— Командоре, вам теж слід відпочити.
— Мотрійко, відколи ти почав керувати мною?
— Я не збираюся керувати вами, але те, що ви задумали, вимагатиме від вас витратити надто багато своїх сил, енергії.
— Підслухуєш, про що я думаю. Гаразд, я цілком погоджуюся, що відпочити не завадить.
Незабаром на борту запанувало царство Морфея. Прокинувся від запаху. Від такого запаху, що навіть шлунок клекотав.
— Ти нелюд, хіба можна будити такою смакотою? — добродушно пробурчав і вмить приступив до трапези.
Бортовий комп'ютер дипломатично промовчав. А я їв та аналізував. Колись у 21-му столітті, ледве прокидаючись, необхідно було, щоб скинути міцні кайдани сну, прийняти душ, вмитися, поголитися, почистити зуби. І лише після цього приступати до сніданку. Зараз же прокидався свіженький, як огірочок. Я помацав своє підборіддя. Вже багато тисячоліть не голився, а воно гладеньке, ніби щойно поголився.
Водні процедури, звісно були присутні, але в основному після великої витрати енергії, коли організм намагається погасити температуру тіла, що підвищується, рясним виділенням поту. І то не завжди. Достатньо змінити свій вигляд на кремніка і фізичне тіло очищалося від усього непотрібного при білковому вигляді. Після цього повертався до білкової форми і начебто зробив усі ранкові процедури. Та навіть для цього немає потреби повністю роздягатися, знімати бронювання. При купанні у водоймищі, теж необов'язково: вода легко проникає під броню, очищаючи фізичне тіло. Не стригся також багато років. А волосся ніби завмерло на одній довжині. З нігтями те саме. Згадав, як Лія в Атлантиді встановила суворі правила гігієни. А зараз це все відпало. Вирішувалась гігієна миттєво звичайною зміною образів на інші форми життя.
— Командоре, як ви збираєтеся виявити час появи корабля?
— Поки що не знаю. Але знаю точно, що ти почнеш стверджувати, ніби не можна втручатися, бо створю нову реальність. Хоча втручання було. Ти можеш уявити собі кораблик, який не призначений для посадки на поверхню планети, щоб він завмер на якійсь невеликій висоті, або на крайній випадок знизив швидкість до такої, щоб можна було без проблем самостійно катапультуватися (для драконів вдало вилетіти з корабля)?
Адже такого варіанта не передбачалося. І таким чином, як десантники залишають літак, теж не вийшло б. А штурман некерованого корабля приземлилася за допомогою власних крил без пошкоджень. Другий член екіпажу зміг приземлитися навіть з пошкодженими крилами. У нього було пошкоджено крила! Як він приземлився, не розбившись?
— Можливо, у нього крила лише трохи пошкодилися, і він зміг з їхньою допомогою приземлитися.
— Ні, Мотрійко. Щось тут не стикується. Я можу припустити, що ті, хто впав у контейнерах, могли вижити, хоча і травмуватися. А також скільки врятувалося зеків і де вони могли опинитися? Те, що частина їх все ж таки вижила, це точно.
— Командоре, є ідея. Скільки років вашим знайомим драконам ви знаєте. Плюс час на висиджування яєць (поки вони вилупилися). Можна до цього часу додати рік, навіть три чи п'ять. На цю дату пірнути у минуле. Виставити супутники стеження та залишити їх у режимі невидимок на пару десятиліть. Переміститися за часом вперед на двадцять років, отримати інфу від супутників і тоді вирішувати, що робити.
На крайній випадок, якщо виявимо там супутники Людин, то скопіювати інформацію у них в той час і через двадцять років. А можна отримати інфу від своїх супутників та від Людин, якщо такі будуть.
— Мотрійко, ну, ти й стратег. Дякую за цінну ідею.
— Був радий допомогти.
Не став витрачати свою енергію, бо Мотрійка теж міг переміщатися в часі, а надав ініціативу бортовому компу.
— Активуй всі види маскувань і вперед, у минуле!
— Командоре, то ми ж у минулому.
— Не задрочуй! Вперед у минуле минулого! Дату знаєш. Пересувайся в часі, виставляй супутники стеження та повернися років на двадцять по тому.
— Якщо чіплятися, то наказ абсолютно абсурдний щодо минулого та майбутнього. Але я зрозумів. Приступаю до виконання.
— Нахаба! Я тебе точно колись розберу на запчастини, — бортовий комп'ютер лише телепатично засміявся. За кілька секунд кораблик завмер. Декілька разів його корпус ледь чутно здригався, випускаючи супутники на орбіту. Знов кілька секунд переміщення в часі, зупинка і я відчув, як на борту Мотрійки вже швартуються супутники.
— Не тягни кота за хвіст! Демонструй у прискореному режимі, що вони побачили. Дивно, що супутників Людин не виявили.
