41 Ніка

Не втрималась і зірвалась в цю прірву. Але думати, жалкувати чи сумніватися вже немає часу. Зараз все, що має значення — я хочу цього чоловіка. Він хоче мене. І в ньому є щось більше, ніж бажання до мого тіла.

Його руки одночасно і жадібно торкаються моєї шкіри. І ніжно знімають одяг, ніби він боїться навіть випадково завдати болю, чи створити незручність. 

Юра веде, але так лагідно, що за кілька хвилин я абсолютно розслабляюсь і втрачаю контроль. Бо хочеться ще і ще цієї солодкої муки. Поцілунків в найнеочікуваніші місця, дотиків, його сили і пристрасті. 

Ніч довга і вона лише наша.

***

Збиратися і повертатися в місто зовсім не хочеться. Тут ми ніби відірвані від світу, ту ми звичайна сім’я, яка просто насолоджується відпочинком. Там на нас чекають нові виклики. У мене забитий пленер від майбутньої свекрухи, яка вирішила “зробити з мене людину”, у Юри купа справ на студії. В Міли — навчання. Так не хочеться втрачати те, що ми знайшли в цьому заміському будиночку. 

Але реальність вривається жорстко дзвінком тата:

— Що це тут навезли? — питає він після традиційних привітань. — У нас немає кота — нащо ви замовили купу приблуд для нього? 

— Кіт є, — я дивлюсь на Рудика, якого не випускає з рук Міла. — ТОбі сподобається. 

— Ну слава Богу, бо я думав, що ви вже мене на “віскас” вирішили перевести. Та мегера мені погрожувала подати собачий корм, якщо я не перестану гавкати, — бурчить тато. — Як ви її терпите? 

Я посміхаюсь про себе. Тато певно теж розважався з Розою як міг. 

Ми повертаємося в місто. 

Юра завозить нас і відразу збирається їхати на студію — його асистенти вже тризвонять, що щось сталося, я не можу так відразу зрозуміти. Чи то якийсь павільйон почали терміново перебудовувати без його вказівки, чи зірвали зйомки якогось шоу. 

Ми з Мілою тим часом облаштовуємо нове житло для кошеняти. 

— Треба навчити його ходити на лоток, — кажу я. — Він, певно, цього не вміє. А Тато навряд чи буде в захваті від того, що кіт пісяє по всьому домі.

— Треба подивитись в тіктоці, як його привчити, — замислюється Міла. — На вулиці він прекрасно себе поводив.

Рудик, як справжній дикий кіт, коритися відео з тік-току не хоче. Певно вважає, що якщо його знайшли в кущах, то він має дотримуватися кодексу вільних сторінь. І мітити територію навколо себе…

Наші клопоти перериває прихід гостя. 

Бездумно відчиняю двер і застигаю, побачивши на порозі дуже красиву жінку. Вона засліплює. Правда. Я працюю в індустрії краси бачила багато бездоганних тіл і облич. Ця особлива. Видно, що дуже багато грошей вкладено в цей фасад. 

— Вам кого? — питаю у незнайомки, але вже відчуваю як щось стискається в грудях. Очі видають її… Такі знайомі очі, які я вже бачила в Міли. 

— Доньку, — відповідає вона. — Де моя кровинка? 

Все обривається. Міла визирає з вітальні з котом. Якусь мить дивиться на жінку. А потім Рудик вислизає з її рук. 

— Мамо! — вона кидається, ледь не збиваючи мене з ніг. — Ти побачила! Я знала, що та реклама спрацює! Ти приїхала! 

Жінка якось недолуго змахує руками, чи то обіймаючи малу, чи просто намагаючись встояти на ногах. Тепла в ній немає. Так мій тато брав на руки зранку кошеня. З цікавістю і краплею огиди в погляді. 

— Ну годі, помнеш мені одяг, — каже вона, рішуче відсторонюючись. — Як ти тут? Не ображав тебе цей тиран?  

— Тато? Ні, — вона хитає головою. — Я стала акторкою, прямо як ти!

— Так. Ти молодець,  у тебе велике майбутнє, сонечко. І знаєш що? Відтепер ми будемо жити разом, я прикладу всі сили, щоб продати… тобто влаштувати твоє майбутнє найвигіднішим чином.

Привіт, далі книга стає платною, нова глава вже доступна для читання, купуйте книгу і підтримуйте мене в передплаті, зараз найдешевша ціна, ваша підтримка покупками дуже важлива, дякую!