Розділ 6

Слід сказати, що Фіона дійсно трохи злякалася розлючених Золотозелених. Зрозуміло, що дівчина навіть не сподівалася, що обидва дракони не здогадаються, що це вона на них податкову нацькувала. Але такого реву, який продемонстрував Валентайн, вона точно не очікувала.

А от не варто було своїми заначками хвалитися і намагатися її підкупити. Подумаєш, мільярдери! Потрібно спочатку людиною бути, а потім уже все інше. Навіть якщо ти зовсім і не людина.

Цікаво, чи продовжить Клепсід свої спроби її позбутися? Адже мільйон за те, щоб вона з його очей забралася, це не абищо.

І якщо її сьогодні не прикінчить драконистий синок чи його тато, чи залишиться вона й далі в цьому домі?

А вона дійсно хотіла б залишитися, хоча б для того, щоб полегшити хоч трохи життя майбутній дружині хвалькуватого мажора. Цій нахабній, безпринципній, зарозумілій ящірці дістанеться така прекрасна дівчина, як Селестіна.

Фіона нервово погладила кулон свого амулету, але швидко відсмикнула руку, щоб не стиснути його машинально. Вона зовсім не збиралася повертатися на суд татуся переможеною. Варто лише стиснути підвіску сильніше, і артефакт миттєво перенесе її додому. 

Ну ні! Навіть якщо їй не вдасться закріпитися тут хоча б на два місяці, вона впевнена, що після статті в столичному журналі без роботи не залишиться. Після канікул Фіона безсумнівно займе місце, що відповідає її здібностям. В академії теж повинні бути раді мати таку висококласну викладачку, як вона. Ех, мрії, мрії...

Тепер, коли Фіона залишилася одна, а її роботодавець забрав свого спадкоємця і повів податкову пані звіряти документи, дівчина раптом усвідомила, що їй зовсім не хочеться покидати цей будинок.

І цей зухвалий, безпринципний ящір їй...

Фіона швидко закрутила головою, заперечуючи навіть саму думку про те, що драконище може їй сподобатися. Так, він безперечно гарний собою. Одні очі чого варті – яскраві, як у всіх драконів, насичено блакитні. Навіть сині. А коли він сердиться, що часто буває, коли вона поряд, і друга сутність рветься на волю, ці приголомшливі очі зеленіють.

Тьху ти! Фіона ляснула себе по вуху, сподіваючись, що дурні думки вилетять з іншого боку і більше ніколи не повернуться. Зараз треба думати про важливіші речі. Наприклад, як пережити грозу, яка неминуче вибухне, щойно Маніелла залишить особняк Золотозелених. І Найрона прийняла рішення, не характерне для неї – тимчасово відступити. Точніше – сховатися. А оскільки залишатися в будинку, повному персоналу, надовго не вийде, то найкраще рішення – просто втекти.

Неважливо, що остання лекція не відбулася. Лускатим сьогодні буде не до занять. Тому швидко ноги в руки і бігти!

Сказано – зроблено. Десять хвилин потому вона вже повідомляла ошелешеній Марісі, що, оскільки панове зайняті, а вчителька нині їм не потрібна, то вона відлучиться у своїх справах.

Служниця дуже сумнівалася, що голова клану буде радий, не заставши гостю, до якої у нього накопичилися деякі претензії щодо незапланованої перевірки, у себе в кімнаті. Але наказу про домашній арешт не було, тому Маріса вирішила не висловлювати свої припущення, тільки кивнула і присіла в поклоні.

Задоволена Фіона схопила одну зі своїх сумок і рвонула до виходу. Цікаво, що охорона біля дверей навіть не намагалася її зупинити. Напевно, вони також не отримали жодних вказівок щодо неї. Фіона сподівалася, що їхня поблажливість не зміниться і на зворотному шляху.

Решту дня Найрона провела в приємнішій у всіх відносинах компанії.

Майка дуже зраділа, побачивши свою подругу. Хоча відвідувачка з'явилася без попередження, це анітрохи не засмутило її. Майка взагалі не схильна до суму чи розчарування, і гостей завжди зустрічає з радістю.

Однак справжні гості не часто її відвідували, адже не кожен міг витримати її шалений темперамент і нескінченний потік ідей, реалізованих і ще не втілених. Тому, купивши необхідне, відвідувачі швидко зникали.

Фіона ж відпочивала душею, коли приходила до подруги. Вона сама була людиною захопленою і наполегливою. Вивчення іноземних мов стало для неї життєво необхідним.

Вона вільно спілкувалася сімома мовами і вважала, що кожен, незалежно від того, людина він, дракон, чи ще хтось, просто зобов’язаний знати хоча б одну додаткову мову, крім рідної. І вона була готова допомогти у цьому хоч усім одразу.

Недарма король Фраморії особисто нагородив її грамотою за талант. Король Шіас не роздавав грамоти просто так, тому Фіона мала всі підстави пишатися своїми досягненнями. Хоча був один нюанс, про який вона нікому не розповідала, навіть своїй найкращій подрузі Майці. Зате Майка знала про той горезвісний договір з батьком і тому ніколи не завищувала цін на свої вироби для Фіони, а, якщо це було можливо, то оцінювала свої артефакти лише за вартістю матеріалів. 

Цікаво, що Фіона про це навіть не здогадувалася. 

Дивно, як такі різні дівчата стали подругами. Але факт залишається фактом – вже два роки вони зустрічаються при кожній нагоді, щоб попити чаю, обговорити справи Фіони та нові ідеї техномагині, та просто потеревенити.

Зараз Майка з гордістю викладала на, і так завалений незрозуміло навіщо приготовленими заготовками, стіл якісь різнокольорові кульки, балончики та ще багато чого.

– А ти чим зараз займаєшся? – схаменулась господиня, – вибач, я як завжди...

– Та гаразд, – відмахнулася Фіона, – а то я тебе не знаю. А я зараз начебто працюю на драконів.

– А начебто це як? – Здивувалася подружка.

– Якщо вони мене не виженуть чи не придушать по тихому.

– Фіоно, куди ти знову вляпалася? – Захвилювалася Майка, – і на яких це ти драконів працюєш? Вони ж людей беруть тільки слугами, ну там підтерти, помити. Чи ти теж...?

Хазяйка навіть зіскочила зі стільця і ​​здивовано кліпала очима на подругу.

– Та ні! Мене найняли вчити молодшого Золотозеленого.

– Не може бути!

– Може, Майко, може. От тільки я сьогодні Маніеллу на них наслала. Так там такий ор був, що дах підстрибнув! Може, повернусь назад, а вони вже й двері кімнати, де я живу, цвяхами забили?