Розділ 19.

 Каті вдалося трохи поспати, їй наснилися мама та Льоша, а також Родіон й Елла. Прокинувшись, вона подумала:

 «Невже мій мозок вигадав Родіона та Еллу? Адже зустрічі з ними здавалися дуже реальними…»

 На тумбочці Катя помітила величезний букет троянд, коли увійшла санітарка прибирати в палаті, Катя її запитала:

 - Звідки троянди?

 - А, це тобі приніс молодий чоловік у міліцейській формі, але його до тебе не пустили, тим більше, що ти спала, а троянди дозволили занести до тебе...

 - У міліцейській формі? Але в мене немає знайомих міліціонерів... Хоча, стривайте, Родіон Львович мені казав, що з вересня переходить на роботу до міліції...

 Катя знову замислилася:

 «Можливо, Родіона мій мозок не вигадав? Тоді чому Бліндир сказав, що крім мами мене ніхто не відвідував?».

 У цей момент до палати увійшла медсестра, щоб взяти на аналіз кров із вени Каті. Після того, як забір крові було зроблено, Катя випадково доторкнулася до долоні медсестри, і зупинивши свої пальці на її обручці, запитала:

 - Як син? Більше на підвіконня не залазить? Старша сестра стежить за ним?

 Медсестра від переляку поспішила прибрати руку:

 - Усе нормально, дякую... Вам потрібно зараз буде пройти зі мною на рентген, зробити знімок хребта, зможете?

 - Зможу. Адже мені потрібно починати ходити...

 У другій половині дня Бліндир у себе в кабінеті вже розглядав рентгенівський знімок хребта Каті й дивувався, вимовляючи вголос:

 - Не бачу жодної компресії спинного мозку – все відновилося! Просто диво!

 У цей момент до нього в кабінет увійшла медсестра і, тримаючи руки в кишенях, промовила:

 - Остапе Рудольфовичу, а чому ви Каті сказали неправду про Родіона й Еллу, а також про Грекова?

 - Це був такий спеціальний хід, я просто хотів почути від Каті, що вона, дійсно, пам'ятає? Змусити «покопатися» її у спогадах. Так, один раз приходили в лікарню Родіон та Елла, але Катя була непритомна, більше я їх не пускав. А Грекову пора вже як років десять тому піти на пенсію і поступитися місцем своїй помічниці...

 - Я мушу вам зізнатися, Остапе Рудольфовичу, що я пускала до Каті Родіона та Еллу, коли вас у відділенні не було...

 - Пускала? Але навіщо? Гаразд, мати сиділа біля її ліжка, і я вірю, що в них міг бути зв'язок на підсвідомому рівні... Але ж зовсім сторонні люди? Що вони робили в палаті у пацієнтки, яка перебувала в комі?

 - Теж сиділи й щось їй розповідали... До речі, коли тільки Катя в нас опинилася в лікарні, мені надійшов незрозумілим чином сигнал, коли я їй ставила крапельницю, вона нічого не говорила, але в моїй свідомості прозвучало, щоб я негайно бігла додому і врятувала свого трирічного сина, який ледве не випав із вікна п'ятого поверху... Я, завдяки думці, що виникла в моїй голові, встигла його врятувати...

 - Так, я пам'ятаю про цей випадок, коли ти терміново побігла додому... А чому ти подумала, що сигнал надійшов від Каті?

 - Річ у тім, що сьогодні вона в мене запитала, як мій син, чи не лазить більше на підвіконня, чи стежить за ним старша сестра?

 - Можливо, про цей випадок їй розповів хто-небудь із нашого персоналу?

 - Не знаю, але мені ще тоді здалося, що інформація прийшла саме від Каті... До речі, - медсестра дістала з кишені якийсь складений аркуш паперу, - цю записку залишив Родіон сьогодні в букеті принесених ним троянд, букет я поставила в її палаті, а послання вилучила, оскільки ви не сказали Каті правду… Вам не шкода її? Адже тепер вона сумнівається, чи існують у її сьогоденні Родіон та Елла?

 - Дай мені записку, ти читала?

 - Ні, не читала, - медсестра передала Бліниру складений аркуш паперу.

 Бліндир розгорнув аркуш і мовчки прочитав:

 «Дорога Катруся! Я такий радий, що в тебе все добре! Мені сказали, що ти можеш самостійно ходити! Це чудово! Значить, скоро побачимося! Привіт із Кіпру від Елли, і від нашого директора музею Грекова! Родіон».

 - Запам'ятай, не було поки що жодної записки, їм рано ще бачитися, зрозуміла? - давав вказівку медсестрі Бліндир, склавши вчетверо аркуш паперу і поклавши його в кишеню білого халата. - Поки ми не переконаємося, що немає жодних наслідків для її психіки, вважаю корисним лише її зустріч із матір'ю.

 У кабінет до завідувача відділення увійшла інша жінка-лікар і сказала:

 - На жаль, із Катею не все гаразд! Думаю, їй слід вколоти просто зараз сильніше заспокійливе...

 - Знову казки про майбутнє? Чим вона марить цього разу? Невже президентом Росії стане Максим Галкін? Або Кличко стане міністром оборони і пошле в нокаут Шойгу? - жартував Бліндир.

 - Ходімо швидше, мені зараз не до жартів...

 У холі для відпочинку перед телевізором Катя стояла навколішки, її трусило, по очах текли сльози, вона, дивлячись на екран, благала Януковича, якого показували в кадрі крупним планом на Вільнюському саміті Європейського Союзу «Східне партнерство»:

 - Підпиши! Чуєш, підпиши цю асоціацію! Ти ж давав клятву служити народу України! Підпиши! Підпиши, поки всі живі... Поки всі ще живі...