Згідно з лічильником часу після появи там наших супутників-розвідників минуло більше двох років, перш ніж на орбіті Землі з’явився чужий, незвичайної форми літальний апарат.
— Стоп! Верни трохи назад.
— Командоре, супутники не в змозі зафіксувати перехід з швидкісного простору в тривимірку, якщо цим простором виявилася зетка.
— Умовив. Все одно верни та запускай у режимі реального часу.
З «нізвідки» з'явився космічний корабель. Проте швидкість його руху виявилася величезною. Якби він на цій швидкості увійшов до щільних шарів атмосфери, то від нього до поверхні не долетіли б навіть вуглинки. Запрацювали на всю потужність двигуни. Корабель хоча досить стрімко втрачав висоту, але швидкість значно зменшилася. Все одно від тертя об повітря обшивка розігрілася до червоного кольору. Він став схожим на космічний вогненний болід.
Зненацька з нього почали випадати величезні контейнери. Деякі з них теж розжарювалися та вибухали, не долетівши до землі. Хоча кожен наступний мав меншу орбітальну швидкість і вже так сильно не розігрівався, бо корабель теж зменшував свою швидкість. Вони падали на землю і розліталися вщент від удару. Останній контейнер виявився значно меншим. Та й швидкість його була незвичайною.
Відразу після відокремлення від корабля, ця швидкість впала майже на порядок. За ідеєю, маючи таку повільну швидкість, він мав падати каменем. Але він планував. Крім того, зовні контейнера до нього причепилося зо два десятки драконів, можливо навіть більше. При різкому зменшенні швидкості, ті, що знаходилися позаду контейнера щодо його руху, не змогли втриматися. Їх відривало потоком повітря. Не допомагали цим драконам їхні крила.
По-перше, їх вихором розкручувало так, що неможливо зрозуміти, де земля, а де небо. Крім того, швидкість така, що їхні крила ламалися від потоку повітря, як сірники. Корабель у цей час завмер, хоча його двигуни вже не працювали. Він завмер у повітрі. Хоча за ідеєю він мав стрілою рушити до землі. З нього вилетіли два дракони. Проте повітря на цій висоті виявилося дуже розріджене і помахів крил було недостатньо, щоб утриматися від падіння. Один з драконів почав відразу ж падати, хоча і намагався за допомогою крил зменшити швидкість падіння.
Вона зростала стрімко, і незабаром його крила не витримали потоку повітря та зламалися. Це чимось нагадувало, як парасолька вивертається від сильного вітру, як лопаються від надмірного зусилля кронштейни, що утримують полотно парасольки. Дракон каменем помчав униз. Інший дракон, після відокремлення від корабля, силу крил майже не використовував. Він, мабуть, левітував. Хоча через велику висоту сили левітації виявилося замало, щоб знижуватися повільно. Хоча він знижувався він досить плавно.
Побачивши, що його напарник полетів кулею до землі, цей дракон витягнувся в струну. Щільно притиснув до тулуба крила та лапи і попрямував услід другому. Таким чином, у нього вийшла обтічна форма тіла і від швидкого руху нагрівання тіла відбувалося дуже повільно. Він наздогнав свого напарника, підпірнув під нього і почав знижувати швидкість падіння. При цьому керував своїм тілом настільки майстерно, що дракон з поламаними крилами не звалювався з його спини.
Перед самим приземленням він використав навіть крила. Приземлення вийшло для них м'яким завдяки вмінню другого дракона. Наскільки я зрозумів, то це були батьки «наших» драконів. Хоча мене зацікавив останній контейнер і його незвичний рух. Це єдиний з контейнерів, який не розбився від удару об землю. Перед падінням від нього злетіли вісімнадцять драконів. А після падіння контейнер відкрився і з нього повільно вийшов всього один дракон. Він змахнув кілька разів, розминаючи крила, які затекли.
Хтось з драконів рипнувся до нього, проте його відкинуло, ніби той перебував у силовому куполі. Незабаром більшість драконів розлетілася. Через деякий час вони поверталися зі здобиччю. Хто керував усіма, незрозуміло. Можливо той, який перебував у контейнері, а може бути хтось з тих, хто врятувався.
— Мотрійко, можеш показати координати, куди потрапляли всі контейнери, з останнім включно. А також, де саме приземлилися два дракони?
Виникла карта Землі із зазначенням місць падіння. Усі контейнери, крім останнього, впали до Сибіру. Останній у Китаї, неподалік від нього приземлилися й обидва дракони.
— Мені треба потрапити до Землі раніше, ніж кораблик вистрибне зі швидкісного простору. Крім того, я хочу побувати на кораблі відразу після його стрибка.
Відчув невелике хвилювання, ніби якась небезпека.
— Командоре, навіщо вам з'являтися на корабель, який терпить аварію?
