадників?
Силова пастка зникла і почали прибувати нові представники, цього разу ті, хто мав рильце в пуху. Знову працювала Лисиця, вишукуючи «засланих козачків» серед охоронців. Незабаром усі прибулі опинилися на борту Мотрійки, а кораблик у найпотужнішій пастці кремніків.
— А що ти тут робиш? Це збори керівників альянсу, і ти не маєш права тут бути присутньою!
— Фараоне Геторе, перестаньте істерити, як примхлива жінка! Присутність вашої дружини тут є обов'язковою! — різко обірвав його навіть не Господар Будинку, до якого належав світ Фараона, а Бос Великого Дому.
— Слухаюсь та скоряюся, — покірно опустив голову Фараон.
— Починайте, — наказав голова альянсу.
Замелькала голограма. Гонитва за кораблем піратів, крах кораблів. Зустріч цариці з Шаманом. Полон ватажка воргів. У цей момент троє з присутніх, зрозумівши, що трапиться за полоненням ватажка, вирішили втекти, телепортувавшись. Один з них, чоловік Клео. Але далі оболонки кулі кремніків вони не втекли. Тіла миттєво перетворилися на попіл, а життєва енергія розтеклася по оболонці без можливості відновлення.
— Шкода, що дехто втік, — розчаровано промовив голова альянсу.
— Жодна жива істота, окрім кремніка, не може подолати цю пастку, — залунав на все приміщення голос Мотрійки, і всі побачили, як гинуть втікачі, — а для кремніків у мене є інші пастки.
На деякий час настала гнітюча тиша.
— Приступаємо до перегляду знімка пам'яті, — розірвав тишу голос голови.
Тільки-но закінчилося відтворення, як пролунало кілька вибухів. Хоча ці вибухи не завдали присутнім жодної шкоди. Декілька зрадників, істинних Духів, збиралися в темну грозову кулю та вибухали, як кульова блискавка. Хоча за мить до вибуху вони опинялися у силовій пастці. Силові поля були такої потужності, що навіть потужний вибух не міг їх зруйнувати. Кількох зрадників нижчого рангу, ніж Боси, знищили без суду та слідства їхні командири. Інші зрадники кинулися в бійку. Але лише кинулися і завмерли, як статуї. Янголи спрацювали блискавично, розірвавши всередині тіл зв'язки, відповідальні за рух.
— На превеликий жаль, — задумливо промовив один із Босів, — ватажок бандитів лише полонений. Його треба перемістити сюди та взяти під варту. Крім того, існує велика кількість бандитських баз. Хоча ми знаємо, де вони знаходяться, але ліквідувати їх не так просто. А передати суду бандитів буде ще важче.
— Шановні Боси та інші члени альянсу, — вкрадливо промовив Лін, який перебував у вигляді Духа, — агресивні дії зрадників перервали перегляд операції з ліквідації потужного угруповання космічних розбійників. Ми з вами вже побачили, що ця незвичайна операція завершилася успішно завдяки злагодженим діям представників низькорівневих просторів. З цим угрупованням покінчено раз і назавжди.
Я попрошу присутніх зараз, на борту цього кріогенника, вирішити між собою, що саме ви вирішите зробити суспільним надбанням, а про що віддасте перевагу замовчати. Адже багато хто з вас зіткнувся зі зрадою своїх підлеглих, і ви не захочете «виносити сміття з хати». Крім того, якщо побажаєте знову переглянути цю унікальну операцію чи показати її комусь іншому, це ваше право. Сподіваюся претензій до команди Янголів немає? — всі відповідно кивнули, — обговорюйте, як вчинити з цією інформацією.
Після цього переглянули ліквідацію баз воргів і полон численного флоту.
Ще кілька хвилин на борту Мотрійки витали телепатичні голоси, потім хтось поцікавився.
— Пастку деактивовано?
— Потрібні питання вирішили всі? — Голос бортового комп'ютера.
— Всі, — прозвучала неструнка відповідь.
— Деактивую. Всім щасливої дороги.
Навколо Мотрійки спорожніло. А на борту, крім нас і Клео, залишився Дід, Лін, Нагі, Джин та Хеопс, який віддано чекав наказу свого командира.
— Янголи, чому ви попросили нас затриматись? Ще щось не вирішено? — промовив Лін, уважно оглядаючи нас.
— Справа в тому, що не всі ворги знищені. Вісім командирів, які мають велику силу, приспані і перебувають у нас у полоні, — сказала Тріада, — звісно, ми могли їх знищити, але безглуздо відмовлятися від отримання додаткової сили. Хоча, якщо ви вважаєте, що для вас це буде порушенням, то ми, як дикуни, зробимо це без вас.
— Мати Тріадо, — засміялася Нагі, — ви почерпнули багато дипломатичних хитрощів Шамана. Я розумію, що після здобуття сили ви їх знищите, але ви цього не сказали. А отримання сили ніколи не було порушенням. Враховуючи, що у кожного у своїх володіннях справ безліч, пропоную приступити, не затягуючи цей процес.
Мотрійка перемістився на пару сотень років у минуле. Несподівано я залишився на борту Мотрійки на самоті. Інші причепилися до мого тіла, перемістившись на рівень нижче, а слідом пролунало багатоголосе:
— Моя сила з тобою.
Переді мною з'являвся один з полонених воргів. Хтось з Янголів відновлював потрібний зв'язок у його тілі. Я наказував поділитися силою та знаннями. Після закінчення, його знову присипляли і процес повторювався з наступним. Коли поділився силою та знаннями останній, Мотрійка повернувся за часом на вихідну позицію. Він непомітно для всіх гравітаційкою стиснув ворогів до нейтронки.
— Дякую за здобуті знання піратів. До цього, я не міг з ними спілкуватися, — подякував Лін, — ще раз дякую і бувайте здорові.
Нагі, Лін, Джин та Хеопс випарувалися.
— Шамане, будьте ласкаві, розбудіть мою охорону. Мені теж час додому. Я щаслива, що доля мене звела з вами та вашою командою.
Незабаром Валькірії також залишили борт корабля.
— Ви всі повертаєтеся до своїх цивілізацій. Шаман також.
— Діду, але я хотів побувати на цій Землі в епоху ренесансу.
— Шамане! — підвищив Дід голос, — жодних ренесансів! Повертаєшся разом з командою!
— Слухаюсь та підкоряюся, — мені не залишалося нічого іншого, як підкоритися наказу Діда. На жаль, на цьому мої дослідження минулого землян закінчились.
Кінець книги
P.S. Дуже дякую всім, хто читав ці розповіді. Продовження пригод Олекси (Шамана) та його друзів в наступній книзі.
З повагою, Монашка.
#1147 в Фентезі
#158 в Бойове фентезі
#192 в Фантастика
#75 в Бойова фантастика
Відредаговано: 26.10.2026