Розділ 15

Вранці Клепсід з'явився на заняття, одягнутий настільки елегантно, що виглядав як принц. Хоча, син голови драконячого клану і є свого роду принцом. Спокійно окинув її поглядом, ніби й не було недавньої сутички. Якби ще перепросив за те, що вліз у її ліжко, вона б точно розчулилася до сліз.

Він крокував класом, як по подіуму. Його червона шовкова сорочка з химерними вензелями струмувала по досконалому торсу, підкреслюючи м'язи. Чорні штани, ідеально сидячі на стегнах, були прикрашені золотими візерунками по швах, натякаючи на його приналежність до стародавнього і могутнього клану.

Дівчина нервово стиснула губи, намагаючись зібратися з думками.

Що він задумав? Можливість того, що хлопець вирішив проігнорувати їхній нічний конфлікт, дорівнює нулю. Без сумніву, він знайде спосіб помститися шкідливій училці.

Учень, ніби відчув, що викладачка на нього дивиться, кинув на неї швидкий, пронизливий погляд, який змусив її серце затріпотіти. Блакитні очі деякий час не зводили з неї погляду. Потім Клепсід зупинився і повільно обернувся.

Дівчина машинально встала, зрозумівши, що її рука мимоволі тягнеться до сумки на стільці. Хлопець різко розвернувся і пішов до свого столу.

Фіона відчула, як по щоках розлилося тепло. Вона непомітно проковтнула слину, і в цей момент Клепсід знову подивився на неї. Його обличчя було спокійне, але в очах було щось незрозуміле – загадка, інтрига, наче він знав щось, що їй не було дано зрозуміти.

Всередині неї зростало занепокоєння. Вона не могла зрозуміти, що з нею діється. Чи не надто швидко прогресує її симпатія? Може причина в тому, що серце її стрепенулося, коли вона побачила приголомшливо-прекрасного величезного дракона? Золотий із зеленим ящір був, справді, незвичайним.

Фіона ніколи раніше не бачила дракона так близько, майже на відстані витягнутої руки. Якби цей надзвичайний звір не був розлючений, вона б ніколи не відмовила собі в бажанні доторкнутися до його блискучої луски. Але на той момент це було смертельно небезпечно.

Поки вона намагалася впорядкувати свої почуття, хлопець, присівши на стілець, продовжував поводитися на диво спокійно. Найрона, дивлячись, як спадкоємець драконів невимушено витяг з кишені штанів згорнутий у трубочку зошит, а з нагрудної кишені – дорогу ручку, якою можна було користуватися багато років і чорнило в ній не закінчувалося, ледь рота не розтулила.

Вперше за час їхніх уроків, він розклав це нехитре учнівське приладдя перед собою і підняв погляд. Його губи трохи піднялися в тіні загадкової посмішки. Кожен його рух був продуманим, ніби він знав, яке враження справляє. Та ні, він це знав точно.

– Чим сьогодні поділиться пані наставниця? – у голосі Клепсіда пролунали нотки провокації.

Фіона граціозно знизала плечима, щоб приховати хвилювання. Вона стримувала свою цікавість, хоча її дуже підмивало запитати: "Що ти насправді задумав, син драконячого племені?"

Викладачка зробила глибокий вдих, намагаючись заспокоїтися, і рівним голосом назвала тему сьогоднішнього заняття.

До кінця останнього уроку, Фіона майже повірила, що драконів спадкоємець взявся за розум і вирішив старанно вивчати предмет, який вона викладала. Коли годинник, що висів над дверима, показав кінець навчального дня, хлопець попрямував на вихід.

– Ах, так, – зупинився він, коли вже збирався переступити поріг. – Вибач, що без дозволу заліз у твоє ліжко. Обіцяю, більше такого не буде.

Не чекаючи на відповідь дівчини, він зник у коридорі.

Так минув ще один навчальний тиждень.

Фіона була дуже рада увазі та поступливості учня, тому трохи розслабилася. Але Клепсід не проґавив момент, коли вона необачно залишила свою сумку з предметами самооборони та вийшла в коридор.

Там він її й припер до стіни. Спраглі губи хлопця заволоділи її ротом, і п'янкий поцілунок обпалив губи. Міцні обійми не давали поворухнутися.

Фіона не очікувала, що “ворог” так підступно скористається її необережністю. Серце калатало, а думки металися, намагаючись знайти вихід із цієї ситуації. Всередині закипала хвиля гніву, але губи наче змовилися з його губами, не бажаючи чинити опір. Кожен момент його дотику був оманливо солодким, граючи на нервах і змушуючи забути про розумні аргументи.

– Відпусти мене, – прошепотіла вона, як тільки його губи відірвалися від неї.

Голос дівчини звучав хрипко, наче сама не вірила у свої слова. Клепсід лише посміхнувся, підсунувшись ближче, демонструючи свою силу.

– Чому ти така неспокійна? – прошепотів він, ніби це було найважливіше питання, на яке обов'язково треба відповісти. – Заспокойся, я просто вивчаю тебе.

Фіона закусила губу, відчайдушно борючись зі зростаючим почуттям потягу. Дивним і незрозумілим почуттям. Можливо, у цьому тимчасовому полоні була своя небезпечна краса?

Хоча дівчина навчилася бути сильною, іноді найбільше випробування – це не перемогти супротивника, а втриматися від спокуси.

Найрона намагалася знайти в собі сили протистояти, але його очі, блискучі зухвалим викликом, змушували її вагатися. Кожен його шепіт був як шипи на підлозі, перетворюючи кроки на танець болю й задоволення.

Все, що вона могла робити, це дивитися на його губи, і мить здавалася нескінченною, поки він знову не почав наближатися.

– Припини зараз же, – сказала вона, відчувши, як підгинаються коліна.

Вона знала, що повинна бути пильною і не дозволити зламатися тендітному захисту під його натиском. Кожне його слово створювало в її душі вихор сум'яття, і вона вдихнула глибше, прагнучи відновити ясність думки, нагадуючи собі про найважливіше – Селестіна!

Фіона дивилася на молодого дракона, відчуваючи в душі змішані почуття. З одного боку, вона хотіла б розвивати відносини, але з іншого боку, розуміла, що будь-які їхні стосунки приречені на провал. Цей хлопець точно не для неї.

– Перестань, – сказала вона, намагаючись звучати рішуче, – Я не дозволю тобі використовувати мене і не стану твоєю тимчасовою іграшкою.