— Забагато запитань, на які немає зрозумілих відповідей. В ідеалі, потрібно зробити знімки пам'яті членів екіпажу, зеків та тих, хто перебував у контейнерах. А також з'ясувати, звідки та куди летів корабель, хто допоміг зекам, чому останній контейнер опускався так, ніби його хтось утримував, як під час левітації. Ті дракони, які вчепилися в нього, не могли це зробити. Значить це зробив хтось могутніший, ніж вони разом узяті.
— Зробити знімки пам'яті вам не проблема. Приспати потрібні об'єкти, перемістити їх на деякий час у минуле, та повернути на місце майже в той же час, щоб не порушувати події. Проте якщо під час стрибка зі швидкісного простору капітан корабля вже був мертвий, то можна дізнатися істину лише з пам'яті бортового комп'ютера. А я в жодному випадку не встигну скопіювати всю інфу. Навіть моєї швидкості завантаження для цього недостатньо.
— Саме це не проблема. У той момент, коли той, хто керував кораблем, покине борт, я встигну висмикнути блоки пам'яті та злиняти звідти. А потім ти спокійно підключишся до них і копіюй, скільки хочеш. Адже корабель у результаті згорів від тертя повітря, навіть не долетівши до землі. Але мені боязко щодо «пасажира» останнього контейнера. Щось там є таке, чого я поки що пояснити не можу. Хоча великої небезпеки для себе не відчуваю, тим паче смертельної.
Перемістився в часі з таким розрахунком, щоб цей загадковий корабель з'явився за двадцять хвилин. Він справді вистрибнув зі швидкісного простору. Миттєво я під усіма видами маскувань опинився на борту. У командній рубці корабля біля командирського крісла лежало тіло дракона з відсіченою головою (командир корабля). А кораблем керував дракон-штурман.
Тут же було ще близько тридцяти драконів, які обступили штурмана з усіх боків. У кожного з них у передніх лапах було щось на кшталт холодної зброї. Я не довго роздумував. Приспав усіх присутніх та, створивши відповідну кількість фантомів, метнувся з ними на кілька годин тому і на землю. Там зробив знімки пам'яті кожного і повернувся на корабель тієї ж миті, що й злиняв з нього, не забувши всіх розбудити. Ніхто навіть не зрозумів, що хтось сторонній був деякий час на борту.
Штурман намагався довести, що він (вона) не в змозі вдало посадити корабель, бо той надто важкий. Тоді один із зеків, а це були саме вони, наказав зменшити вагу корабля. Легко виламавши майже всю стінку вантажного відсіку, вони почали викидати контейнери. Їм пощастило. Відсік знаходився у задній частині корабля щодо його руху. Лише тепер я зрозумів, що не прихопив з собою тих, хто був у контейнерах, для знімку пам'яті. Хоча вважав це несуттєвим.
Контейнери підхоплювалися швидким потоком повітря. Проте зеки в останній момент зрозуміли, що їм на кораблі не вижити. При падінні він не тільки розіб'ється, а може вибухнути. Тоді, виштовхуючи останній з контейнерів, зеки вчепилися за нього, хто за що зміг. Залишився лише штурман, який намагався впоратися з неслухняним кораблем, та ще один дракон, що скромно стояв осторонь, якого штурман умовляв терміново покинути корабель, проте той боявся. Боявся, що не зможе летіти.
Адже це саме він зрадив свій екіпаж і допоміг зекам. Хоча штурман цього не знала, вона вперто намагалася уповільнити рух корабля, проте потужні двигуни не справлялися зі зростаючим тяжінням Землі. Тоді я практично зупинив корабель, не дозволяючи йому опускатися. Корабель, вагою в мільйони тон завмер, як пушинка. Штурман моментально схопилася , прихопивши дракона, рвонулася до шлюзової камери. Хоча найпростіше було вистрибнути через отвір, куди зеки викидали контейнери, та спрацювала підсвідомість і вона вчинила так, як вчили. Не чекаючи, поки відкриється вхідний люк, вона вибила його і виштовхнула свого супутника з корабля. Сама рвонулася за ним.
В цей час я метнувся до блоків пам'яті корабля. Намагаючись висмикнути їх. Та вони не виймались. Шакрами спрацювали блискавично. Вирізавши блоки, схопив їх та метнувся на борт Мотрійки, а чужинський кораблик болідом рушив до землі, але не долетів – згорів.
— Мотрійко, повертаємось до решти наших кораблів!
Не минуло й секунди, як розумний кораблик був на своєму місці на орбіті Землі. Одіссей та Фаетон розташовані на цій же орбіті, утворюючи рівносторонній трикутник для повного огляду Землі.
#1148 в Фентезі
#166 в Бойове фентезі
#191 в Фантастика
#71 в Бойова фантастика
Відредаговано: 26.10.2026