Розділ 11

Кажуть, щоб настрій зранку був чудовим, треба обов'язково знайти якусь причину для радості, але цього ранку Фіоні навіть не довелося нічого вигадувати. Вона прокинулася вже щасливою. 37 лусочок, які вона вчора назбирала, гріли їй душу та серце.

До того ж Валентайн, мабуть, не планував її звільняти. І це навіть при тому, що він бачив, як між Клепсідом і нею відбулася справжня битва. Якщо він поставився до цього спокійно, ймовірно, вона все ще працює на нього. Отже, потрібно використовувати сьогоднішній вихідний на повну котушку.

Дівчина піднялася з ліжка і прошмигнула у ванну кімнату. Виспалася вона чудово, адже нова постіль була ще краща за попередню.

Увечері, поки вона приймала душ, її справді змінили. Вона навіть не встигла побачити, хто це був. Працівники швиденько зібрали ліжко, застелили його і так само швиденько зникли.

Фіона вмилася, привела себе до ладу і одягла нову сукню. Трохи підкреслила очі і, оцінивши свій вигляд у дзеркалі, вирішила, що готова до світського виходу.

Їй терміново потрібно відвідати Майку. Треба ж, як несподівано їй вдалося виконати замовлення подруги. Посміхаючись про себе, Фіона швидко перетнула свою кімнату (звичайно, не забувши взяти сумку, в яку завбачливо сховала лусочки) і вискочила в коридор. Не встигла зачинити двері до своєї кімнати, як побачила Марісу.

Дівчина трохи стурбовано глянула на неї і, як завжди, мовчки зникла.

Найрона не звернула на це особливої уваги і вирушила до холу. По дорозі ніхто їй не зустрівся, і вона впевнено попрямувала до вхідних дверей. З радістю відчинила їх, але не встигла переступити поріг, як її зупинили.

– І куди це пані викладачка зібралася так рано? – безцеремонно запитав один із охоронців.

– У мене є справи, – стримуючи роздратування, відповіла дівчина. – Мені треба терміново піти.

– Шкода, – сказав другий, – але розпорядження випустити вас не було.

– А не випускати, значить, було? Я що, тут полонянка? – обурилася Фіона.

– Що тут відбувається? – цікаво, чому коли глава клану з'являється в полі зору вчительки, він завжди запитує, що тут відбувається?

– Мені треба піти, – ввічливо, як завжди, звернулася до роботодавця дівчина, – у мене з'явилася сила-силенна термінових справ.

– Які це справи? – неввічливо поцікавився Золотозелений.

Фіона здивувалася. Хіба наймача мають цікавити питання, як проводить своє дозвілля вчителька фраморської мови? Досі вона вважала, що начальство не має жодного відношення до дозвілля працівника.

– Хіба це не стосується лише мене? – спокійно відповіла дівчина. – Особисті справи, пане Валентайн, тому так і називаються, що вони особисті.

– Як скажеш, – несподівано погодився дракон. – Можеш йти, але ввечері маєш бути на місці. 

Викладачка ще більше здивувалася. Що це означає? Чому він командує, ніби вона його служниця?

– Іди вже, – махнув рукою голова клану. Але тільки-но Фіона вийшла за поріг, як до неї приєднався здоровило, що невідомо звідки з'явився.

– Це ще що таке? – обурилася дівчина.

– Твоя охорона, щоб не заблукала ненароком і щоб мені не довелося тебе шукати.

Чим далі в ліс, тим товщі мухомори. Фіона диву давалася, що взагалі відбувається з її життям останнім часом.

Чи ж так начальники ставляться до своїх працівників, як цей лускатий? Він уявив себе нянькою чи вихователем, який стежить за моральним виглядом жіночої статі?

Стежити треба було вчора, і при тому не за її виглядом, а за спадкоємним синочком, який без запрошення вліз у чуже ліжко.

Ну гаразд, то справа минула.

- Добре, - зітхнувши, погодилася вона, - нехай іде. 

Бо ще й справді не випустять її з дому.

Переклавши сумку в іншу руку, Фіона швидко збігла сходами і попрямувала до стоянки найманих автомобілів. Але її негайно зупинив охоронець, ввічливо притримавши за лікоть і розвернувши до сірої-бурої машини біля воріт:

– Нам туди.

Вона не стала сперечатися. Нехай везе, менше грошей витратиться. Ось тільки поведінка Валентайна почала її трохи лякати. Що він задумав, цей непередбачуваний тип? Невже все це через навчання сина?

Через пів години Найрона вже тарабанила у двері подруги, під скептичним поглядом охоронця, який несподівано поперся за нею в під'їзд. 

Двері відчинилися, і на порозі з'явилася Майка. Розпатлана, невмита і непричесана. Але охоронець, який нахабно усміхався всю дорогу, раптом застиг і втупився у Майку. Вона протерла очі і теж зацікавлено подивилася на здорованя. 

- Подруга, - проспівала вона, - а хто цей красунчик з тобою? Твій новий хлопець? 

Фіона та охоронець синхронно пирхнули, що означало: "боги бороніть мати з такою людиною хоч якісь стосунки".

Охоронець знову витріщився на Майку. Він дивився на неї так, ніби просто зараз був готовий її з'їсти.

- Ще чого не вистачало, - пробурмотіла Фіона, прикриваючи рота долонею. - Це... це мій конвоїр.

Майка посміхнулася.

- І що ж ти наробила? - поцікавилася вона, поглядаючи на гостю. Та, почервонівши, відповіла: - Ну, він... він захотів подивитися місто. І взагалі, досить базікати!

Гостя безцеремонно розвернула господиню і заштовхнула її до приміщення. Увійшла слідом і зачинила двері прямо перед носом зачарованого здоров'яка, який уже навіть ногу підняв, маючи намір приєднатися до їхньої компанії.

Обійдеться! Зараз на них з Майкою чекає конфіденційна бесіда.

А через п'ять хвилин, артефакторка ошелешено дивилася на коробочку, в якій красувалася невелика гірка драконячих зелених і золотих лусочок. Потім, милуючись, дбайливо висипала їх на стіл і перевела погляд на володарку цього багатства.

- Фіона, - з придихом промовила вона, - я тебе люблю, сильно-сильно. Просто обожнюю!

- Чур мене, - відхрестилася гостя, - Я з представниками своєї статі тільки дружу.

- Та ну тебе, - вигукнула Майка, знову згрібаючи у коробку свій майбутній добробут. - Я тебе люблю платонічним коханням.